Постанова

від 14.02.2012 по справі 5015/4781/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/4781/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12                                                                                 Справа  № 5015/4781/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р.

у справі № 5015/4781/11

за позовом Адміністрації спеціальної економічної зони «Яворів», м.Яворів Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Яворівська районна державна адміністрація, м.Яворів Львівської області

про стягнення 45301,21 грн.

За участю представників:

позивача: Рорат Є.С.

відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. у справі № 5015/4781/11 задоволено позов Адміністрації спеціальної економічної зони «Яворів»та стягнуто з ТзОВ «Вікнабуд»(81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Івана Мазепи, 6, код ЄДРПОУ 30328888) на користь Адміністрації спеціальної економічної зони «Яворів»(81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Івана Франка, 8, код ЄДРПОУ 30480559) суму боргу 45301,21 грн., а також державне мито у розмірі 453,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.176-181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612, 626-629, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст.1-7 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів».

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Адміністрація спеціальної економічної зони «Яворів»звернулась в Господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ «Вікнабуд»(правонаступник Дочірнього підприємства «Вікнабуд»ТзОВ «НПВП «Калина») про стягнення 45301,21 грн. боргу, який виник у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати коштів для забезпечення статутної діяльності Адміністрації Спеціальної економічної зони «Яворів», передбачених умовами п.8.3 Договору № 003 від 30.06.1999р.

15.01.1999р. Законом України «Про спеціальну економічну зону «Яворів»створено спеціальну економічну зону «Яворів»(СЕЗ «Яворів») з метою залучення інвестицій для створення нових робочих місць та забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», що вивільняються у зв'язку з скороченням виробництва, перепрофілювання вільних виробничих потужностей, вирішення екологічних проблем в Яворівському районі шляхом створення умов для відновлення земель, порушених техногенним впливом гірничо-хімічного виробництва, активізації підприємницької діяльності, збільшення обсягів виробництва товарів (робіт, послуг), постачань на внутрішній та зовнішній ринки високоякісної конкурентоспроможної продукції (послуг), а також впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання та розвитку інфраструктури спеціальної економічної зони.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання зокрема вказаного вище закону, для реалізації Інвестиційного проекту на території СЕЗ «Яворів»«Виробництво вікон та дверей із металопластику, алюмінію та дерева»(затвердженого 25.06.1999р.), між Яворівською районною державною адміністрацією (третьою особою у справі), Адміністрацією СЕЗ «Яворів»(позивачем) та Дочірнім підприємством «Вікнабуд»ТзОВ «НПВП «Калина», правонаступником якого є (згідно з положеннями Статуту у редакції від 04.05.2001р.) ТзОВ «Вікнабуд»(відповідач у справі), 30.06.1999р. укладено Договір № 003 на реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній (вільній) економічній зоні «Яворів», відповідно до умов якого інвестор (відповідач) взяв на себе зобов'язання відповідно до затвердженого інвестиційного проекту та умов цього договору забезпечити реалізацію проекту, а райдержадміністрація –забезпечити необхідні умови для його реалізації, строк дії договору: з моменту підписання і до 01.01.2020р. (п.п.1.1, 7.1).

Предметом даного спору є вимога позивача про порушення відповідачем умов інвестиційного договору, а саме п.8.3, яким передбачений обов'язок відповідача (інвестора) щомісячно, починаючи з листопада 2000р. перераховувати кошти на рахунок позивача № 26005301220 Яворівського відділення ощадбанку для забезпечення розвитку та функціонування САЗ «Яворів»(позивача) в сумі, еквівалентній 175 доларів США за офіційним обмінним курсом, установленим Національним банком України на дату проведення платежу.

За твердженням позивача, договірні зобов'язання після укладення договору відповідачем виконувались, проте з лютого місяця 2006р. ним припинено сплату коштів, передбачених умовами п.8.3 договору, що зумовило виникнення заборгованості, сума якої за період з березня місяця 2008р. до березня місяця 2011р. складає 45301,21 грн. (за розрахунком, виходячи із офіційного обмінного курсу долару США, встановленого НБУ, на день виникнення обов'язку відповідача з оплати).

Факт виконання відповідачем зазначеного грошового зобов'язання до січня місяця 2006р. підтверджено довідкою філії № 6334 ПАТ «Державний ощадний банк України»№ 974 від 17.10.2011р.

15.03.2011р. позивачем направлено відповідачу претензію стосовно сплати ним заборгованості за вказаним договором в сумі 45301,21 грн., що утворилась в результаті невиконання відповідачем п.8.3 договору, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наданий позивачем розрахунок ціни позову, застосувавши до спірних відносин приписи Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», норми Цивільного кодексу України (статті 11, 509, 526, 530, 610, 629, 625), норми Господарського кодексу України (статті,173, 179, 188), ст.33 ГПК України, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В спростування вимог позивача апелянт покликається на те, що обов'язок інвестора перераховувати кошти для забезпечення статутної діяльності Адміністрації СЕЗ «Яворів»не передбачений, ні Законом України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», ні постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони «Яворів», відтак, позивач не мав права встановлювати такий обов'язок відповідачу. Тобто, на думку відповідача, положення п.8.3 Договору є одностороннім зобов'язанням відповідача, від виконання якого він має право відмовитися в будь-який момент.

Наведені доводи відповідача апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки відповідно до положень договору, зокрема п.6.1, його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням відповідного документа у письмовій формі, проте, судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно внесення змін до п.8.3 договору, або ж його визнання недійсним в судовому порядку, а тому п.8.3 договору є обов'язковим до виконання.

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.

Як вказувалося вище, пунктом 8.3 укладеного між сторонами договору № 003, сторони узгодили обов'язок відповідача щомісячно здійснювати перерахування грошових коштів позивачу, в установленому договором розмірі.

Редакція вказаного пункту договору не передбачає, що його виконання відповідачем залежить від будь-яких дій чи умов (виконання позивачем дій, чи утримання від виконання, тощо), тобто виконання відповідачем п.8.3 є незалежним від будь-яких ситуацій, обставин, протягом строку дії договору № 003, або ж, до визнання вказаного договору чи самого п.8.3 недійсним, чи розірвання договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Виходячи з норм ст.629 ЦК України, умови, визначені договором, є обов'язковими до виконання його сторонами.

Доказів звернення з пропозиціями про зміну чи розірвання договору та доказів неналежного виконання позивачем та третьою особою договірних зобов'язань відповідачем не надано.

За твердженням позивача, виконання ним та третьою особою договірних зобов'язань підтверджує факт здійснення відповідачем господарської діяльності на виконання Інвестиційного проекту (в іншому випадку, у відповідача була б відсутньою можливість здійснення відповідної діяльності).

Обставина припинення надання у 2005р. податкових та митних пільг для СЕЗ «Яворів»зумовлена виключно змінами норм Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів (відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік») і не є порушенням договірних зобов'язань з боку позивача та третьої особи.

Отже, виходячи із наведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанцій про доведеність і обґрунтованість вимог позивача, а також зазначає, що господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування юридично правильного судового рішення, прийнятого у даній справі, у суду апеляційної інстанції немає.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що прийняте у даній справі судове рішення таким вимогам відповідає; доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, які досліджувалися судом першої інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених місцевим господарським судом висновків.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. у справі № 5015/4781/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Данко Л.С.