Рішення

від 26.08.2008 по справі 7733-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7733-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2008Справа №2-22/7733-2008

26 серпня 2008 року                     Справа №2-22/8636-2008

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28 А; 03040, м.Київ, вул.М.Стельмаха, 3)

до           Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер» (97523,Сімферопольський район, с.Донське, вул.Виноградна, 63)

про           стягнення 1694,63 грн.    

          Суддя Калініченко А.А.

представники сторін:           

позивача :          не з'явився            

відповідача:

          не з'явився            

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» - звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача – Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер» про стягнення  1694,63 грн. , у тому числі 376,80 грн. пені, 546,13 грн. – плату за користування товарним кредитом, 571,70 грн. інфляційних втрат, 200 грн. збитків, згідно з договором про надання юридичних послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду  АР Крим від 21.03.2008 р. по справі № 2-28/1891-2008 з Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер»  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» була стягнута заборгованість за договором № 32/10 від 12.10.2006 р. у сумі 4250 грн. основного боргу, 366, 56 грн. пені, 655,35 грн.  плати за користування  товарним кредитом, 441,16 грн. інфляційних втрат, 297,50 грн. штрафу, 94,17 грн. державного мита та 108,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, враховуючи те, що відповідач на час подачі позову  до суду  рішення Господарського суду АРК від 21.03.208 р.  не виконав,  позивач просить стягнути з Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер» 376,80 грн. пені, 546,13 грн. – плату за користування товарним кредитом, 571,70 грн. інфляційних втрат, 200 грн. збитків, згідно з договором про надання юридичних послуг.

Відповідач явку представника у судові засідання двічі не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані документи,  суд

встановив:

Рішенням господарського суду  АР Крим від 21.03.2008 р. у справі № 2-28/1891-2006  позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» був задоволений, на користь позивача з Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер»  було стягнуто заборгованість за договором № 32/10 від 12.10.2006 р.  у сумі 4250 грн., 366, 56 грн. пені, 655,35 грн.  плати за користування  товарним кредитом, 441,16 грн. інфляційних втрат, 297,50 грн. штрафу, 94,17 грн. державного мита та 108,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, до часу подачі позову до суду вказана сума заборгованості відповідачем сплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або  управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право  вимагати  від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку. Ст.  193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання  зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. (ст. 217 ГК України). При цьому,  учасники господарських відносин відповідають  за  невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ст. 218 ГК України). У відповідності зі ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  визнаються  господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник  господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні  їм правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.  Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Згідно зі ст. 343 ГК України  платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але  не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,  яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України )  зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певні дії ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України( ст. 526 ЦК України). Виконання зобов'язання  може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Ст. 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передавати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення Господарського суду АР Крим  від 21.03.2008 р. по справі № 2-28/1891-2008, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 4250 грн.  боргу за поставлений за договором від 12.10.2006 р. товар, 366,56 грн. пені, 655,35 грн. плати за користування товарним кредитом  та 441,16 грн. інфляційних втрат, відповідачем до теперішнього часу не виконане.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань за договором від 12.10.2006 р. №   32/10, а також виконання рішення Господарського суду АР Крим від  21.03.2008 р.

Згідно п.8.2 у разі порушення строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочений день від своєчасно не  сплаченої суми.

Розмір пені в сумі 376,80 грн.,  нарахованої позивачем відповідно до  договору, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Відповідно до п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування суми інфляційних втрат у розмірі 571,70 грн.   розраховані правомірно, а тому вимоги ТОВ «Тридента Агро»  суд визнає обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача плати за користування товарним кредитом.

Згідно з  додатковою угодою до  договору  № 32/10 від 12.10.2006 р., плата за користування товарним кредитом становить 2,57 % за місяць від суми договору (п. 5.3.1 договору).  

Розмір плати за користування кредитом за 5 місяців  (виходячи з того, що  вартість неоплаченого товару  складає 4250 грн.) становить 546,13 грн.

Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Враховуючи те, що відповідачем у порядку ст. 33 ГПК України не надано доказів  виконання зобов'язань за договором № 32/10 від 12.10.20006 р., або виконання рішення Господарського суду  АР Крим від 21.03.2008 р.,  позовні вимоги у частині стягнення 546, 13 грн. плати за користування кредитом підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення збитків, пов'язаних із необхідністю звернення за юридичною допомогою.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.             Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором призвело  до необхідності звернення позивача за юридичною допомогою для звернення із позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи додаткові витрати, пов'язані зі сплатою юридичних послуг, наданих позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю  «Незалежна юридична компанія» № 124/06/08 від 13.06.2008 р. становлять   200 грн.  та сплачені позивачем за платіжним дорученням № 6932 від 18.06.2008 р.    

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 200 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами  справи та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.08.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішенн. Повний текст рішення оформлено та підписано  08.09.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

вирішив :

      1.    Позов задовольнити.

            2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного товариства «Сталкер» (97523,Сімферопольський район, с.Донське, вул.Виноградна, 63, п/р  260034500 КРД АППБ «Аваль» МФО 334442 ЄДРПОУ 31685771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28 А; 03040, м.Київ, вул.М.Стельмаха, 3, п/р 26009100280101 ЗАТ «Сведбанкінвест» м.Київ МФО 320650 ЄДРПОУ 25591321) 376,80 грн. пені, 546,13 грн. за користування товарним кредитом згідно з договором № 32/10 від 12.10.2006 р, 571,70 грн. інфляційних втрат, 200 грн. збитків, а також 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.