Рішення

від 18.09.2008 по справі 9185-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9185-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2008Справа №2-25/9185-2008

За позовом ТОВ «Фоснія», м. Сімферополь, вул.. Севастопольська/Чехова, 20/1, кв. 26

До відповідача   Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», м. Сімферополь, вул.. Київська, 77/4

Про спонукання до виконання договору та реєстрацію договору   

Суддя   Копилова О.Ю.

Представники:

Від позивача –  Кудрявцев Д.І., представник, дов. від 12.09.2008 року

Від відповідача – не зявився

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Фоснія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача -  Кримської регіональної філії ДП «Центра державного земельного кадастру», просить суд визнати дії відповідача такими, що є протиправними; зобов'язати Кримську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру» здійснити державну реєстрацію договору суперфіцію земельної ділянки, площею 6,0000 га, кадастровий номер 01 243 555 00 01 002 0069, укладеного 03.09.2008 року між ТОВ «Фоснія» та Новофедорівською селищною радою. Реєстрацію здійснити    у порядок та спосіб, передбачені для реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2008 року між позивачем та відповідачем були укладені договори на виготовлення обмінного файлу, технічної документації  по встановленню меж земельної ділянки, здійснення державної реєстрації. Однак, 04.09.2008 року відповідач відмовився від виконання своїх обов'язків за договорами з тих підстав, що реєстрацію неможливо здійснити оскільки на даний час відсутні відповідні інструкції та порядок.

Відповідач в судове засідання не зявився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з зайнятістю представника  в іншому судовому процесі.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п. 12 Перехідних положень земельного кодексу України до   розмежування   земель   державної  та  комунальної власності повноваження щодо розпорядження  землями  (крім  земель, переданих  у  приватну власність,  та земель,  зазначених в абзаці третьому  цього  пункту)  в  межах  населених  пунктів  здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

29.08.2008 року Новофедорівською селищною радою за № 915 прийняте рішення, відповідно до якого вирішено укласти з ТОВ «Фоснія» безстроковий договір суперфіцію земельної ділянки для будівництва оздоровчого комплексу для батьків з дітьми, площею 6,0 га, розташованої  в смт Новофедорівка на території Новофедорівською селищної ради (кадастровий номер 01243 555 00 01 002 0069).

Пунктом 2 вказаного рішення на ТОВ «Фоснія» покладений обов'язок на протязі одного місяця  здійснити державну реєстрацію договору суперфіцію.

Згідно до п. 3 вищевказаного рішення ТОВ «Фоснія» надано право на забудову земельної ділянки для будівництва оздоровчого комплексу для батьків з дітьми, площею 6,0 га, розташованої  в смт Новофедорівка на території Новофедорівською селищної ради (кадастровий номер 01243 555 00 01 002 0069).

У відповідності до ст.. 413 Цивільного кодексу України власник   земельної   ділянки   має   право  надати  її  в користування іншій особі для будівництва  промислових,  побутових, соціально-культурних,   житлових   та   інших  споруд  і  будівель (суперфіцій).  Таке  право  виникає  на  підставі   договору   або заповіту.

Право   користування   земельною   ділянкою,  наданою  для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.

Право  користування  чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.

03.09.2008 року між позивачем (суперфіціарій) та Новофедорівською селищною радою (власник) укладений  договір суперфіцію,  відповідно до п. 1.1. якого, власник надає, а суперфіціарій отримує на безстрокових платних засадах право забудови земельної ділянки, яка знаходиться на території смт Новофедорівка (кадастровий номер 01 243 555 00 01 002 0069), для будівництва та експлуатації комплексу об'єктів та споруд житлового та громадського призначення з елементами благоустрою, необхідних суперфіціарій для здійснення своєї господарської діяльності.

Метою надання права користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації комплексу об'єктів та споруд громадського призначення з елементами благоустрою згідно затвердженого проекту забудови  у встановленому порядку.

Даний договір скріплений підписами та печатками сторін.

Надалі, 04.09.2008 року між позивачем та відповідачем були укладені: договір на створення обмінних файлів за № 702/1,  03.09.2008 року договір на розроблення технічної документації з землеустрою за № 700/1 (а.с. 14-15).

04.09.2008 року за вих.. № 02-04/397 відповідачем, на адресу позивача, був направлений лист, відповідно до якого відповідач   на звернення позивача про державну реєстрацію договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) посилаючись на приписи ст.. 102-1 Земельного кодексу України та 182 Цивільного кодексу України повідомив про те, що на даний час не розроблений порядок державної реєстрації договорів на право користування чужою земельною  ділянкою для забудови (суперфіцію), у зв'язку з чим Кримська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» не має можливості здійснити державну реєстрацію договору суперфіцію.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності до ст.. 179 Господарського кодексу України  майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі  осподарських      договорів,      є      господарсько-договірними зобов'язаннями.

При   укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного  волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на   свій   розсуд  будь - які  умови  договору,  що  не  суперечать законодавству; примірного   договору,  рекомендованого  органом   управління суб'єктам  господарювання  для  використання  при  укладенні  ними договорів,  коли сторони мають право за взаємною згодою  змінювати окремі  умови,  передбачені примірним договором,  або  доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи  у  випадках,  передбачених законом,  іншим  органом  державної влади,  коли  сторони  не можуть відступати  від  змісту  типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору  приєднання,  запропонованого  однією  стороною  для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські   договори    укладаються    за    правилами, встановленими Цивільним  кодексом України  з урахуванням особливостей,     передбачених      цим      Кодексом,      іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно до ст.. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Згідно до ст.. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і  користування  земельною  ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої діяльності.

Земельні  ділянки  можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України,  іноземним громадянам  і  особам  без громадянства,  іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою  -  не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Так, статтею 102-1 Земельного кодексу України встановлено, що право    користування   чужою   земельною   ділянкою   для сільськогосподарських потреб  (емфітевзис)  і  право  користування чужою  земельною  ділянкою  для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та  особою,  яка виявила  бажання  користуватися  цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Укладення  договорів  про   надання   права   користування земельною   ділянкою  для  сільськогосподарських  потреб  або  для забудови здійснюється відповідно  до  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням вимог цього Кодексу.

          Тобто, чинне законодавство України передбачає укладення не лише договору оренди земельної ділянки, а й договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договору суперфіцію), що передбачено статтею 102-1 Земельного кодексу України з урахуванням положень Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст.. 395 Цивільного кодексу України встановлено, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право      користування     земельною     ділянкою     для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Статтею 413 Цивільного кодексу України визначено, що власник   земельної   ділянки   має   право  надати  її  в користування іншій особі для будівництва  промислових,  побутових, соціально-культурних,   житлових   та   інших  споруд  і  будівель (суперфіцій).  

Таке  право  виникає  на  підставі    договору   або заповіту.

Право  користування  чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.

Щодо порядку укладення, визначення форми та змісту договору, дані положення регламентовані ст..ст. 638, 639 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Досить важливим цивільно – правовим інститутом права користування чужою земельною ділянкою для забудови є суперфіцій.

Слід зауважити, що даний інститут набув широкого застосування у містах,  де землі для будівництва мало, такі землі на праві власності належать міській владі (або відповідному органу місцевого самоврядування, згідно до адміністративно – територіальної одиниці певного рівня)  вона передає їх в довгострокове користування забудовнику на засадах суперфіція.

Тобто, власник земельної ділянки передає ділянку і її частину в користування фізичній чи юридичній особі для будівництва промислових, побутових, соціально – культурних, житлових та інших споруд і будівель, безоплатно або за обумовлену плату.

Отже, власник нерухомого майна (будівлі або споруди) , що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування – суперфіцій, має довгострокове, відчужуване та таке, що успадковується, право на користування цією ділянкою.

Суперфіцій може бути встановлено законом, договором або заповітом  на визначений або невизначений строк.

Власник землі, переданої для забудови, має право на плату за користування нею.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів  поширюється  на  всі  правовідносини,   що виникають  у  державі.

Згідно із ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання  захищаються у тому числі і шляхом визнання наявності або відсутності прав, присудження до виконання обов'язку в натурі,  установлення  господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, виходячи зі змісту вищенаведеного суд вважає дії відповідача такими, що є протиправними.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.09.2008 року.

З огляду на викладене, керуючись, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати дії Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (м. Сімферополь, вул.. Київська, 77/4, ЗКПО 26485549) такими, що є протиправними.

3.          Зобов'язати Кримську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру» (м. Сімферополь, вул.. Київська, 77/4, ЗКПО 26485549) здійснити державну реєстрацію договору суперфіцію земельної ділянки, площею 6,0000 га, кадастровий номер 01 243 555 00 01 002 0069, укладеного 03.09.2008 року між ТОВ «Фоснія» (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська/Чехова, 20/1, кв. 26, ЗКПО 35409643) та Новофедорівською селищною радою. Реєстрацію здійснити у порядок та спосіб, передбачені для реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

4.          Стягнути з Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (м. Сімферополь, вул.. Київська, 77/4, ЗКПО 26485549) на користь ТОВ «Фоснія» (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська/Чехова, 20/1, кв. 26, ЗКПО 35409643) 85,00 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (м. Сімферополь, вул.. Київська, 77/4, ЗКПО 26485549) на користь ТОВ «Фоснія» (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська/Чехова, 20/1, кв. 26, ЗКПО 35409643) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Копилова О.Ю.