Рішення

від 14.02.2012 по справі 5011-4/245-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-4/245-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-4/245-2012

14.02.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит Транс-Логістик»

Простягнення 165 322,05 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Лазоренко І.В.

від відповідача              не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит Транс-Логістик»146 349,52 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 5 998,03 грн. 3% річних, 9 974,50 грн. інфляційних витрат, а всього 165 322,05 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 704 від 21.02.2008р.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідач Ухвали  суду  не  виконав. Письмового відзиву та  письмових  заперечень  по  суті заявлених вимог не  надав.

Відповідач належним  чином повідомлений про призначення справи  до розгляду, про  час  і  місце  його  проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду  справи від відповідача  не  надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»та Товариством обмеженою відповідальністю «Негабарит Транс-Логістик»було укладено Договір фінансового лізингу № 704.

Відповідно до п. 2 Договору лізингу Лізингодавець (Позивач) передає Лізингоодержувачу (Відповідачу), а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із Замовленням на транспортний засіб.

Позивачем надано послуги згідно з умовами Договору лізингу в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме:

- Позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 704/001 від 21.02.2008р. було надано Відповідачу транспортний засіб - МАЗ 643008, шасі № Y3M64300880001007, реєстраційний № АА1866НС. Факт передачі транспортного засобу підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу № 704/001 від 23.04.2008р., підписаним Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до п. 5.1 Договору лізингу за переданий у лізинг транспортний засіб в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу:

-          План лізингу № 704/001 від 21.02.2008р.;

-          Зміни до плану лізингу № 704/001 від 22.04.2008р.;

-          Зміни до плану лізингу № 704/001 від 13.09.2008р., що є невід'ємними частинами Договору лізингу, якими встановлено розміри та строки сплати Відповідачем (Лізингоодержувачем) лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

У порушення Відповідачем зобов'язань за Договором лізингу він не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У зв'язку з тим, що лізингодавець набуває річ у свою власність, то загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки застосовуються виключно до відносин між лізингодавцем та продавцем (постачальником), а не між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 704 станом на 28.12.2011 у сумі 149 349,52 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно  нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 9974,50 грн. індекс інфляції та 5998,03 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит Транс-Логістик»(02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 17-Б, кв. 61, код ЄДРПОУ 34426359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) 149 349 (сто сорок дев'ять  тисяч триста сорок дев'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 5 998 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 03 коп.  3% річних, 9 974 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 50 коп. інфляції, 3 306 (три тисячі триста шість) грн. 44 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                                           І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 16.02.2012р.