Постанова

від 02.10.2008 по справі 9/2411

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/2411

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 жовтня 2008 р.                                                                                    № 9/2411  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача –

відповідача –Козарчука Ю.С.,

розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "А.С. "ГРУПП" до Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" про стягнення 185086, 40 грн. та за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

                                                   встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення 160000 грн. основного боргу, 6560 грн. інфляційних, 2880 грн. 3% річних, 13246, 40 грн. пені.

Відповідач звернувся до позивача з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу від 13 липня 2006 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2007 року зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду разом з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 січня 2008 року (суддя Алексєєв М.В.) в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволений. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу від 13 липня 2006 року, укладений між сторонами у справі. Повернено відповідачу все майно, отримане за договором купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу від 13.07.2006 року – верстат алмазно-канатної різки. Зобов'язано позивача повернути відповідачеві кошти в сумі 190000 грн., отримані в якості оплати вартості обладнання.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2008 року рішення суду скасовано. Первісний позов задоволений. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача 160000 грн. основного боргу, 6560 грн. інфляційних, 2880 грн. 3% річних, 13246, 40 грн. пені, судові витрати. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу від 13.07.20006 року недійсним відмовлено.

У касаційній скарзі Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" просить скасувати вказану постанову суду, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю обладнання - верстат алмазно-канатної різки (майно), а покупець зобов'язався прийняти майно і сплатити договірну ціну за нього частинами в порядку, передбаченому договором.

Згідно п.3.1 договору, передача майна продавцем і прийняття майна покупцем посвідчуються актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору позивач за основним позовом передав, а відповідач прийняв майно на загальну суму 350000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно п.1.3 вказаного договору, договірна ціна майна становить 350000 грн.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, вказану суму грошових коштів покупець зобов'язався внести з моменту підписання договору рівними частинами у строки, визначені договором. Оплата договірної ціни в повному обсязі повинна бути здійснена до 31.12.2006 року.

За отримане за укладеним договором майно відповідач за первісним позовом розрахувався частково, сплативши позивачеві 190000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив, що приймаючи рішення, господарський суд дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Враховуючи, що відповідач за основним позовом, в порушення умов укладеного договору, розрахунки з позивачем за отримане майно в повному обсязі не провів, апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 160000 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, пунктом 6.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі порушення терміну і порядку сплати вартості за майно, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється  від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд правильно стягнув з відповідача за основним позовом пеню в розмірі 13246, 40 грн., 6560 грн. збитків від інфляції та 2880 грн. 3% річних.

Разом з тим, приймаючи постанову, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу від 13 липня 2006 року був укладений сторонами у справі відповідно до чинного на той час законодавства і підписаний уповноваженою на те особою Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" в межах наданих повноважень.

Також, суд апеляційної інстанції правильно визнав безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на порушення вимог ч.9 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при укладенні спірного договору купівлі-продажу від 13.07.2006 року, оскільки, відповідно до ч.11 статті 17 вказаного Закону, питання про визнання недійсною угоди із зазначених підстав розглядаються виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не були належним чином доведені обставини, на які він посилався, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що спірний договір відповідає нормам діючого законодавства України і, враховуючи відсутність правових підстав для визнання його недійсним, обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                 В. Дерепа

Судді                                                                                          Б.Грек                                                                                              

                                                                                                   Л.Стратієнко