Рішення

від 20.12.2011 по справі 9/131-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 9/131-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16     тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/131-11                                                                                                          20.12.2011 р.  

За позовом Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лік-Транс” та Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”

про стягнення 9 744,31 грн.

 Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.01.2011 р.)

Від відповідача 1          ОСОБА_2 (дов. б/н від 14.11.2011 р.)

Від відповідача 2     не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лік-Транс” про стягнення 9 744,31 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/131-11 та призначено розгляд справи на 15.11.2011 р.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 17.10.2008 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були транспортний засіб “DAF”, державний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2. 17.04.2008 р. транспортний засіб “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2 був застрахований Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-стахування”, згідно Договору страхування № АТК 150231.

07.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла відповідь на судовий запит від Моторного (транспортного) страхового бюро України, зі змісту якої вбачається, що  транспортний засіб “DAF 95 ХF”, державний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17.10.2008 р., був застрахований Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс”, поліс номер ВА/7327203 від 10.07.2008 р.

У судове засідання 15.11.2011р. представники сторін з‘явилися; представник відповідача подав заперечення на позов, в якому просить суд залучити до участі у справі належного відповідача –Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс”. Заявлене клопотання мотивоване тим, що на момент дорожньо–транспортної пригоди  транспортний засіб “DAF ” був належним чином застраховано саме Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс”, що підтверджується полісом № ВА/7327203 та повинен, на його думку, відповідати по страховим випадкам.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту необхідності заміни його, як відповідача, належним відповідачем - Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс”, а також те, що позивач проти заміни відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Лік-Транс” належним відповідачем Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” заперечив, то суд, вважав за необхідне в задоволенні клопотання про заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Лік-Транс” належним відповідачем Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” відмовити.

Водночас, з огляду на те, що залучення до участі у справі іншого відповідача - Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” сприятиме з'ясуванню усього кола обставин та прийняттю законного та обґрунтованого рішення у справі № 9/131-11, то ухвалою суду від 15.11.2011 року відкладено розгляд справи на 01.12.2011 р. та залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс”; зобов'язано позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”, докази направлення надати в судове засідання; надати письмове пояснення, в якому обґрунтувати причини звернення з позовом саме до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лік-Транс”; зобов'язано відповідача 2 - Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс”надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог; договір обов'язкового страхування  цивільної відповідальності власника транспортного засобу “DAF 95 ХF”, державний номер НОМЕР_1.

У судове засідання 01.12.2011р. представник відповідача 2 не з'явився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим ухвалою суду від 01.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

У судове засідання 20.12.2011р. представник відповідача 2 вдруге не з'явився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник відповідача 1 повідомив суд про обізнаність відповідача 2 щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17.10.2008 р.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач 2 жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач 2 про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Оскільки, справа № 9/131-11 вже відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача 2, а відповідач 2 про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача та відповідача 1, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2008 р. між Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-стахування” (позивачем) та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 150231 серії АТК (договір 1).

Згідно п. 1.4. договору об'єктом страхування визначено автомобіль “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2, вартістю 194000,00 грн.

Як передбачено п. 1.6. договору, особами, що допущені до керування транспортного засобу, є ОСОБА_3.

Строк дії договору встановлювався з 19.04.2008 року по 18.04.2009 року (п. 1.12. договору).

Одним із страхових ризиків, згідно п. 1.9.1. договору, було визначено пошкодження транспортного засобу.

Загальна страхова премія за договором складає 11950,00 грн. (п. 1.11 договору).

17.10.2008 р. у місті Києві на Лівобережній площі відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були транспортний засіб “DAF”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортний засіб “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля марки “DAF”, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, який порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Вина зазначеної особи та інші обставини ДТП підтверджуються постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.11.2008 року.

У зв'язку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою був пошкоджений автомобіль страхувальника - “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту товарознавчого дослідження № 3022/2283 від 24.11.2008 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2 становить 9815,73 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 167133_РФ_00076357 від 21.10.2008 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2 становить 10714,31 грн.

17.11.2008 р. позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування № 22831, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику, складає 9744,31 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 26284 від 25.11.2008 р. позивачем перераховано страхувальнику - ОСОБА_3 страхового відшкодування на ремонт автомобіля “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2 на суму 9 744,31 грн.

Господарським судом встановлено, що у  жовтні 2008 року, зокрема і на момент скоєння ДТП  –17.10.2008 року –ОСОБА_4, який керував транспортним засібом “DAF”, державний номер НОМЕР_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ фірма “Лік Транс” (відповідач 1).

Даний факт підтверджується наказом ТОВ фірма “Лік Транс” № 21-К від 01.07.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_4 був звільнений з посади водія за власним бажання з 01.07.2009 р.

Крім того, зазначений факт не заперечується відповідачем 1.

Беручи до уваги досліджені судом документи та надані сторонами пояснення, господарським судом встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ фірма “Лік Транс” та виконував покладені на нього трудові обов'язки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача 1 - ТОВ фірма “Лік Транс”, власника транспортного засобу “DAF”, державний номер НОМЕР_1, на час скоєння ДТП була застрахована відповідачем 2 –Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВА № 7327203 від 10.07.2008 року з лімітом відповідальності у розмірі 25 500,00 грн., з визначеним розміром франшизи у сумі 510,00 грн. та зі строком дії до 09.07.2009 року.

Як вбачається із відмітки у відповідній графі договору, він належить до договорів страхування 2-го типу, згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, а саме згідно п. 6 договору автомобіля “DAF”, державний номер НОМЕР_1,, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Цивільного кодексу України, ПАТ “ПРОСТО-страхування” набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується  особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює  підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”);

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд застосовує ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” від 29.12.1992 року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2, була заподіяна лише з вини ОСОБА_4 (працівника ТОВ фірма «Лік Транс»), який керував автомобілем “DAF”, державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем 1, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2, належить ТОВ фірма «Лік Транс», а шкоду було заподіяно його працівником ОСОБА_4 який на момент ДТП перебував з відповідачем 1 у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки.

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Приписами п. 36.1. ст. 36 Закону передбачено, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Як зазначено в Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 року “Судова практика розгляду цивільних, що виникають з договорів страхування”, зокрема, в розділі “Визначення розміру страхової виплати та шкоди, заподіяної застрахованому майну” правильною є практика місцевих судів, коли різницю між сумою відшкодування, визначеною Законом України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, суди постановляють стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягується до участі у розгляді справи як співвідповідач. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, особами, на яких законодавством покладено обов'язок відшкодувати завдані ОСОБА_3 (власника транспортного засобу “Suzuki GRAND VITARA”, державний номер НОМЕР_2) збитки у розмірі 9744, 31 грн., у даному випадку є ПАТ “Європейський страховий альянс” відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, лімітів передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВА № 7327203 від 10.07.2008 року в сумі 9234,31 грн. (ліміт згідно Полісу у сумі 25 500,00 грн. –розмір франшизи 510,00 грн.,) та ТОВ фірма “Лік -Транс” відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187-1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ “Європейський страховий альянс” як страховиком, а саме у сумі 510,00 грн.

З огляду на викладене, до ПАТ “ПРОСТО-страхування” як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №150231 серії АТК від 19.04.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ “ Європейський страховий альянс ” як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ТОВ фірма “Лік-Транс” в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ “Європейський страховий альянс ” як страховиком.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ “ПРОСТО-страхування” є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи вищезазначене, покладаються на відповідачів пропорційно розмірам задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

          1.          Позов задовольнити повністю.

          2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Лік-Транс” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 20620130) на користь Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”(04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 5 (п'ять) грн. 34 коп. державного мита та 12 (дванадцять) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 7-В, код ЄДРПОУ 26195751) на користь Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”(04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 9 234 (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 31 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 96 (дев'яносто шість) грн. 66 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 26.12.2011 р.