Рішення

від 09.02.2012 по справі 54/532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/532

09.02.12

За позовом   Публічного акціонерного товариства  «Київенерго»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-консультативний центр

                      сприяння розвитку підприємництва»                       

Про                стягнення 89 309,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача         ОСОБА_1 –по дов. № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.2011

Від відповідача     Галінський В.О. –в.о. директора, наказ від 17.11.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства  «Київенерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва»77 000,00 грн. боргу за спожиту активну електроенергію у період з січня по жовтень 2011 року, 7 768,58 грн. пені, 1 852,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 687,68 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про постачання електричної енергії № 20-87061 від 06.06.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 (суддя Шкурдова Л.М.) порушено провадження у справі № 54/532 та призначено її до розгляду на 10.01.2012.

В судовому засіданні 10.01.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.01.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва № 54/532 від 25.01.2012 справу, в зв‘язку з тривалою непрацездатністю судді Шкурдової Л.М. передано для здійснення автоматичного розподілу.

Так, згідно автоматизованої системи документообігу суду матеріали справи            № 54/532  передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 54/532 від 25.01.2012 справу призначено до розгляду на 07.02.2012.

Позивачем до відділу діловодства суду 07.02.2012 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача лише 7 001,73 грн. пені, 2 687,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 852,88 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 07.02.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву  до 09.02.2012.

Позивач в судовому засіданні 09.02.2012 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.06.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва»(споживач) було укладено договір № 20-87061 о/р 20-87061 про користування електричною енергією (далі – договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), електропостачальна організація зобов‘язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов‘язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є невід‘ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 договору електропостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу:

-          в межах дозволеної до використання потужності;

-          згідно з величинами постачання електроенергії (додатки 1,3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ,ПУЕ;

-          згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі своєчасно сплачено вартість використаної електричної енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.01.2011 до 01.11.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 77 000,00 грн., яка погашена відповідачем в листопаді 2011 року, а тому та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 7 002,73 грн., інфляційні витрати в сумі 2 687,68 грн. та 3% річних в сумі 1 852,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).    

Згідно п. 8.5. договору договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2002. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено бажання про припинення дії договору не подано.

Згідно п. 4.1. договору споживач зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов‘язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Споживач зобов‘язаний для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою електропостачальній організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників  субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (додатки 4, 9), а також облік електричної енергії в журналі встановленої форми (п. 4.2. договору).

Згідно п. 5 додатку 2.5. до договору щомісяця 21 числа споживач зобов‘язується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вуд. Мельникова 31, для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки «звіт про використану електроенергію», «звіт про результати вимірів активної потужності») . Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до п. 6 додатку 2.5. до договору за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величчини втрат згідно з додатком «Розрахунок втрат»визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання - передачу товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

У разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання споживачем показань лічильників (або до зняття показань лічильників постачатьником) без подальшого перерахунку.

Постачальник може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, гак і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається в пам‘яті приладів обліку. У разі, якщо показання електролічильників відрізняються від наданих споживачем, постачальник має право здійснити розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за показаннями, знятими його представниками, з урахуванням прогнозованого середньодобового споживання до дати зняття показів.

Споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період (п. 13 додатку 2.5. до договору).

Відповідно до п. 18 додатку 2.5. до договору споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13 цього додатка, оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 77 000,00 грн. Дане підтверджується та не спростовано відповідачем копіями звітів про спожиту активну електричну енергію, наданими відповідачем, актами про використану електричну енергію та рахунками-розшифровками за спірний період складеними позивачем, а також довідками про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача за визначені позивачем періоди становить  7 002,73 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 002,73 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  2 687,68 грн. інфляційні витрати та 3% річних –1 852,88 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір збитків від зміни індексу інфляції складає 2 636,08 грн. та 3% річних становить 1 846,22 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 51,06 грн. та 3% річних в розмірі 6,66 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва»(м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 16, код ЄДРПОУ 30780994) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 7 002 (сім тисяч дві) грн. 73 коп. пені,  2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 08 коп. збитків від зміни індексу інфляції,  1 846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 22 коп. - 3% річних, 229 (двісті двадцять дев‘ять) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано  09.02.2012.