Рішення

від 07.02.2012 по справі 5015/7407/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/7407/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12                                                                                           Справа№ 5015/7407/11

Господарський суд Львівської області у складі судді  Іванчук С.В. при секретарі Савченко Ю.А., розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «Азов-Галичина», м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон», м.Львів

Про стягнення 42530,64грн.

Представники сторін:

Від позивача: Цурупа В.П. –представник  

Від відповідача: не з”явився.

Права   та   обов'язки   сторін   передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутнього представника позивача технічна фіксація судового процесу не проводилась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Азов-Галичина»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон»про стягнення 42530,64грн., в т.ч. 30286,29грн. основного боргу, 3028,63грн. штрафу, 5251,24грн. пені, 3428,41грн. втрат від інфляції та 536,07грн. 3% річних.

        Ухвалою суду від 19.12.2011року порушено провадження у справі та призначено позовну заяву до розгляду на 07.02.2012року.

        Представник позивача в судове засідання з»явився, вимоги суду виконав, витребувані матеріали подав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

        Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, витребуваних матеріалів не подав.  Ухвала суду, яка надіслана відповідачу на адресу: 79026, м.Львів, вул.Панаса Мирного,25кв.2, повернена суду з відміткою відділення зв»язку «за закінченням терміну зберігання»жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Згідно із поданого суду витягу серія АЄ №738717 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходженням відповідача є саме : 79026, м.Львів, вул.Панаса Мирного,25кв.2.

        Як вбачається із змісту інформаційних листів Вищого господарського суду України, процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Листи Вищого господарського суду, від 15.03.2007, № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"). Окрім цього, слід зазначити , що згідно до ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. За умовами ст.17 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Зокрема, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцязнаходження юридичної особи- адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені .  Відповідно до ст. 88 та ч. 2 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи вказується в установчих документах. Оскільки відповідно до ст. 88 ЦК України установчі документи юридичної особи по винні обов'язково містити місцезнаходження юридичної особи, то у разі коли відбувається зміна місцезнаходження, повинні вноситися відповідно зміни до установчих документів і бути проведена державна реєстрація цих змін. Після проведення державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масо вої інформації має бути надруковане повідомлення, яке повинно містити: най менування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; по переднє та нове місцезнаходження юридичної особи; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зміни місцезнаходження юридичної особи (ст. 22 Закону). Як вбачається із довідки  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія АЄ №738717 Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрон”, зміни  про місцезнаходження  юридичної особи до Єдиного державного реєстру не вносилися та жодних повідомлень про такі зміни суду не представлено. За таких обставин,  з врахуванням належного повідомлення  про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом  забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та  здійсненні інших процесуальних прав, що в свою чергу  згідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України покладає на сторін відповідальність за  доведеність їхніх вимог чи заперечень та надає право суду в порядку ст.75 ГПК України вирішити спір за наявними у справі матеріалами.           Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України ..

         Дослідивши  документи і матеріали, подані суду  з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд  Львівської області, в с т а н о в и в:          

        10.02.2010року між Приватним підприємством «Азов-Галичина»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрон»укладено договір поставки №АГ-0000067.  Відповідно до п.1.1 договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року постачальник зобов»язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору товар (будівельні матеріали, господарські матеріали та посуд) в кількості і асортименті згідно накладних, які являються невід»ємною частиною договору.  Згідно до п.10.4 договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року, договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010року та до повного виконання сторонами своїх зобов»язань, включаючи  терміни погашення невиконаних зобов»язань.

          Пунктом 4.1. договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року встановлено, що ціна на товар являється договірною і вказується в накладних, по яких проводиться відпуск товару і які являються невід»ємною частиною даного договору.

         Відповідно до п.5.2 вказаного договору поставки, сторони погодили, що відтермінування по оплаті не може перевищувати 14 календарних днів з моменту відпуску товару.        

         На виконання умов договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року, на підставі довіреностей №44 від 05.02.2010року, №49 від 18.02.2010року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30286,29грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, зокрема: №АГ-0000749 від 05.02.2010року на суму 5153,66грн., №АГ-0000750 від 05.02.2010року на суму 3862,34грн., №АГ-0000751 від 05.02.2010року на суму 1513,57грн., №АГ-0000961 від 12.02.2010року на суму 1545,84грн., №АГ-0000960 від 12.02.2010року на суму 1566,97грн., №АГ-0001115 від 18.02.2010року на суму 1822,36грн., №АГ-0001116 від 18.02.2010року на суму 2299,99грн., №АГ-0001117  від 18.02.2010року на суму 1672,48грн., №АГ-0001122 від 18.02.2010року на суму 921,65грн., №АГ-0001283 від 23.02.2010року на суму 227,93грн., №АГ-0001272 від 23.02.2010року на суму 9510,13грн., №АГ-0001285 від 23.02.2010року на суму 65,12грн., №АГ-0001284 від 23.02.2010року на суму 124,25грн. Належним чином засвідчені копії вищезазначених довіреностей та видаткових накладних додані до матеріалів справи.

         Взяті на себе зобов»язання по оплаті товару відповідач не виконав, отриманий від позивача товар не оплатив. 15.12.2011року позивач надіслав відповідачу листа від 15.12.2011року  з вимогою оплатити поставлений на умовах договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року товар в сумі 30286,29грн., що підтверджується фіскальним чеком №2763 від 15.12.2011р. та описом вкладення від 15.12.2011року. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк»№201.1-364/44/1 від 03.02.2012р., в якій зокрема зазначається, що на поточний рахунок ПП «Азов-Галичина»в ПАТ «Укрсоцбанк»кошти від ТзОВ «Агрон»не поступали.

         Відтак, заборгованість відповідача становить 30286,29грн. з вимогою по стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.   Станом на день вирішення спору доказів сплати заборгованості в сумі 30286,29грн. суду не подано.          

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           

         Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання  зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

         Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

        З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання по оплаті поставленого йому товару, позивачем на підставі п.6.2 договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року  заявлено до стягнення пеню в сумі 5251,24грн., штраф в сумі 3028,63грн. в  розмірі 10% від суми заборгованості,  на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано за період з 09.03.2010року по 15.12.2011року втрати від інфляції в сумі 3428,41грн.,  та 3% річних в сумі 536,07грн. Розрахунки заявлених до стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.          Перевіривши проведені розрахунки, судом встановлено, що позивач, при обрахунку припустився арифметичної помилки, а саме: умовами договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року, зокрема п.5.2 договору передбачено, що відтермінування по оплаті не може перевищувати 14 календарних днів з моменту відпуску товару. Згідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відтак, проведені нарахування втрат від інфляції можна проводити з наступного дня після закінчення 14-денного терміну для оплати, в той час,  як позивачем проведені нарахування починаючи з 14 дня від поставки товару. Окрім цього, при розрахунку проведених нарахувань, позивачем здійснено розрахунок за період з 09.03.10 по15.12.2011р. із загальної суми боргу в розмірі 30286,29грн., однак, як вбачається із матеріалів справи поставка товару на загальну суму 30286,29грн. відбулася лише 23.02.10р.,  у зв»язку із останньою поставкою товару згідно видаткових накладних від 23.02.10р. №АГ-0001272 на суму 9510,13грн, №АГ-0001283 на суму 227,93грн., №АГ-0001284 на суму 124,25грн., №АГ-0001285 на суму 65,12грн., та  заборгованість з оплати по даних накладних виникла  по спливу 14-денного строку після поставки товару. Відтак, станом на 09.03.10р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 20 358,86грн., на яку і виникло право  позивача  провести нарахування за прострочення оплати поставленого товару і лише  починаючи з 10.03.2010р. у позивача виникло право провести нарахування із загальної суми  поставленого та неоплаченого товару.  Відтак,  з огляду на дані обставини, проведені позивачем нарахування підлягають задоволенню в перерахунку , а саме  втрати від інфляції в розмірі 3102,63грн. З огляду на викладене , в іншій  частині  нарахованих втрат від інфляції належить відмовити. Заявлені до стягнення 3%  відсотки річних за вказаний позивачем період  складають меншу суму, за їх фактичний розмір  , відтак підлягають задоволенню в повному обсязі , оскільки  заявлення  до стягнення меншої суми боргу ніж фактично існуюча, є правом позивача.

В частині стягнення штрафу та пені позовні вимоги  задоволенню не підлягають з наступних підстав.  Згідно до ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання. За умовами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Згідно до п.6.2 договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року, покупець, який порушив терміни оплати, обумовлені в п.5.1.2 даного договору, сплачує штраф в розмірі 10% від суми невиконаного зобов»язання, а також пеню згідно діючого законодавства. Пунктом 5.1.2 вказаного договору поставки встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Жодних змін до договору, додаткових угод чи протоколу розбіжностей  підписаних сторонами суду не представлено. Відтак, як вбачається із редакції пункту 5.1.2. договору, даним пунктом не встановлено порядку та термінів оплати товару, а відтак, нарахування штрафних санкцій за їх порушення є неможливим. Окрім того, в п.6.2 договору поставки №АГ-0000067 від 10.02.2010року сторонами не встановлено розмір пені та порядок її нарахування. Отже, заявлені до стягнення штраф та пеня з огляду на погоджені сторонами  положення договору  задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач заявлену суму основного боргу 30286,29грн.  не заперечив, доказів оплати заборгованості не представив. Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30286,29грн. основного боргу, 3102,63грн. втрат від інфляції та 536,07грн. 3% річних є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимоги належить відмовити.

        Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

        Керуючись  ст.ст. 22, 33, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

         В И Р І Ш И В:

        Позов  задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон», ідентифікаційний код 19170058, адреса: 79026, м.Львів, вул.Панаса Мирного, б.25, кв.2.) на користь Приватного підприємства «Азов-Галичина»(ідентифікаційний код 23885082, адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357, кв.4), - 30286,29грн. основного боргу, 3102,63грн. втрат від інфляції, 536,07грн. 3% річних та 1125,89 грн. судового збору.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

         В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                             Іванчук С.В.        

  Повний текст рішення оформлено 14.02.2012р.