Рішення

від 16.10.2008 по справі 1/131-64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/131-64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "16" жовтня 2008 р.                                                       по справі  № 1/131-64

За позовом Свято-Миколаївської громади Української Православної Церкви Київського Патріархату

          до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

          про стягнення 6 700,00 грн.

                                                                                                     Суддя  Гончар М.М.

                 Представники сторін:

          від позивача: Борунов П.О.  настоятель церкви

          від відповідача: Вавілкіна Л.М., дор. №1 від 16.10.2008 року

          Суть спору: Свято-Миколаївська громада Української Православної Церкви Київського Патріархату просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" 6 700 грн. в повернення сплаченої суми згідно усного договору за поставлені неякісні троє зовнішніх та одні внутрішні двері для Миколаївської церкви.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд стягнути з відповідача 4700грн. лише за поставлені неякісні троє зовнішніх дверей для Миколаївської церкви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд,

В С Т А Н О В И В :

          В серпні 2006 року Миколаївська церква звернулася до товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" з питанням виготовлення дверей в церкву. Сторонами була погоджена вартість робіт, а позивачем сплачено завдаток за дверні полотна в сумі 3000 грн., що підтверджується квитанцією від 11.08.2006 року.

          13.11.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело" виготовило та поставило Миколаївській церкві троє зовнішніх та одні внутрішні двері.

          Позивачем за поставку дверей та дверні полотна сплачено 6700 грн., що підтверджується квитанціями від 11.08.2006 року, від 06.11.2006 року та 13.11.2006 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

          Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Отже, з моменту виконання робіт між сторонами виникли цивільно–правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями.

Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до закону оплатив вартість та поставку дверей, що підтверджується квитанціями від 11.08.2006 року, від 06.11.2006 року та 13.11.2006 року.

21 вересня 2007 року комісією в складі компетентної особи встановлено, що двері виготовлено із сирої та неякісної деревини, про що складений акт від 21.09.2007 року. Представник відповідача для підписання акту не з'явився.

01.10.2007 року відповідачу було надіслано претензію (виклик) рекомендованим листом з врученням, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення. Однак претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно частини 3 статті 268 Господарського кодексу України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно частини 2 статті 680 Цивільного кодексу України якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що  у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

          Вартість неякісних дверей складає 4 700 грн. 00 коп.,  визнана відповідачем, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу статті 193 Господарського кодексу України господарські  зобов'язання повинні  виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від  виконання  зобов'язань не допускається.   

          Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Керуючись ст. 268 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 678, 680  Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", м. Луцьк, вул. Кочерги, 5, код 20138551 на  користь Свято-Миколаївської громади Української Православної Церкви Київського Патріархату, с. Скірче, Горохівського району, код 35964064,    4 700 грн. 00 коп. за поставлені неякісні троє зовнішніх дверей,  102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.В решті суми позову відмовити.

          4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

   Суддя                                                                                      М.М. Гончар