Ухвала

від 30.09.2008 по справі 01/4893

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

01/4893

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

30 вересня 2008 р.                                                                                   № 01/4893  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги

засновника приватного підприємства "Латіс-2000" Лаєвської Тетяни Костянтинівни, м. Черкаси

на постанову

від 25.10.2007 р. господарського суду Черкаської області

у справі№ 01/4893 господарського суду Черкаської області

за заявою Державної податкової інспекції у м. Черкаси

доприватного підприємства "Латіс-2000", м. Черкаси

провизнання банкрутом

ліквідатор арбітражний керуючий Білера О.В.

В С Т А Н О В И В :

Подана засновником приватного підприємства "Латіс-2000" Лаєвською Тетяною Костянтинівною касаційна скарга без номеру без дати не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1111 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Засновником приватного підприємства "Латіс-2000" Лаєвською Тетяною Костянтинівною не було дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги взагалі не додано доказів направлення копій касаційної скарги сторонам у справі –ініціюючому кредитору - Державній податковій інспекції у м. Черкаси, боржнику - приватному підприємству "Латіс-2000", та іншим визнаним кредиторам боржника (що також підтверджується переліченими додатками до касаційної скарги).

          Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 ГПК України.

Крім цього, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду або постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Оскаржувана в касаційному порядку постанова господарського суду Черкаської області була винесена 25.10.2007 р., а касаційна скарга засновником боржника Лаєвською Тетяною Костянтинівною подана лише 21.08.2008 р., про що свідчить відбиток календарного штампу поштового відділення зв'язку на конверті, яким касаційна скарга надіслана до господарського суду Черкаської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного місяцями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок, у випадку зі скаргою засновником боржника –26.10.2007 р., та закінчується у відповідне число останнього місяця строку, як передбачено ч. 2 ст. 51 ГПК України, тобто –26.11.2007 р.

Таким чином, касаційна скарга подана через 8 місяців та 26 днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання.

В касаційній скарзі викладено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.

Клопотання мотивовано тим, що заявник дізнався про прийняття оскаржуваної постанови, дізнавшись про переоформлення майна на невідомих осіб, та лише ознайомившись з матеріалами даної справи в травні 2008 року.

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску. Так, звертаючи увагу на те, що  згідно наявної у справі заяви від 26.05.2008 року про ознайомлення уповноваженого представника засновника боржника з матеріалами справи про банкрутство останнього заявник касаційної скарги, як і зазначено в клопотанні про поновлення строку, дізнався про прийняття оскаржуваної постанови  в травні 2008 року, колегія суддів зазначає, що засновник боржника - Лаєвська Тетяна Костянтинівна звернулася з касаційною скаргою на оскаржувану постанову від 25.10.2007 року лише в серпні 2008 року без жодного обґрунтування такої значної перерви у часі між отриманням відповідних відомостей щодо боржника  та своїми діями щодо захисту порушених прав та інтересів у вигляді звернення із касаційною скаргою.  

Отже, у даному випадку заявником подано касаційну скаргу через значний, майже річний строк, встановлений для подання скарги, який тягне за собою настання незворотних правових наслідків у справі.

Колегія суддів, не визнавши наведенні в клопотанні причини пропуску встановленого законом процесуального строку для подання касаційної скарги поважними, відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про відновлення цього строку.

При цьому, суд касаційної інстанції також враховує, що згідно наявних у справі та доданих до касаційної скарги засновницьких та реєстраційних документів заявник касаційної скарги також є керівником боржника.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 50, 51, 53, 86, 110, п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В  :

Відмовити засновнику приватного підприємства "Латіс-2000" Лаєвській Тетяні Костянтинівні в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову господарського суду Черкаської області від 25.10.2007 р. у справі № 01/4893.

Касаційну скаргу засновника приватного підприємства "Латіс-2000" Лаєвської Тетяни Костянтинівни повернути заявнику.

       Головуючий                                                                          В.М. Коваленко

Судді                                                                                            Л.Й. Катеринчук

   Н.Г. Ткаченко