Рішення

від 15.02.2012 по справі 9/17-5041-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-5041-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2012 р.Справа  № 9/17-5041-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ"     

До відповідачів: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"     

про стягнення 46062,64 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача:  не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 15.12.2011 року за вх. № 7684/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ"  (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (далі –Відповідач) 46062,64 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

 Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями які знаходяться у матеріалах справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

19.10.2011 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" та Відповідачем - Приватним підприємством "Виробничо-комерційною фірмою "Віконт" був укладений Договір № 10636. Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору Продавець, передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар, вказаний у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання вказаного Договору Позивач передав у власність Відповідачу Товар, на загальну суму 41 191,36 грн. Факт отримання Відповідачем Товару підтверджується видатковими накладними які знаходяться у матеріалах справи, що підписані Позивачем та Відповідачем при прийманні Товару.

Відповідно до п. 5.2. Договору, платежі за Товар, що поставляється за Договором, повинні бути здійснені в повному обсязі протягом 7 календарних днів після підписання відповідної накладної про отримання Товару. Однак, в порушення умов Договору, Відповідач не розрахувався за поставлений товар.

На не однократні звернення Позивача щодо оплати суми заборгованості, Відповідач кожний раз запевнював, що сплатить борг і кожний раз порушував взяті зобов'язання.

24.11.2011 року представник Позивача особисто передав Відповідачу претензію № 269 від 23.11.2011 року з вимогою про сплату основного боргу, пені та штрафу. Факт отримання   претензії   підтверджується   підписом   уповноваженої   особи   Відповідача   на примірнику претензії (керівника Гунько Л. А. ПП «ВКФ «ВІКОНТ»). Однак, заборгованість Відповідачем зазначену претензію було проігноровано.

Вищезазначене, свідчить про те, що Позивач належним чином виконав передбачені Договором зобов'язання, а Відповідач грубо їх порушує, в результаті чого у останнього сформувалась заборгованість з оплати вартості поставленого Позивачем товару в сумі 41 191,36 грн.

Відповідно до п. 6.2. за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім виплати пені, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Таким чином, з урахуванням розміру основного боргу, сума штрафу становить 4119,136 грн.; сума пені становить 592,47 грн.

Крім цього ч. 2. Ст.. 625 Цивільного кодексу України зобов'язує Боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума трьох процентів річних складає 118, 49 грн.; сума інфляційних складає 41,19 коп.

Отже, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" просить суд стягнути на його користь з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" суму основного боргу –41191,36 грн., суму штрафу –4119,13 грн., сума пені –592,47 грн., 3 % - 118,49 грн. та інфляційні витрати у розмірі - 41,19 грн.    

01.02.2012 року за вх. № 3266/2012 року представником Позивача до суду була надана заява про доповнення позовної заяви та зменшення ціни позову.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено  договір №10636 від 19.10.2011 року, згідно з яким, Продавець, зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплати на умовах та в порядку, визначених цим договором, продукцію.

У відповідності з умовами вищезазначеного договору  вбачається наступне: п.1.1. За даним Договором Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар, платежі за Товар, що поставляється за Договором, повинні бути здійснені в повному обсязі протягом 7 календарних днів після підписання відповідної накладної про отримання Товару. Однак, в порушення умов Договору, Відповідач не розрахувався за поставлений товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" належним чином виконало  умови вищев казаного Договору та поставило Товар, а   Відповідача отримав Товар, про що свідчать наступні видаткові накладні: № 47457 від 20.10.11 на суму 22469,22 грн., № 47755 від 21.10.11 на суму 801,36 грн., № 48921 від 27.10.11 на суму 17920,488 грн., № 48868 від 27.10.11 на суму 0,29 грн.

Господарським судом з'ясовано, що в свою чергу Відповідач не сплатив вказану суму за поставлений товар чим порушив умови вищезазначеного Договору.

Також судом встановлено що представник Позивача особисто передав Відповідачу претензію № 269 від 23.11.2011 року з вимогою про сплату основного боргу, пені та штрафу. Відповідач ніяк не відреагував на претензію. Факт отримання   претензії   підтверджується   підписом   уповноваженої   особи   Відповідача   на примірнику претензії.

Посилаючись на зміст заяви про зменшення ціни позову від 01.02.2012 року за вх.         № 3266/2012 року наданої представником Позивача, 09.12.2011 року Відповідачем на користь Позивача була здійснена оплата в сумі 4000,00 грн. за Товар переданий відповідно до Договору № 10636 від 19.10.2011 року.

Таким чином з урахуванням заяви про зменшення ціни позову, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" становить: сума основної заборгованості 37 191,36 грн., сума штрафу –3919,13 грн., сума пені –563,71 грн., 3 % річних –112,74 грн., сума інфляційних витрат –39,19 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі,  передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні  санкції   за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу за невиконання умов Договору становить 112, 74 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу за невиконання умов Договору становить 39,19 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу за невиконання умов Договору становить 563,71 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.     

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення судового збору, підлягають задоволенню частково, як не достатньо обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

       Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                               ВИРІШИВ:                                            

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" ( 65026, м. Одеса, пров. Ляпунова,5,  код ЄДРПОУ 32833859, р/р 26002234234100 в ПАТ „УкрСиббанк” МФО 315005) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" (65125, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 17, офіс 2-В, код ЄДРПОУ 3061138, р/р 26004312451 в ПАТ АБ „Південний”, МФО 328209) суму основного боргу у розмірі 37 191,36  грн., суму штрафу –3919,13 грн., пеню –563,71 грн., 3% річних –112,74 грн., інфляційні витрати –39,19 грн., суму судового збору у розмірі 1411,50 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2012 року.