ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2011 р. Справа № 23/130-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна», Київська область, м. Славутич
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Славутич
про стягнення 3818,88 грн.
секретар судового засідання Федорець А.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18 жовтня 2011 року);
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство «Фонд комунального майна»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 3818,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди №162-Д від 1 грудня 2008 року та договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію за №162/162-Д-Е від 1 грудня 2008 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 667,82 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2968,53 грн., 3% річних в розмірі 48,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 133,73 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22 вересня 2011 року та призначено справу до розгляду на 5 жовтня 2011 року.
5 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 19 жовтня 2011 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 22 вересня 2011 року та від 5 жовтня 2011 року, в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
19 жовтня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна»(за договором –орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (за договором –орендар) 1 грудня 2008 року укладено договір оренди нерухомого майна за №162-Д (далі –договір 1).
Згідно пункту 1.1 договору 1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (далі –майно) і знаходяться на балансі орендодавця.
Пунктом 1.2 договору 1 передбачено, що орендоване майно розміщено за адресою: АДРЕСА_2, універсам «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Згідно пункту 1.3 договору 1 орендована площа складає –67,48 м2.
Пунктом 2.4.3 договору 1 передбачено, що при передачі майна складається акт прийому-передачі та акт технічного стану.
У відповідності до пункту 2.4.4 договору 1 майно вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 2.5.3 договору 1 при поверненні майна складається акт прийому-передачі та акт технічного стану.
Пунктом 3.1 договору 1 передбачено, що орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
Згідно пункту 3.5 договору 1 орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю.
У відповідності до пункту 3.5 договору 1 орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.
Згідно пункту 3.6 договору 1 у разі припинення або розірвання даного договору орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі орендодавцеві майна за актом прийому-передачі.
Пунктом 3.8 договору 1 передбачено, що орендна плата, яка була перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується орендодавцем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім цього, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу включаючи день оплати.
У відповідності до пункту 4.1.1 договору 1 орендодавець зобов'язаний передати орендареві в оренду майно, згідно з даним договором по акту прийому-передачі.
Відповідно до пункту 5.1.1 договору 1 орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені даним договором.
Згідно пункту 7.1 договору 1 (в редакції додаткової угоди №1 від 2 березня 2009 року) договір вступає в силу з 1 грудня 2008 року та діє по 31 травня 2009 року.
На виконання умов договору відповідач прийняв, а позивач передав у строкове платне користування орендоване майно, загальною площею 67,48 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, універсам «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується актом прийому-передачі від 1 грудня 2008 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
24 березня 2009 року відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання договору оренди від 1 грудня 2008 року за №162-Д.
31 березня 2009 року між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі орендованого майна, загальною площею 67,48 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, універсам «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно даного акту відповідач повернув позивачу орендоване приміщення.
1 грудня 2008 року між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна»(за договором –орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (за договором –орендар) укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію за №162/162-Д-Е (далі –договір 2).
Пунктом 1.1 договору 2 передбачено, що даний договір складено у відповідності з «Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутич», затвердженого рішенням Славутицької міської ради №550-41-IV від 15 грудня 2004 року зі змінами та доповненнями №703-47- IV від 29 липня 2005 року, та регулює взаємовідносини між орендодавцем та орендарем по відшкодуванню витрат, які пов'язані з утриманням майна комунальної власності та його експлуатацією згідно договору оренди №162-Д від 1 грудня 2008 року.
Згідно пункту 1.2 договору 2 орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію, зданих в оренду площ по договору оренди №162-Д від 1 грудня 2008 року, а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт.
Пунктом 2.2 договору 2 передбачено, що сума коштів, яка нарахована пропорційно орендованій площі і щомісячно підлягає оплаті орендарем, та становить 426,74 грн.
На виконання умов договорів 1 та 2 між позивачем та відповідачем підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за №ОУ-0000455 та №ОУ-0000600.
Для оплати орендної плати та відшкодування витрат позивачем виставлялись відповідачу рахунки №СФ-0000446 від 1 березня 2009 року та №СФ-0000581 від 1 квітня 2009 року на загальну суму 2667,82 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з договорами 1 та 2 не виконав належним чином, а саме, частково сплатив позивачу орендну плату та відшкодував витрати позивача за березень 2009 року, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №667, №669, №668 та №2513 на загальну суму 2000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 667,82 грн.
Відповідач в судове засідання 19 жовтня 2011 року не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 22 вересня 2011 року та від 5 жовтня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 22 вересня 2011 року) відповідач суду не надав.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу орендну плату та не відшкодував витрати, понесені позивачем. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 667,82 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Однак, з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розмір пені у сумі 2968,53 грн. нарахований за ставкою 0,5% від суми простроченого платежу, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак, з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розмір пені у сумі 2968,53 грн. нараховано з порушенням терміну, встановленого вищезазначеною правовою нормою.
Як встановлено судом, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 42,36 грн. за період з 1 квітня 2009 року по 29 вересня 2009 року на суму заборгованості 378,91 грн. та пеня у розмірі 31,47 грн. за період з 1 травня 2009 року по 29 жовтня 2009 року на суму заборгованості 288,91 грн.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат у сумі 133,73 грн. та 3% річних у сумі 48,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Фонд комунального майна»(07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 5, код 32301037) –667 (шістсот шістдесят сім) грн. 82 коп. заборгованості, 73 (сімдесят три) грн. 83 коп. пені, 133 (сто тридцять три) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 48 (сорок вісім) грн. 80 коп. 3% річних та судові витрати: 24 (двадцять чотири) грн. 68 коп. державного мита та 57 (п'ятдесят сім) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Д.Г. Заєць
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2011 |
Оприлюднено | 21.02.2012 |
Номер документу | 21438789 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Заєць Д.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні