Постанова

від 07.10.2008 по справі 23/59-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/59-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 жовтня 2008 р.                                                                                    № 23/59-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Заріцька А. О., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на  ухвалу Господарського суду міста Києва  від 31.03.2008 року

у справі№ 23/59-б

за заявою боржникаТОВ "КОРНАМС"

про Банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від ліквідатораВершинін А. О.

від боржникаНе з'явився

від скаржникаКорнелюк М. П дов. від 13.06.2008 року за №2376/9/10-017

                                          В С Т А Н О В И В  :

30.01.2008 року господарським судом  міста Києва порушено провадження у справі № 23/59-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНАМС" (Далі –ТОВ "КОРНАМС"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано ТОВ "КОРНАМС" код 33397212 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута – арбітражного керуючого Вершиніна А. О.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  ліквідатором ТОВ "КОРНАМС" було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "КОРНАМС"  та припинено провадження у справі №23/59-б.

          Не погоджуючись з прийнятим у справі судовими актами, Державна податкова інспекція у  Голосіївському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2008 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва та ухвалу від 31.03.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 51 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Відповідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог , доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до поданого ліквідатором боржника звіту у боржника - ТОВ "КОРНАМС" відсутні будь-які активи, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредитора та наявні всі підстави ліквідувати банкрута.

Однак з вищезазначеними висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "КОРНАМС" було порушене господарським судом м. Києва на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Згідно з ч.4 ст.105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви Голови ліквідаційної комісії ТОВ "КОРНАМС" Гайдабук Д. С. про порушення справи про банкрутство, не доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України, який затверджується учасниками юридичної особи, та відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було. Звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, яку регулює ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 ЦК України.

Після розміщення комісією з припинення юридичної особи в друкованих засобах інформації повідомлення про припинення юридичної особи, в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України, цей факт стає загальновідомим.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

В матеріалах справи відсутні належні докази щодо заборгованості боржника перед кредитором та докази, що підтверджують неспроможність боржника погасити заборгованість.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ "КОРНАМС" порушена безпідставно, без належного з'ясування кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості, без наявності доказів повідомлення кредиторів комісією з припинення юридичної особи і дотримання строків, які передбачені ч.4, ст.105 ЦК України та всебічного встановлення, відповідно до вимог норм ЦК України та Господарського Кодексу України того факту, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим у господарського суду були відсутні правові підстави для визнання постановою від 12.02.2008 року боржника банкрутом на підставі ст. 51 Закону та закінчення ухвалою від 31.03.2008 року спрощеної процедури банкрутства боржника, яка порушена безпідставно, припинення провадження та ліквідації юридичної особи - ТОВ "КОРНАМС".

За таких обставин, ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2008 року по справі № 23/59-6 не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справу направленню н розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників

провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117- 11113  ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року у справі №23/59-6 задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року у справі №23/59-6 скасувати.

3.          Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий          О. Є. Короткевич

Судді          А. О. Заріцька

                                                                                                  М. І. Хандурін