Рішення

від 22.09.2008 по справі 8287-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8287-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2008Справа №2-15/8287-2008

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача  Аудиторської фірми «Ярош» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 6/36, ідентифікаційний код 31095286)

Про спонукання укласти договір

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Міркін А.Л., довіреність № 18 від 07.08.2008 р., у справі

Від відповідача  - не з'явився

        Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось  до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, в якій просить зобов'язати Аудиторську фірму «Ярош» укласти договір № 2249 від 20.05.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2008 р. позивачем було направлено на адресу відповідача проект договору № 2249 від 20.05.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації. 11.06.2008 р. до позивача надійшов підписаний відповідачем Договір № 2249 з протоколом розбіжностей. Позивач з умовами, викладеними у протоколі розбіжностей не згоден, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до господарського суду АР Крим в порядку статті 187 Господарського кодексу України.

          Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач явку представника у судове засідання, що відбулося 22.09.2008 р. не забезпечив, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

                    18.09.2008 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання через відрядження.

          Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Так, в обґрунтування зазначеного клопотання відповідач надав копію наказу про відрядження з 20 по 29 вересня 2008 р. аудиторів Андруцької Г.О., Мамонової Л.В., в той час як у попередньому судовому засіданні була присутня юрисконсульт Аудиторської фірми «Ярош» Туркова А.М. (представник за довіреністю).

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів в обґрунтування клопотання, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

          Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалась перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

          За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.          

      Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

          Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004 р.

          Предметом регулювання цього Закону, згідно зі статтею 3, є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

          Відповідно до статті 16 цього Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

          Матеріали справи свідчать, що 20.05.2008 р. позивач звернувся до Аудиторської фірми «Ярош»  з пропозицією укласти договір № 2249 від 20.05.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації.

          11.06.2008 р. за вх. № 4871 до позивача надійшов підписаний відповідачем вказаний Договір № 2249 з протоколом розбіжностей з супровідним листом № 73 від 09.06.2008 р.

          Не погодившись з запропонованим відповідачем протоколом розбіжностей позивач звернувся до суду з позовом щодо їх врегулювання.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.

          Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (частина 1 статті 187 Господарського кодексу України).

          Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що розбіжності сторін виникли, у тому числі, відносно пункту 1.1 проекту Договору №2249 від 20.05.2008 р., яким передбачено найменування відповідача Аудиторської фірми «Ярош» викласти як «Абонент», а також аналогічно і в усіх наступних пунктах Договору. Відповідач не погоджуються із зазначеним найменуванням, та просить в даному випадку вживати термін «Споживач», оскільки Закон «Про житлово-комунальні послуги» не містить такої категорії як Абонент.

Так, згідно пункту 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ці Правила  регулюють    відносини    між   суб'єктом господарювання,   предметом    діяльності    якого    є    надання житлово-комунальних послуг  (далі  -  виконавець),  і фізичною та юридичною особою (далі - споживач),  яка  отримує  або  має  намір отримувати   послуги   з   централізованого  опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

          В свою чергу пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" перед бачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунально го господарства.

          Отже, правовий статус виконавця житлово комунальних послуг визначається органом місцевого самоврядування.

          Проте, Сімферопольська міська рада та/або її виконавчий комітет не визначали позивача виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.

          Отже, положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р.  до правовідносин сторін цього спору застосовуватися не можуть, оскільки позивач не є виконавцем цих послуг.

          Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що відносини сторін у цій справі регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затвердженими наказом  Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 р. за № 165/374) та зразковим договором, який є додатком до цих правил та Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”.

          Проте, оскільки ані Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р., ані Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р., прийняті після затвердження Правил № 65, не містять такого поняття як «Абонент», суд вважає правомірними доводи відповідача щодо заміни в пункті 1.1 Договору та по тексту Договору № 2249 від 20.05.2008 р. слова «Абонент» на слово «Споживач».

В протоколі розбіжностей відповідачем запропоновано пункт 2.1 доповнити пунктом 2.1.3 наступного змісту: «Послуги – результат господарської діяльності «Водоканалу», направлений на задоволення потреб «Споживача» в забезпеченні холодною водою з комунального водопроводу та водовідведення в комунальну каналізацію.»

Суд вважає за можливе доповнити пункт 2.1 Договору № 2249 від 20.05.2008 р. пунктом 2.1.3 в редакції, запропонованій відповідачем, оскільки остання не суперечить положенням  Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 3.1 Договору № 2249 від 20.05.2008 р. передбачено, що Водоканал надає Абоненту послуги по водопостачанню та водовідведенню згідно тарифів, визначеним у відповідності з цим Договором.»

Відповідачем запропоновано викласти вказаний пункт у такій редакції: «Водоканал надає послуги Споживачу згідно економічно обґрунтованих тарифів, розрахованих у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Суд вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

Статтєю 31 Закона України „Про житлово-комунальні послуги” встановлений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, яким встановлено, зокрема, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим  розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. У  разі  зміни  цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Пунктом 9 статті 31 Закону України „Про житлово-комунальни послуги” також передбачено, що спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх  виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону.

Вказана норма права є бланкетною і повинна бути застосована у кореспонденції зі статтею 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, якою окреслено дві правові форми визначення цінової політики: встановлення та погодження тарифів.

При цьому, встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги орган місцевого самоврядування в особі свого виконавчого органу вправі виключно по відношенню до підприємств, що перебувають у його комунальній власності, відповідно до вимог статей 17, 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, то законодавчо передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін і тарифів.

Згідно статуту майно позивача входить до складу майна, що належить АР Крим, і закріплено за ним на праві господарського відання Органом управління. (а.с. 29-34)

Таким чином, суд вважає за необхідне викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: «Водоканал надає послуги Споживачу згідно економічно обґрунтованих тарифів у розмірі, погодженому органами місцевого самоврядування, розрахованих у відповідності з вимогами чинного законодавства.»

Як вбачається з Протоколу розбіжностей, пункт 3.2 Договору відповідачем запропоновано викласти у наступній редакції : «Структура тарифів та їх розрахунок за надані Водоканалом послуги зазначаються в окремому додатку до дійсного Договору, що є його невід'ємною частиною».

Вказана редакція відповідача частково не відповідає вимогам підпункту 3 частини 1 статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875.

Так, згідно  підпункту 3 частини 1 статті 26 Закону № 1875 істотними умовами договору на надання  житлово-комунальних послуг, зокрема, є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг. Проте у вказаній нормі не йдеться про те, що істотною умовою договору на надання житлово-комунальних послуг є розрахунок тарифів. Структуру тарифа (елементи з яких він складається) позивач на виконання припису вказаної норми додає (додаток до договору). Проте розрахунок тарифів позивач не зобов'язаний надавати відповідачу.

Більш того згідно частини 2 статті 31 Закону № 1875  виконавці/виробники   здійснюють   розрахунки   економічно обґрунтованих  витрат  на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на  затвердження  органам  місцевого  самоврядування  в установленому законодавством порядку.

Отже, обов'язок надання розрахунку тарифу передбачений тільки органу місцевого самоврядування, але не відповідачу (Споживачу).

Навпаки згідно пункту 1.10 Правил № 65 тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з діючим законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

          Таким чином, з тексту пункту 3.2 Договору № 2249 від 20.05.2008 р. має бути виключено слово «розрахунок». Отже пункт 3.2 Договору підлягає затвердженню в наступній редакції: «Структура тарифів за надані Водоканалом послуги зазначаються в окремому додатку до дійсного Договору, що є його невід'ємною частиною».

          Пунктом 3.3 Договору № 2249 в редакції позивача передбачено, що зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення здійснюється у відповідності з пунктом 1.10 Правил без погодження розмірів цих тарифів та введення в дію цих тарифів з Абонентом, про що Абонент письмово через газету «Южная столица» повідомляється Водоканалом.

          Відповідач не погодившись із запропонованою редакцією, просить викласти пункт 3.3 Договору таким чином : «Зміни тарифів на послуги по водопостачанню та водовідведенню вносяться Водоканалом в Договір з погодженням Споживача.»

Суд вважає помилковим твердження відповідача про необхідність Водоканалу  погодження з ним тарифів, оскільки воно не відповідає вимогам пункту 1.10 Правил № 65.

Згідно до пункту 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 65 тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з діючим законодавством України без будь яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Крім того, саме така позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2007 р. у справі № 2-5/2294-2006 (2-5/5180-2005) де ВГСУ також прийшов до висновку що тарифи на послуги позивача не погоджуються з абонентом.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 3.3 Договору № 2249 від 20.05.2008 р. підлягає затвердженню в редакції, запропонованій позивачем.

Суд вважає можливим затвердити пункт 4.5 Договору в редакції, запропонованій відповідачем «Звірка розрахунків між Водоканалом та Споживачем здійснюється за необхідністю, але не менш одного разу на квартал зі складанням акту.», оскільки відповідач не є бюджетною організацією, а вимоги викладені в частині 1 пункту 4.5 редакції позивача стосується лише бюджетних установ.

Суд погоджується з умовою відповідача стосовно виключення з тексту Договору пункту 4.6, оскільки вказаний пункт стосується лише тих споживачів, місцем здійснення господарської діяльності яких є квартири в будинках житлового фонду. Відповідач з дійсної справи до такої категорії Споживачів не відноситься.

Аудиторською фірмою «Ярош» у Протоколі розбіжностей було запропоновано доповнити пункт 6.1 Договору підпунктом 6.1.6 наступного змісту: «Споживач має право вносити з погодження Водоканалу в Договір зміни, що впливають на розмір оплати за послуги.»

Суд вважає обґрунтованими заперечення позивача проти вказаного підпункту, оскільки він не відповідає пункту 1.10 Правил № 65.

Суд ще раз звертає увагу на те, що пунктом 1.10 Правил № 65 передбачено, що тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Стосовно виключення з тексту Договору № 2249 від 20.05.2008 р. пункту 6.2.1 в редакції позивача, яким передбачено обов'язок Споживача надавати щомісячно до 10 числа (в лютому – на 2 дні раніше) до відділу реалізації Водоканалу довідки про витрату води по підключенням Споживача та субспоживачів, що не перейшли на прямі розрахунки з Водоканалом, по встановленій формі, узгодженій з Водоканалом,  суд зазначає наступне.

Пунктом 11.8 Правил 65 передбачено, що Підприємства зобов'язані один раз на квартал подавати Водоканалу довідку про кількість проживаючих, орендарів та інших водокористувачів, що споживають воду з мережі абонента, зелені насадження та поливальну площу.

Абоненти, що мають приватне підсобне господарство, зобов'язані подавати Водоканалу також дані про наявність свійських тварин та птиці для розрахунків за воду за нормативами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади.

Водоканал має право періодично перевіряти дані про чисельність водокористувачів, що споживають воду з мережі абонента, водорозбірної колонки та поливальну площу.

Отже, пункт 6.2.1 Договору підлягає затвердженню в редакції суду, якою строк подання вказаних довідок дорівнюватиме 1 раз на квартал замість 1 раз на місяць.

Таким чином, пункт 6.2.1 Договору має бути викладений в наступній редакції: Споживач зобов'язаний «Надавати не рідше одного разу на квартал  до відділу реалізації Водоканалу довідки про витрату води по підключенням Споживача та субспоживачів, що не перейшли на прямі розрахунки з Водоканалом, по встановленій формі, узгодженій з Водоканалом.»

Пунктом 6.2.2 Договору в редакції позивача передбачено зобов'язання Споживача «Стежити за технічним станом водопровідних та каналізаційних мереж та споруд на них, за технічним станом водозапірної арматури на водомірному вузлі, а також водомірів шляхом зняття контрольних показників кожну неділю с записом в окремий журнал…».

Відповідачем запропоновано викласти вказаний пункт у наступній редакції:  «Стежити за технічним станом водозапірної арматури на водомірному вузлі, а також водомірів шляхом зняття контрольних показників кожну неділю с записом в окремий журнал…»

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Редакція, запропонована відповідачем, суперечить вимогам пункту 1.5, частини 1 пункту 1.13, пунктів 1.14, 1.18, 4.13, частини 1 пункту 4.19 Правил № 65, згідно яким водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян,  а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку (надалі  -  водолічильники),  стабілізатори тиску й    обмежувачі   витрат,   належать   абонентові   та   ним експлуатуються. Трубопроводи,    прокладені   вздовж   стін   усередині будинків, у техпідвалах і техканалах,  пристрої та прилади на  них належать абонентові та ним експлуатуються. Водопровідні лінії, які проходять в техпідпіллях та приєднані до внутрішньої  мережі  будинку,  повинні  перебувати  на  балансі абонента, який відповідає за їхню технічну  справність.  Водоканал може надавати    абонентові    матеріально-технічну   допомогу   у ліквідації на них аварій за його рахунок. Каналізаційна   мережа,  що  перебуває  на  балансі  та території абонента,  називається відомчою каналізаційною мережею і обслуговується відомствами, підприємствами, яким вона належить.

Абонент зобов'язаний:

а) забезпечувати  захист  приміщень  водомірних  вузлів   від грунтових, талих   і  дощових  вод  та  інших  шкідливих  впливів, утримувати приміщення в чистоті і не допускати  зберігання  в  них будь-яких предметів та матеріальних цінностей;

б) забезпечити надійну  гідроізоляцію  приміщень,  через  які проходять труби  водопровідних  вводів,  та  приміщень  водомірних вузлів від приміщень з товарно-матеріальними цінностями;

в) тримати   приміщення   водомірного   вузла  зачиненим,  не допускати у  приміщення  водомірного  вузла   сторонніх   осіб   і забезпечити доступ    представників   Водоканалу   за   службовими посвідченнями до  водолічильників,  водопровідних   пристроїв   та обладнання;

г) вивісити на видному місці табличку про місце  розташування водолічильника та    місце знаходження   ключа    від   приміщення водомірного вузла;

д) утримувати  в технічно справному стані труби та обладнання внутрішніх водопровідних мереж, що перебувають на його балансі.

Абонент   відповідає   за   цілість    та    збереження водолічильників, пломб   і   з'єднань   водолічильника,    

Водоканал  обслуговує  лише  ті  вуличні,  квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них,  які перебувають у нього на балансі.

          Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Споживач (відповідач) зобов'язаний стежити за технічним станом не лише водозапірної арматури та водомірів,а ще і за технічним станом своїх водопровідних і каналізаційних мереж.

Таким чином підпункт 6.2.2 підлягає затвердженню в редакції позивача, оскільки він цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд погоджується з відповідачем щодо виключення з тексту Договору № 2249 від 20.05.2008 р. пунктів 6.2.8, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13, оскільки вони не стосуються відповідача та предмету його діяльності з підстав, вже зазначених вище.

Крім того, суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства пункт 6.5.2 Договору, запропонований в редакції відповідача щодо обов'язку Водоканала : «Надавати Споживачу у встановленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчих властивостях, строків планового відключення водопостачання та водовідведення для ремонту та обслуговування мереж Водоканалу.»

Відносно підпункту 6.5.9 пункту 6.5 проекту договору, запропонованого відповідачем додатково в Протоколі розбіжностей, то суд  вважає правомірними твердження позивача про невідповідність його  пункту 12.15 Правил № 65.

          Згідно з пунктом 12.15. представник Водоканалу має право проводити  обстеження водопровідних та   каналізаційних   систем  будь-якого  споживача, приладів та   пристроїв   на   них,    контролювати    раціональне водоспоживання тощо   та   складати   акти   за  результатами  цих обстежень.

          Отже, обов'язку позивача проводити обстеження каналізаційних мереж, відбирати проби стоків з попередженням абонента не передбачено.

Навпаки пунктом 12.15 Правил № 65 констатоване право позивача проводити обстеження відповідних мереж, здійснювати інший контроль відповідача тощо.

Відносно підпункту 6.5.10 пункту 6.5 договору в редакції відповідача, яким відповідач доповнює договір (пункт 19 Протоколу розбіжностей відповідача), то він                   обґрунтовано на думку суду не приймається позивачем, оскільки суперечить пунктам 4.2, 4.16 Правил № 65.

Так, згідно до пункту 4.2, 4.16 Правил № 65 абонент  повинен  придбати  й  встановити водолічильник, який буде  перебувати у  нього  на  балансі   й   обслуговуванні.

Встановлення водолічильника  може  бути  виконано  Водоканалом  за рахунок абонента.  

Технічне  обслуговування,   ремонт   і   заміну водолічильників встановлених в  жилих будинках місцевих Рад,  ЖБК, котельних, що  опалюють  ці  будинки,   дошкільних   та   шкільних закладах, лікарнях,  об'єктах    соцкультпобуту,    благодійних організаціях, здійснюють    спеціалізовані     організації     або Водоканал   за   рахунок   коштів  абонентів.  На  ці  види  робіт складається договір між Водоканалом та абонентами. В період  гарантійного строку ремонт і заміна водолічильників здійснюється за рахунок підприємства-виготовлювача.

Такий  порядок  поширюється  і  на  інших  абонентів.  Ремонт та повірка водолічильників, що не перебувають на балансі Водоканалу,   виконуються   за   рахунок  абонента  силами Водоканалу або спеціалізованої організації.

          До того ж згідно з пунктом 1.5 Правил № 65 водоканал  обслуговує  лише  ті  вуличні,  квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання (тобто зовнішні мережі), а також технологічні прилади й пристрої на них (зовнішніх мережах),  які перебувають у нього на балансі.

          Таким чином,  водолічільник, встановлений у відповідача, повинен перебувати у нього на балансі і обслуговувані відповідно до пункту 4.2 Правил № 65, а ремонт та повріка вказаного водолічільнику здійснюється спеціалізованою організацією (в АР Крим- органи стандартизації Криму), або може здійснюватися позивачем, але позивач не зобов'язаний здійснювати цей ремонт та повірку.

          Не передбачено також діючим законодавством для суб'єктів господарювання-юридичних осіб (яким є відповідач) обов'язок позивача стежити за міжповірочним інтервалом водолічільників.

          Таким чином, з огляду на викладене суд вважає за необхідне відхилити запропоновані відповідачем підпункти 6.5.9, 6.5.10.

Відносно пропозиції відповідача виключити підпункти “б”, “в” пункту 7.1 договору, то суд погоджується з позивачем, оскільки це суперечить вимогам пунктів 4.2, 4.9, 4.12, 4.19, 4.20, 6.6, 6.9, 9.6, 9.8, 10.2, 10.5, 11.9, 11.12, 11.13, 11.14, 12.14 Правил № 65, які передбачають нарахування за пропускною здатністю труби вводу у разі порушення абонентом вимог цих правил, зокрема, невиконання абонентом рекомендацій водоканалу стосовно поліпшення якісного обліку води (пункт 4.2 Правил); порушення вимог щодо влаштування приміщень для водомірних вузлів (пункт 4.9 Правил); порушення при встановленні водолічільнику Правил технічної експлуатації систем водопостачання та    водовідведення    населених   пунктів,   БніП 2.04.01-85, паспорта   водолічильника,   цих   Правил   та    умов встановлення водолічильників  водопостачання (пункт 4.12 Правил); пошкодження водолічільнику, пломб чи іншого обладнання водомірного вузла (пункт 4.19 Правил); невиконання ремонту водомірного вузла в разі значного зниження чи збільшення споживання води, невідповідності витрати води каліброві водолічільника (пункт 4.20 Правил); самовільне користування водою з пожежних систем (пункт 6.6 Правил); зірвана пломба з запірної арматури (пункт 6.9 Правил); виявленні витіку води у абонента (пункт  9.6 Правил); за безоблікове водокористування або за самовільне приєднання до комунального водопроводу абонентом (пункт 9.8 Правил); неможливості зняття показання водолічільників представником водоканалу (пункт 10.2 Правил); при  неможливості  зняття  або заміни водолічильників з причин несправності запірної арматури водомірного  вузла,  відмови абонента здійснити  заміну непрацюючого водолічильника або такого, що викликає у Водоканалу сумніви щодо правильності його  показань (пункт 10.5 Правил); неподання даних про витрати води або подання фіктивних даних (пункт 11.9 Правил); самовільний штучний вплив на роботу водолічільника (пункт 11.12 Правил); в разі промивки труб (пункт 11.13 Правил); використання води з вуличних водоразборів не за прямим призначенням (пункт 11.14 Правил); у разі розрахунків за воду за пропускною здатністю труби вводу обсяг стоків вважається рівним обсягу води визначеному таким чином (пункт 21.4 Правил).

          При цьому згідно частини 4 пункту 9.6 Правил  усі посилання на пункт  9.6,  що мають  місце  в  цих  Правилах, відносяться виключно  до  порядку  проведення  розрахунків  витрат води.

Тобто всі посилання на пункт 9.6 Правил у вищезазначених пунктах відносяться до порядку розрахунку води за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек.  та дією її повним перерізом протягом  24 годин за добу.

          Отже, вищевказані норми Правил № 65  приписують у конкретних ситуаціях здійснювати розрахунок за пропускною здатністю труби вводу.

          В зв'язку з цим підпункт “б” пункту 7.1 договору в редакції позивача, який передбачає визначення обсягу наданих послуг за пропускною здатністю труби вводу, відповідає вищезазначеним вимогам Правил № 65,  тоді як пропозиція відповідача про його виключення не відповідає вимогам чинного законодавства  України.

Разом з тим, підпункт “в” пункту 7.1 договору в редакції позивача відповідає вимогам пункту 21.5 Правил № 65 згідно якого у разі здійснення самовільного й  безоблікового  спуску стічних вод  у   комунальну   каналізацію   з   власних   джерел водопостачання розрахунок  за   спуск   стоків   здійснюється   за максимальною продуктивністю  насосного  обладнання  за  годину при його роботі протягом 24 годин  на  добу  від  дня  початку  спуску стоків до дня виявлення.  Якщо день початку спуску не виявлено, то розрахунки здійснюються за один місяць.

Таким чином, суд погоджується з підпунктами “б”, “в” пункту 7.1 Договору № 2249 від 20.05.2008 р. в редакції, запропонованій позивачем, оскільки остання відповідає вимогам чинного законодавства України.

Пункт 15.7 Договору в редакції позивача передбачає, що в тримісячний строк від дати укладення  даного договору Споживач зобов'язаний отримати дозвіл на скидання (вивезення) стічних вод (за всіма територіями), для чого необхідно надати в абонентську службу “Водоканалу” наступні документи:

1.   Схему або план всіх об'єктів “Абонента” в масштабі 1:500 з нанесенням внутрішньоплощадочних мереж водопроводу та каналізації, випусків в міську систему каналізації з позначенням контрольних колодязів.

2.   Паспорт(и) водного господарства “Абонента”.

          У випадку не отримання дозволу на скидання (вивезення) стічних вод у встановлений строк, Споживач зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (в тому числі зливневих, талих і т. інше) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, а “Водоканал” має право в будь який час в односторонньому порядку розірвати даний Договір.

Суд вважає, що редакція позивача вказаного пункт 15.7 Договору не повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а тому повинна бути викладена в уточненій редакції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, що затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за   № 403/6691  дані правила    поширюються    на   комунальні   підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України  та інші   підприємства,   що   мають  на  балансі  системи  місцевого водопроводу  та  каналізації  (далі  -  Водоканали),  та  на   всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності,  які скидають  свої  стічні  води  в  системи каналізації населених пунктів (далі – Підприємства).

            Згідно пункту 1.5 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення   плати  за  скидання  промислових  стічних  вод  у  системи каналізації населених пунктів (далі  -  Інструкція) Водоканали  розробляють  місцеві  Правила  приймання  стічних  вод підприємств  у  систему  каналізації  населеного  пункту  (далі  - місцеві   Правила  приймання),  у  яких  установлюються  допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися   Підприємствами   в   систему   каналізації,   а  також відображаються   місцеві   особливості   приймання   стічних   вод Підприємств у міську каналізацію.

            До того ж відповідно до пункту 1.6  Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України  місцеві Правила приймання згідно з Законом України  "Про місцеве  самоврядування  в  Україні"  затверджують виконавчі  органи  місцевих  рад  за  поданням  Водоканалів  після погодження    з   територіальними   органами   Мінекоресурсів   та Міністерства охорони здоров'я України.

Місцеві Правила    приймання   є   обов'язковими   для   всіх Підприємств,  яким Водоканали надають послуги з водовідведення  та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до змісту пункту 6.2 Правил приймання стічних вод підприємств в міську систему каналізації м. Сімферополя, що затверджені Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 469 від 26.03.2004 р., погодженим з Держекоінспекцією по Центрально-Кримському регіону та СЕС м. Сімферополя (зі змінами та доповненнями внесеними Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 3334 від 12.12.2007 р.)  передбачено, що  підприємства, які вперше приєднуються до міської системи каналізації, а також приєднані до неї і/або які мають вигрібні ями, для укладення договору про приймання стічних вод подають до Водоканалу не менше ніж за місяць до початку скидання стічних вод або скінчення строку попереднього договору, зокрема наступні документи: схему або план всіх обєктів “Абонента” в масштабі 1:500 з нанесенням внутришьоплощадочних мереж водопроводу та каналізації, випусків в міську систему каналізації з позначеннямконтрольних колодязів.

          Для отримання  дозволу на скидання (вивезення) стічних вод (додаток 7) абонент надає, зокрема, паспорт водного господарства (додаток 8) та паспорт водного господарства субабонентів.

          Абонент не має права скидати стічні води без отримання дозволу на скидання стічних вод.

          За скидання стічних вод без дозволу (або скінчення строку його дії), абонент оплачує підвищений тариф до оформлення відповідного дозволу, згідно пункту 8.2 цих місцевих Правил.

          В свою чергу останнім абзацом пункту 8.2 місцевих Правил приймання передбачено, що у разі відсутності дозволу на скидання стічних вод (або скінчення строку його дії) підприємство (відповідач) оплачує водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод за час відсутності дозволу.

Таким чином, пункт 15.7 Договору підлягає затвердженню в наступній редакції: «До скінчення строку дії даного договору (в тому числі у разі його дострокового припинення) Споживач зобов'язаний отримати дозвіл на скидання (вивезення) стічних вод (за всіма територіями) у разі його відсутності або скінчення строку дії такого дозволу,  для чого необхідно надати в абонентську службу “Водоканалу” наступні документи:

1.   Схему або план всіх об'єктів “Абонента” в масштабі 1:500 з нанесенням внутрішньоплощадочних мереж водопроводу та каналізації, випусків в міську систему каналізації з позначенням контрольних колодязів.

2.   Паспорт(и) водного господарства “Абонента”.

          У випадку не отримання дозволу на скидання (вивезення) стічних вод у встановлений строк, Споживач зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (в тому числі зливневих, талих і т. інше) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.»

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918-ІІІ від 10.01.2002 р. (з наступними змінами та доповненнями) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Також відповідно до пункту 12.1 Правил порядок відпускання води та приймання стічних вод для підприємств встановлений шляхом укладання договору з Водоканалом. При укладанні договору з абонентами на відпускання води одночасно укладається договір на приймання від них стічних вод.

До того ж, згідно з положеннями Закону України «Про природні монополії», зокрема, статті 5 зазначеного закону, позивач відноситься до природних монополістів, які надають послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 7 статті 181 Господарського кодексу України якщо, зокрема, сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Частиною 1 статті 628, частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства. Зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  істотними умовами договору на надання  житлово-комунальних послуг є:

    1) найменування сторін (наявне в проекті договору, який є предметом спору);

    2) предмет договору (наявний - Розділ 2 проекту договору) ;

    3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг (наявний – Розділ 2 проекту договору);

    4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги (наявні – розділ 4 проекту договору);

    5) порядок  перерахунків  розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання  або  надання  не  в  повному  обсязі, зниження їх якості (наявні – розділ 5 проекту договору);

    6) права та обов'язки сторін (наявні – розділ 6 проекту договору);

    7) порядок контролю та звіту сторін (наявні – розділ 6 проекту договору) ;

    8) порядок  вимірювання  обсягів та визначення якості наданих послуг (наявні – розділ 2 та 7 проекту договору;

    9) визначення точок розподілу,  в яких відбувається  передача послуг від виконавця/виробника споживачу (наявні – розділ 8 проекту договору);

    10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту) (наявні – розділ 9 проекту договору);

    11) умови  доступу  в  квартиру,  будинок,   приміщення,   на земельну  ділянку  для усунення аварій,  неполадок,  огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку (наявний – розділ 6 проекту договору);

    12) порядок здійснення ремонту (наявний – розділ 10 проекту договору);

    13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору (наявний – розділ 11 проекту договору);

    14) порядок вирішення спорів (наявний – розділ 12 проекту договору);

    15) перелік форс-мажорних обставин (наявний – розділ 13 проекту договору);

    16) строк дії договору (наявний – розділ 14 проекту договору) ;

    17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору (наявний – розділ 14 проекту договору);

    18) дата і місце укладення договору (наявне – м. Сімферополь, 20.05.2008 р.).

Отже, судом встановлено, що всі істотні умови передбачені законом «Про житлово-комунальні послуги», а також умови, які є обов'язковими відповідно до вимог Правил № 65 у вищезазначеному Договорі наявні.

Таким чином, договір № 2249 від 20.05.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації  підлягає укладенню в редакції Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» з урахуванням виключень, зазначених вище.

Судові витрати у вигляді сплаченого Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Аудиторську фірму «Ярош» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 6/36, ідентифікаційний код 31095286)  укласти з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) Договір № 2249 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію в редакції Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за винятком пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 4,5, 4,6, 6.2.1, 6.2.8, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13, 6.5.2, 15.7.

3.          В пункті 1.1. Договору та по тексту Договору слово «Абонент» замінити визначенням «Споживач».

4.          Пункт 2.1 Договору доповнити підпунктом 2.1.3 наступного змісту: «Послуги – результат господарської діяльності «Водоканалу», направлений на задоволення потреб «Споживача» в забезпеченні холодною водою з комунального водопроводу та водовідведення в комунальну каналізацію.»

5.          Пункт 3.1 Договору викласти в наступній редакції: «Водоканал надає послуги Споживачу згідно економічно обґрунтованих тарифів у розмірі, погодженому  органами місцевого самоврядування, розрахованих у відповідності з вимогами чинного законодавства.»

6.          Пункт 3.2 Договору викласти в наступній редакції: «Структура тарифів за надані Водоканалом послуги зазначаються в окремому додатку до дійсного Договору, що є його невід'ємною частиною».

7.          Пункт 4.5 Договору викласти в наступній редакції: «Звірка розрахунків між Водоканалом та Споживачем здійснюється за необхідністю, але не менш одного разу на квартал зі складанням акту.»

8.          Пункт 6.2.1 Договору  викласти у наступній редакції: «Надавати не рідше одного разу на квартал до відділу реалізації Водоканалу довідки про витрату води по підключенням Споживача та субспоживачів, що не перейшли на прямі розрахунки з Водоканалом, по встановленій формі, узгодженій з Водоканалом.»

9.          Пункт 6.5.2 Договору викласти у наступній редакції: «Надавати Споживачу у встановленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчих властивостях, строків планового відключення водопостачання та водовідведення для ремонту та обслуговування мереж Водоканалу.»

10.          Пункт 15.7 Договору викласти в наступній редакції:

          «До скінчення строку дії даного договору (в тому числі у разі його дострокового припинення) Споживач зобов'язаний отримати дозвіл на скидання (вивезення) стічних вод (за всіма територіями) у разі його відсутності або скінчення строку дії такого дозволу,  для чого необхідно надати в абонентську службу “Водоканалу” наступні документи:

1.   Схему або план всіх об'єктів “Абонента” в масштабі 1:500 з нанесенням внутрішньоплощадочних мереж водопроводу та каналізації, випусків в міську систему каналізації з позначенням контрольних колодязів.

2.   Паспорт(и) водного господарства “Абонента”.

          У випадку не отримання дозволу на скидання (вивезення) стічних вод у встановлений строк, Споживач зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (в тому числі зливневих, талих і т. інше) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.»

11.          Виключити з тексту Договору пункти 4.6, 6.2.8, 6.2.11, 6.2.12, 6.2.13.

12.          Стягнути з Аудиторської фірми «Ярош» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 6/36, ідентифікаційний код 31095286) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021)  державне мито у розмірі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.