Рішення

від 31.01.2012 по справі 9/17-3355-2011-27/404

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/17-3355-2011-27/404

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  9/17-3355-2011-27/404

31.01.12

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма

«Магнітод»

До                         Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія»

Про                        розірвання договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року та стягнення  

 42 838, 30 грн.

                                                                                                       Суддя         Дідиченко М. А.

                                                                                                       Секретар   Приходько Є. П.

Представники:                                              

від позивача           Краснопольський О.В. - директор;

         від відповідача      не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Магнітод», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія»про розірвання договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року та стягнення  42 838, 30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови договору та не надав позивачеві ліцензію на будівельну діяльність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року прийнято до свого провадження  справу та призначено до розгляду на 13.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року відкладено розгляд справи до 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, справу № 9/17-3355-2011-27/404 передано для розгляду судді Головіній К.І.

        Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 9/17-3355-2011-27/404 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 31.01.2012 року.

         Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у зв'язку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у зв'язку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 9/17-3355-2011-27/404 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

         Ухвалою суду від 23.01.2012 року, справу № 9/17-3355-2011-27/404 прийнято до свого провадження суддею Дідиченко М.А.

         Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

         Представник відповідача у судове засідання 31.01.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

         На підставі ст. 75 ГПК України, суд розпочав розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

         07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «Магнітод»(надалі - довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія»в особі Одеської філії (надалі - повірений) був укладений договір доручення № 7/02/11 (далі –договір).

         Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс юридичних дій пов'язаних з отриманням на ім'я ліцензії на будівельну діяльність.

         Згідно із п. 1.2 договору, довіритель зобов'язується оплатити роботи повіреного в сумі 21 600, 00 грн., при цьому кошти повинні бути сплачені до початку виконання робіт, але не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

         Пунктом 1.3 договору передбачено, що повірений зобов'язується виконати доручення в термін до 30 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок повіреного згідно з п. 1.2 даного договору, а також отримання всіх необхідних документів згідно з. 2.2.2.

         Як вбачається із матеріалів справи, 07.02.2011 року на виконання п. 1.3 договору позивач передав відповідачеві документи для отримання ліцензії, що підтверджується актом № 7/02/11 прийому-передачі документів наявним в матеріалах справи.

         09.02.2011 року позивач здійснив переказ коштів у сумі 21 600, 00 грн. на рахунок відповідача.

         04.07.2011 року позивач направив відповідачеві листа про надання інформації щодо виконання робіт по договору та причинах затримки.

         Відповідач відповіді на лист не направив, послуги по договору не надав.

         14.12.2011 року позивач направив відповідачеві лист про відмову від договору доручення № 7//02/11 від 07.052.2011 року та повернення суми попередньої оплати у розмірі 21 600, 00 грн.

         Відповідач відповіді на лист не надав, попередню оплату у сумі 21 600, 00 грн. перерахував.

         Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 21 600, 00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 1 ст. 1004 ЦК України передбачено, що За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Як зазначалося вище, відповідач доказів здійснення дій пов'язаних з отриманням ліцензії на будівельну діяльність суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 6.3 договору доручення, договір може бути розірваним за ініціативою однієї із сторін, за умов передбачених в договорі.

Пунктом 6.4 договору доручення передбачено, що сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за три тижня до його припинення.

Враховуючи те, що 14.12.2011 року позивач направив відповідачеві лист № 57 від 13.12.2011 року про відмову від договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року, яке було отримане відповідачем 14.12.2011 року, то зазначений договір вважається припиненим з 04.01.2012 року.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки на дату прийняття рішення договір доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року припинив свою дію, то предмет спору відсутній, а тому суд припиняє провадження у справі в частині розірвання договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Беручи до уваги, що підстава на якій відповідачем були набутті кошти у сумі 21 600, 00 грн. відпала, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі  21 600, 00 грн. підлягає задоволенню.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 238, 30 грн. за несвоєчасне виконання доручення.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.6. договору доручення, повірений відповідає перед довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по договору та нараховується за кожен день прострочення.

Беручи до уваги те, що відповідач повинен був виконати доручення в термін до 30 робочих днів з моменту надходження передплати, то останнім днем виконання доручення є 22.03.2011 року, а отже пеня нараховується починаючи з 24.03.2011 року.

Пеня становить:

21 600, 00 грн. * 15, 5 % * 135 (з 24.03.2011 року по 05.08.2011 року) / 365 =  1 238, 30 грн.

Таким чином, пеня становить 1 238, 30 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. заподіянї моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свою вимогу позивач зазначає, що невиконання відповідачем договору доручення призвело до значного матеріального та морального збитку, у зв'язку із паралізацією основного джерела доходу, приниженням ділової репутації перед контрагентами.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив до її діяльності тощо.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000, 00 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності чи ділової репутації.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 20 000, 00 грн. заподіяних моральних збитків.

Згідно із ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині визнання договору доручення № 7/02/11 від 07.02.2011 року розірваним.

     3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 104; код ЄДРПОУ 36620572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Магнітод»(67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Леніна, 121, код ЄДРПОУ 31894017) суму попередньої оплати у розмірі 21 600 (двадцять одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 30 коп., 228 (двісті двадцять вісім) грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита та 125 (сто двадцять п'ять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     4. В іншій частині позовних вимог.

     5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

       Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                             Дідиченко М. А.

Дата підписання 07.02.2012 року