Постанова

від 18.01.2012 по справі 5004/2066/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2012 р.                                                                Справа № 5004/2066/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  

 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М.     

розглянувши   у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад"   на  рішення  господарського суду Волинської області від 10.11.11 р.

у справі № 5004/2066/11    (суддя   Черняк Любов Олександрівна )

позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес Еліт"

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад"

про виселення із займаного приміщення та повернення майна із чужого незаконного володіння, стягнення неустойки в сумі 50000 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Хавіна В.М., керівника     

відповідача -  ОСОБА_1,представника,довіреність в справі     

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 10 листопада 2011 року у справі № 5004/2066/11 ( суддя Черняк Л.О.)  частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Верес еліт"  ( м. Ковель) та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" (Ковельський район, с. Воля Ковельська) неустойку в розмірі 36000 гривень та 360 гривень  витрат по оплаті державного мита та 179,36 гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; виселено ТзОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" із займаного приміщення-будівлі кафе-магазина, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2 в с. Воля Ковельська Ковельського району Волинської області та зобов»язано його повернути приміщення кафе-магазину, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2 в с. Воля Ковельська Ковельського району у справному стані. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у даній справі , суд першої інстанції дійшов висновку, що  договір оренди нежитлового приміщення (будівлі кафе-магазина, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2 в с. Воля Ковельська Ковельського району) укладений 01.03.2007 року, припинив свою дію  31.08.2007 року; відповідачем не виконано п.8.1 означеного договору про повернення протягом 5 днів орендованого майна; неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в межах строку позовної давності складає 36000 гривень та з огляду на положення статтей 216, 230, 232, ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України та статтей 22, 549, 611, 785 Цивільного кодексу України частково задоволив позов.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" подано апеляційну скаргу та додаткові пояснення до апеляційної скарги, якими вважають оскаржуване рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» неустойки в розмірі 36000 гривень незаконним, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, стягнувши неустойку в  розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в межах 3 років, суд першої інстанції не врахував положень ст.258 ЦК України, якою встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Вказує, що судом залишено поза увагою ту обставину, що позивач, не будучи власником об»єкта оренди до 12.03.2011 року, без достатніх правових підстав передавав його в оренду. Зазначає, що суд першої інстанції не застосував положення ст.551 Цивільного кодексу України та ст.85 Господарського процесуального кодексу України, хоча розмір неустойки у десять разів перевищує вартість спірного майна, яке у 2001 році оцінено у сумі 2270,4 гривень. Також, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СТ «Каскад-плюс».

Просить рішення суду у даній справі в частині стягнення із відповідача 36000 гривень скасувати, а в решті – залишити без змін.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Верес еліт» вказує на обґрунтованість застосування судом першої інстанції господарських санкцій, передбачених спеціальною нормою закону – ст..785 ЦК України з огляду на те, що відповідач з 01.09.2007 року без законної підстави та без здійснення платежів використовував об»єкт оренди. Також наводить свої міркування з приводу інших доводів апеляційної скарги. Просить залишити рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" – без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив рішення суду  в частині стягнення із відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 36000 гривень скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові, а в решті – рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Під час апеляційного перегляду справи представник товариства з обмеженою відповідальністю «Верес еліт» проти апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві та просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області по справі №6/3-47 від 26.10.2001 року затверджено мирову угоду, укладену між МП "Василина" та Споживчим товариством "Каскад-Плюс", с. Любитів Ковельського району,  за умовами якої в термін до 01.11.2001 року СТ " Каскад-Плюс " здійснить продаж підприємству "Василина"старої будівлі, інвентаря магазину за адресою вул. Центральна, 2 с. Воля Ковельська Ковельського р-ну Волинської області, а підприємство зобов'язалось передати частину будівлі, а саме магазин площею 91,3 кв.м. за адресою: с. Воля Ковельська, вул. Центральна, 2 Ковельського району в оренду СТ «Каскад - плюс»на умовах згідно договору оренди. (а.с 14-17).

На виконання вище зазначеної ухвали господарського суду згідно договору купівлі-продажу №3 від 30.10.2001 року підприємство "Василина" придбало у товариства " Каскад-Плюс " стару будівлю магазину за адресою вул. Центральна, 2 с. Воля Ковельська Ковельського району, про що складено акт приймання - передачі та зараховано на баланс МП "Василина" (а.с. 18-22).

Згідно рішення ,оформленого протоколом №1 зборів засновників ТзОВ від 11.10.2000р. було створено ТзОВ "Верес-еліт " (а.с. 23). Відповідно до наказу №1 від 02.01.2002 року, акту приймання-передачі від 02.02.2002 року мале підприємство "Василина" передало як внесок у статутний фонд товариства "Верес-еліт" належне підприємству майно, в тому числі приміщення кафе-магазину вартістю 2270,40грн. по вулиці Центральній 2 в  Воля Ковельська.

В подальшому,  у період з 31.12.2003 року по 01.03.2007 року неодноразово між позивачем та відповідачем укладалися договори оренди  означеного майна.

          В черговий раз, 01 березня 2007 року сторонами укладено договір № 2 оренди нежитлового приміщення, за умовами пунків 1.1,4.1,4.2 якого, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 91,3 кв.м. за адресою : с.Воля Ковельська, вул.Центральна,2, строком на шість місяців – до 31 серпня 2007 року (т.1, а.с. 51,52).

          Отримання та користування об»єктом оренди відповідачем не заперечується.

          Як вбачається із пункту 5.1 договір № 2 оренди нежитлового приміщення розмір орендних платежів становить 500 гривень на місяць.

Аналізуючи умови договору оренди № 2, судова колегія  дійшла висновку, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання ,які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. ст. 759, 774 ЦК України, ст. ст. 283, 288 ГК України орендодавець передає орендареві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За статтею ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

          07.08.2007 року листом № 20 позивач висловив до відповідача  свій намір не продовжувати договір оренди даного нежитлового приміщення на майбутнє та просив звільнити об»єкт оренди до 08.09.2007 року та повернути його по акту приймання-передачі (т.1, а.с.98).

          18.09.2007 року позивач звертався до відповідача з претензією, якою вимагав повернути нежитлове приміщення за адресою : с.Воля Ковельська, вул.Центральна,2 (т.1, а.с.99).

          Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір № 2 оренди нежитлового приміщення припинив свою дію 31.08.2007 року .

          Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі .

Пунктом 8.1 договору № 2 позивач та відповідач погодили, що по закінченні строку оренди орендар зобов'язався протягом 5 днів повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Пунктом 8.2 сторони визначили, що орендоване майно повинно бути повернуто у справному стані.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525 , 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Між тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору оренди та  необхідність виселити та зобов'язати ТзОВ "ВКП "Каскад" повернути товариству "Верес-еліт" приміщення кафе-магазину,розташованого за адресою:Ковельський район, с. Воля Ковельська, вул. Центральна,2 . Означений висновок не суперечить положенням ст.785 Цивільного кодексу України та приписам договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2007 року.

Частина 2 ст. 785 ЦК України встановлює, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Отже, можливість притягнення орендаря (відповідача) до відповідальності у вигляді сплати на користь орендодавця (позивача) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору і до виконання обов'язку повернення майна вбачається з приписів законодавства.

З приводу доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія зазначає, що за загальним правилом, триваючим визнається однократне порушення, що характеризується безперервністю його учинення протягом певного часу. Таке порушення безперервно зберігається невизначено тривалий час з початку його вчинення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України стягнення неустойки за несвоєчасне повернення речі можливе за весь час прострочення такого неповернення (постанова Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №30/190).

У зв'язку з тим, що порушення зобов'язання щодо неповернення має плинний (тривалий) характер, а орендодавець має право відповідно до ст. 785 ЦК України на стягнення неустойки за весь час прострочення порушення виконання орендарем обов'язку з повернення майна в межах загального строку позовної давності, враховуючи, що на час  звернення із даним позовом, так і прийняття судового рішення у даній справі майно не повернуто орендодавцеві, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 36000 гривень в межах трьох річного строку - за період з листопада місяця 2008 року по жовтень 2011 року з розрахунку 1000 гривень на місяць.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів оцінює критично доводи апелянта про наявність підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на те, що: вартість об»єкта оренди у 2001 році складала 2270,4 гривень та вважає, що такі доводи в розумінні наведених норм закону, не можуть слугувати підставою для зменшення розміру неустойки.

Ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому колегія суддів вказує на тривале ухилення відповідачем ( з вересня 2007 року по даний час) від виконання зобов»язань за договором № 2 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2007 року та не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.

Інши доводи апеляційної скарги не спростовуються правильного по суті рішення господарського суду Волинської області .

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33,38,43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 10 листопада 2011 року у справі № 5004/2066/11.

Керуючись  ст.ст.  49,99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від  10 листопада 2011 року у  справі № 5004/2066/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю"виробничого комерційного підприємства  " Каскад" залишити  без задоволення.

Постанова набирає законної  сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.  

 01-12/797/12  797/12