Рішення

від 31.01.2012 по справі 30/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/2

31.01.12

За позовом  Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії

                     наук України

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ”

Про               стягнення 27 353,26 грн.

                                                                                                   Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –представник за довіреністю № К-48-67/02 від 03.01.12.

Від відповідача       не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 1243/А від 01.07.10. в розмірі 27 353,26 грн., а саме: основна заборгованість –26 177, 44 грн.; пеня –986,40 грн.; 3 % річних –189,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ” виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.11. порушено провадження у справі № 30/2, розгляд справи було призначено на 12.01.12. о 10-20.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.11. про порушення провадження у справі № 30/2 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення  судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.12. розгляд справи № 30/2 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 31.01.12. о 14-50.

В судовому засіданні 31.01.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.12. повторно не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.01.12. у справі № 30/2 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 558607 від 15.11.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/2.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.07.10. між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КУБ” (Орендар) укладено Договір оренди № 1243/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.              Є.О. Патона, що розміщено за адресою: вул. Боженка, 15, корпус 7, поверх 5, кімната    518, площею 25,4 кв. м, приведеною площею 38,61 кв. м, вартість приміщення, становить за експертною оцінкою станом на 30.05.10. –203 200 грн., 1 кв. м - 8000 грн.

Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2. договору).        

На виконання умов Договору, між сторонами 01.07.10. підписано акт приймання приміщень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 177,44 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 7.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі і діє до 31.12.10. включно.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.10. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якого сторонами було погоджено строк дії Договору –до 31.12.11. на тих же умовах.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що  з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.95. зі змінами або результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку – травень 2010 року при 15% орендній ставці за все приміщення разом з ПДВ 3 048,00 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування податку на землю (додаток № 2).

Відповідно до п. 3.2 Договору передбачено, що нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що орендар сплачує авансом за два місяці вперед орендну плату та інші платежі згідно п. 3.2, а надалі за кожний місяць –до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

Згідно п. 3.8 Договору встановлено, що орендну плату та інші  платежі за договором орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень. Закінчення дії договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Відповідно до п. 3.4 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.2.2 Договору, орендар зобов‘язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Але всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню, відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 26 177,44 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 189,42 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 189,42 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Крім того, позивач на підставі п. 3.6 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 986,40 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору передбачено, що сума орендної плати та інших платежів, згідно п. 3.2 Договору, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 986,40 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ.” (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 12, кв. 402, код ЄДРПОУ 37153605) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, 11, код ЄДРПОУ 05416923) 26 177 (двадцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 44 коп. –основного боргу, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. –3 % річних, 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. –пені, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. –судового збору.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 07.02.12.