Рішення

від 07.02.2012 по справі 5023/10160/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/10160/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.                                                            Справа № 5023/10160/11

вх. № 10160/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Демченко Д.А., посвідчення №266 від 24.11.2011р.;

позивача - не з"явився;

 відповідача - не з"явився;

присутній у судовому засіданні Тищенко О.П.;

розглянувши справу за позовом  Валківського міжрайонного прокурора м. Валки,  в особі  Коломацької районної державної адміністрації, смт. Коломак, Коломацького району, Харківської області;  

до  Спільного Українсько-Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентранс", м.Харків;   

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Валківський міжрайонний прокурор Харківської області, в інтересах держави, в особі Коломацької районної державної адміністрації, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004р., укладеного між Коломацькою районною державною адміністрацією та Спільним Українсько-Німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентранс"; скасування державної реєстрації договору оренди від 07.04.2005р. за №09/05 та про зобов"язання відповідача звільнити земельну ділянку із приведенням її у приданий для користування стан.

16.01.2012р. прокурор надав до канцелярії суду супровідним листом (вих.№1203/11 від 12.01.2012р.) документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі й уточнення до позовної заяви.

Прокурор у судовому засіданні 25.01.2012р. пояснив, що прохальна частина уточнень (вих.№1203/11 від 12.01.2012р.) повністю співпадає з вимогами позовної заяви, проте в мотивувальній частині наданих уточнень прокурором зроблено акцент на тому, що підставою розірвання спірного договору є несплата відповідачем орендної плати.

Зважаючи на вищевикладене, та те, що по суті  позовні вимоги викладені в уточненях співпадають з позовними вимогами позовної заяви, суд розглядає справу №5023/10160/11 в редакції первісного позову.

02.02.2012р. прокурор надав супровідним листом (вих.№1203/11 від 01.02.2012р.) документи на виконання ухвали суду від 25.01.2012р., з яких вбачається, що заборгованість з орендної плати у відповідача перед позивачем у розмірі 10331,27грн. виникла саме за договором оренди №09/05 від 07.04.2005р. (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. у справі №2-а-2351/11/2070).

Прокурор у судовому засіданні 07.02.2012р. позов підтримав повністю.

Представник позивача у судове засідання 07.02.2012р. не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання 07.02.2012р. не з"явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду від 25.01.2012р. за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, вказана ухвала повернулась до канцелярії суду з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення прокурора, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

01.10.2004р. між Коломацькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Спільним Українсько-німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю  "Ентранс" (орендар) було укладено договір оренди землі водного фонду в с. Мирошниківка на території Різуненківської сільської ради Коломацького району. Зазначений договір укладений терміном нa 10 років. Об'єктом оренди, відповідно до п.2. Договору, є земельна ділянка загальною площею 100,0165 га, з яких: 80,7474 га водне дзеркало; 13,2759 га -болото; 1,0799 га - гідротехнічні споруди; 3,0024 га - пасовища; 1,9109 га - сіножаті. Земельна ділянка надана Орендарю для рибогосподарських потреб (п.13 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 836013,00 грн. Вказаний договір був зареєстрований Коломацьким відділом реєстрації земель 07.04.2005 р. за №09/05.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується матеріалами справи, а саме Актом прийому-передачі земельної ділянки від 07.04.2005р. (арк. спр. 16).

Відповідно до умов Договору, орендар має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 1 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8360,13 грн. на рік. Орендна плата повинна вноситися щомісячно по 1/12 частині річної орендної плати, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

Прокурор, в обгрунтування позовних вимог, вказує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору та положень ст.ст. 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", зобов'язання  щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 28.11.2011р. складає 10161,27 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, в особі позивача, та є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. у справі № 2-а-2351/11/2070 (за позовом Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області до Спільного Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентранс" про стягнення заборгованості, (арк.. спр. 55-59), позов було задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати в сумі 10331,27грн..

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, наявність заборгованості у підприємства відповідача зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі від 01.10.2004р. є доведеною та наявна більш як три місяці, а тому є систематичною та наносить значної шкоди орендодавцеві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю -  це  платіж,  який  орендар  вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.  Розмір, форма і  строки  внесення  орендної  плати  за  землю встановлюються  за  згодою  сторін у договорі оренди (крім строків внесення   орендної   плати   за  земельні  ділянки  державної  та  комунальної  власності,  які  встановлюються  відповідно до Закону України  "Про плату за землю").

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Нормами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час судового розгляду справи, судом встановлено систематичне порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням  її  розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч1 ст. 32 Закону україни "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний   за  рішенням  суду  в  разі  невиконання сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди,  яке істотно перешкоджає  передбаченому  договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, статтею 24 Закону україни "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та забезпечення родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

- своєчасного внесення орендної плати.

В процесі розгляду справи було встановлено, що відповідач більше року вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі,  у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість, за період більше трьох місяців, в сумі 10331,27грн.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як вже зазначалось вище, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Можливість розірвання договору оренди внаслідок несплати орендних платежів чітко передбачена статтею 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 31 договору оренди від 01.10.2004р., відповідно до якого дія договору припиняється у випадках передбачених законом, що свідчить про наявність достатніх підстав для розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем систематично несплачувалась орендна плата, - позовні вимоги в частині розірвання договору оренди від 01.10.2004р., є правомірними та підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі суд відмовляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди від 01.10.2004р. був зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель  07.04.2005р.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті –це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Спосіб захисту права “визнання права” –це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права щодо наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і, відповідно, наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.

Суд зазначає, що прокурором та позивачем дії стосовно скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди мають вчинятись у загальному порядку шляхом звернення до Коломацького районного відділу реєстрації земель.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України  способи захисту права по своїй суті –це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Проте, на час розгляду справи, ні прокурор, ні позивач не довели суду того, що їх право в цій частині позовних вимог порушено, оскільки в скасуванні реєстрації договору їм не було відмовлено й матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, як було вказано вище, державна реєстрація договору та, відповідно, її скасування здійснюються державним органом уповноваженим на вчинення таких дій. Проте, прокурор вимоги про скасування державної реєстрації Договору оренди землі від 01.10.2004р. пред"являє до відповідача - Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Ентранс", який, згідно норм чинного законодавства України, не має відповідних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації Договору оренди від 01.10.2004р.

Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки та приведення її у першочерговий стан, зважаючи на те, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дійсно, статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Проте, в даному разі прокурором та позивачем, всупереч вимог ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, від чого саме необхідно відповідачу звільнити земельну ділянку, доказів підтверджуючих те, що відповідач займає спірну земельну ділянку та не було надано доказів на підтвердження того, який саме був першочерговий стан вказаної земельної ділянки, або яким чином стан земельної ділянки був змінений відповідачем (наявність споруд, будівель або інших об"єктів) - позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, недоведеними матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір  покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 941,00грн. та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статтями 526, 530, 549, 610, 611, 651, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 286, 291 Господарського кодексу України, ст. 85 Водного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди землі від 01.10.2004р., укладений між Коломацькою районною державною адміністрацією (код 22685777) та Спільним Українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю "Ентранс" (код 20023138).

Стягнути з Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Ентранс" (63111, Харківська область, Коломацького району, с. Мирошниківка, вул. Лугова, 17, р/р №26001840348040 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 20023138) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача:  ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 941,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації Договору  оренди землі від 07.04.2005р. за №09/05.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки та приведення її у першочерговий стан.

Суддя                                                                              Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012р.

Справа №5023/10160/11