Рішення

від 14.02.2012 по справі 5015/7246/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/7246/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12                                                                                           Справа№ 5015/7246/11

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська швейна фабрика»,  м. Львів

До відповідача: Приватного підприємства «Альвеол», м. Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 234 163,76 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Колішенко Л.С. –представник

від відповідача: не з'явився

Суддя                                                               Березяк Н.Є.  

Секретар судового засідання                     Іванило О.П.                                                    

Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська швейна фабрика»до відповідача Приватного підприємства «Альвеол»про  стягнення 234 163,76 грн.

В судовому засіданні 14.02.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, письмових поясненнях, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні, просить стягнути з відповідача 220 995,60 грн. –заборгованості по орендній платі та 13 168,16 грн. –пені.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 14.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.03.2001 р. між Закритим акціонерним товариством „Львівська швейна фабрика”, правонаступником якого з 19.05.2011 року є Товариство з обмеженою відповідальністю „Львівська швейна фабрика” (Орендодавець) та Приватним підприємством „Альвеол” (Орендар) було укладено договір про оренду № 6, відповідно до умов якого Орендодавець передає в орендне користування нежитлові приміщення у будинку № 20 по вул. Наливайко у м. Львові загальною площею 387,82 кв.м. для використання під торгові, допоміжні та службові приміщення, а Орендар зобов'язується прийняти дані приміщення та своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.   

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вказані нежитлові приміщення, що підтверджується актами приймання-передачі, однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, заборгувавши позивачу 220 995,60 грн.

Позивачем відповідачу 18.03.2009 року була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 220 995,60 грн.

Відповідно до п.2.4. договору оренди та відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем в межах шестимісячного терміну позовної давності нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 13 168,16 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди № 6 від 01.03.2001 року позивач передав відповідачу в орендне користування нежитлові приміщення у будинку № 20 по вул. Наливайко у м. Львові загальною площею 387,82 кв.м., що підтверджується актами приймання-передачі.

До перетворення ЗАТ „Львівська швейна фабрика” в ТДВ „Львівська швейна фабрика”, а саме до 19.05.2011 року, на правовідносини щодо оренди ЗАТ „Львівська швейна фабрика”, як на державне підприємство, поширювала свою дію Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, відповідно до якої і розраховувалася орендна плата по даному договору.

Відповідно до розділу 2 Договору оренди № 6 від 01.03.2001 р. Місячна орендна плата по даному договору встановлюється згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємним додатком до договору (п.2.1.). Розмір орендної плати на наступні місяці визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п.2.2.). Встановлену орендну плату за користування об'єктом оренди в поточному місяці орендар зобов'язується перерахувати не пізніше 28-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок позивача (п.2.3.).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої  договірні зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, заборгувавши позивачу 220 995,60 грн. орендної плати.

       Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.2.4. Договору оренди № 6 від 01.03.2001 р. за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.4. Договору № 6 від 01.03.2001р. та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивачем  нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та підлягає до стягнення в розмірі 13 168,16 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи вище викладене та відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 4 683,27 грн. –судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Альвеол” (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 164-А, кв. 20, код ЄДРПОУ 30052482) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Львівська швейна фабрика” (79007, м. Львів, вул. Наливайка, буд. 20, код ЄДРПОУ 23891384)  – 220 995,60 грн. –основного боргу, 13 168,16 грн. –пені, 4 683,27 грн. –судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                      Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.02.2012 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.