Рішення

від 26.08.2008 по справі 6/162-07/15-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/162-07/15-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" серпня 2008 р.                                                                               Справа № 6/162-07/15-08

   Господарський  суд Київської області у складі судді  Рябцевої О.О. розглянувши матеріали справи

За позовом           Приватного підприємства  «Троя», м. Київ

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс», Київська обл., м. Бровари

про                  стягнення 365895,00 грн.

за участю представників:

від позивача Рябчук А.А.- директор, Іжевський Л.В (дов. № 157 від 17.06.2008 р.);

від відповідачане з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

                                                       Встановив:

          Приватне підприємство «Троя»звернулося до господарського суду Київської області  з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс»про стягнення  365895,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконані свої зобов`язання, які виникли на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 494-Я від 29.08.2006 р., відповідно до якого позивачем було здійснено оплату вартості товару та монтажних робіт загалом на суму 365895 грн. Відповідач поставив товар лише на суму 117328,05 грн., допоставка на суму 248566,95 грн. не була здійснена відповідачем, крім того, поставлений товар на суму 117328,05 грн. виявився неякісним і його використання позивачем неможливе. Позивач також посилається на те, що монтажні роботи відповідачем виконані не в повному обсязі. Акт здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006 р. на суму 23793,95 грн. позивачем не підписано, оскільки відповідачем було встановлено неякісний товар. Позивач зазначає, що ті роботи, які відповідач виконав, та товар, який було ним встановлено, не відповідали вимогам якості, що підтверджується Актом про технічний нагляд монтажу віконних виробів від 14.01.2007 р., складеним представниками санаторного комплексу «Рибник»та ТОВ «Спелеоцентр Солотвино».   

          Рішенням господарського суду Київської області від 04.05.2007 р. позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Профіль-Сервіс»на користь ПП «Троя»365895 грн. заборгованості.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2007 р. рішення господарського суду Київської області від 04.05.2007 р. скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2007 р.  та рішення господарського суду Київської області від 04.05.2007 р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

          Під час нового розгляду справи представник відповідача в судових засіданнях 05.02.2008 р. та 22.02.2008 р. проти позову заперечував посилаючись на те, що в серпні 2006 р. між позивачем та відповідачем склалися правовідносини підряду, згідно з якими позивач замовив у відповідача виготовлення та встановлення металопластикових вікон в кількості 320,6 кв. м. та металопластикові конструкції в кількості 322,1 кв. м., що підтверджується рахунком № 494-Я від 29.08.2006 р. Представник відповідача зазначав, що працівники  відповідача виїхали в с. Солотвино Закарпатської області, провели заміри і виготовили віконні і дверні вироби, та встановили металопластикові вікна та двері там де отвори були належним чином підготовлені, відповідно до діючих стандартів і передали відповідні сертифікати представникам замовника. Представник відповідача стверджував, що на даний час в санаторному комплексі «Рибник» закінчено оздоблювальні роботи, в віконних та дверних отворах встановлені металопластикові вікна та двері відповідача. Крім того, представник відповідача посилався на те, що в позовній заяві невірно викладені фактичні обставини, оскільки вказано, що місце виконання монтажних робіт –Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, санаторний комплекс «Рибник», тоді як 320 кв. м. віконних виробів було змонтовано в Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино) і 322 кв. було встановлено в санаторному комплексі «Рибник», претензії по якому висовує ПП «Троя».  

          В судових засіданнях 05.02.2008 р. та 22.02.2008 р. представники позивача підтримали позовні вимоги.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. призначено будівельно-технічну судову експертизу у даній справі.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. зупинено провадження у справі № 6/162-07/15-08.

          14.04.2008 р. до господарського суду  від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз  Міністерства юстиції України надійшов лист № 07/5б-1198/л від 10.04.2008 р., в якому зазначено, що виконати експертне дослідження не вбачається можливим через відсутність методики визначення виробника вікон без наявності ознак певного виробництва.    

          Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2008 р. поновлено провадження у справі № 6/162-07/15-08.

          17.06.2008 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача, крім  суми 365895 грн., ще 105377,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих з лютого 2007 р. по травень 2008 р., та 3 % річних, нарахованих з 01.02.2007 р. по 17.06.2008 р. у сумі 15111,46 грн., всього 486384,22 грн. В цій же заяві позивач надає суду додаткові пояснення, в яких посилається на те, що він відмовився від прийняття зазначеного товару не тільки через те, що відповідачем було поставлено неповну кількість товару та до нього не було додано товаросупровідних документів, а ще й через те, що зазначений товар, а саме металопластикові вікна не відповідали по розмірам існуючим отворам для їх встановлення. Позивач стверджує, що він відмовився приймати товар, а відповідач просто вивантажив вироби в холі лікарні, а потім втиснув частину поставлених вікон, з зазорами від 0,10 до 0,25 м. та без присутності позивача склав акт, що вікна на об`єкті встановлено.

В судовому засіданні 01.07.2008 р. представники позивача надали письмові пояснення, в яких позивач посилається також на те, що акт виконаних робіт він одержав лише наприкінці грудня 2006 р., а не жовтня. Крім того, для виконання своїх зобов`язань перед замовником позивач був змушений укласти нові договори з іншими суб`єктами щодо поставки та монтажу аналогічної продукції в в санаторному комплексі „Рибник” та Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино).  

          01.07.2008 р. до суду через канцелярію надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Української алергологічної лікарні, ТОВ  „Інтергруп-віконні технології” та ТОВ „Ізобуд”. Зазначене клопотання мотивоване тим, що в заяві про збільшення позовних вимог позивач посилається на те, що металопластикові конструкції на об`єктах санаторний комплекс „Рибник” та Українська алергічна лікарня  (смт. Солотвино) виготовили та встановили ТОВ „Інтергруп-віконні технології” та ТОВ „Ізобуд”.

          Клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб судом не задоволено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки зазначених осіб щодо однієї із сторін.

                    Ухвалою господарського суду від 01.07.2008 р. було викликано в судове засідання в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України директора товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергруп-віконні технології” та директора товариства з обмеженою відповідальністю „Ізобуд” для дачі пояснень  та надання письмових доказів, що підтверджують обставини, викладені в поясненнях, стосовно виконання ТОВ „Інтергруп-віконні технології” та ТОВ „Ізобуд” робіт по виготовленню та установці металопластикових вікон та дверей в санаторному комплексі „Рибник” та Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино).

          18.07.2008 р. до суду від директора ТОВ «ІБК «Ізобуд»надійшли до суду письмові пояснення, в яких він повідомив суд, що ТОВ «ІБК «Ізобуд»виконувало роботи по виготовленню та встановленню металопластикових та алюмінієвих фасадних конструкцій в смт. Солотвино в лікувальній установі для ПП «Троя», а також виконувало покрівельні та фасадні роботи на цьому ж об`єкті; претензій і зауважень по виконаним роботам не отримано.

          В судовому засіданні 18.07.2008 р. був присутній директор ТОВ «Інтергруп-віконні технології», який надав усні пояснення в порядку ст. 30 ГПК України, згідно з якими ТОВ «Інтергруп-віконні технології»літом 2007 р. виконувало монтажні роботи за договором з ПП «Троя»в санаторному комплексі «Рибник» (смт. Солотвино).

          В судових засіданнях 17.06.2008 р., 01.07.2008 р., 18.07.2008 р. представники позивача підтримали позовні вимоги.

          В судовому засіданні 26.08.2008 р. представники позивача надали суду заяву, в якій позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення  інфляційних втрат в сумі 105377,76 грн. та 3% річних у сумі 15111,46 грн..

          В судових засіданнях 17.06.2008 р. та  01.07.2008 р. представники відповідача проти позову заперечували.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Профіль-Сервіс»направило на адресу ПП «Троя»рахунок-фактуру № 494-Я від 29.08.2006 р. на суму 365895 грн. (з ПДВ), який було виставлено для оплати металопластикових вікон 320,6 кв.м. на суму 97773,38 грн. (без ПДВ), металопластикових дверей/вікон 320,10кв.м. на суму 159062,64 грн. (без ПДВ), монтажних робіт на суму 48076,47 грн. (без ПДВ).

На підставі виставленого рахунку № 494-Я від 29.08.2006 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача за платіжним дорученням № 234 від 31.08.2006 р. суму 365895 грн.

Таким чином, враховуючи зміст виставленого рахунку-фактури  № 494-Я від 29.08.2006 р., положення ст. ст. 11, 655, 837 ЦК України,  позивач та відповідач дійшли згоди щодо укладення договору, який містить елементи договору купівлі-продажу та договору підряду, оскільки у відповідача на підставі рахунку-фактури № 494-Я від 29.08.2006 р. виникли зобовязання поставити позивачу товару (продати) та здійснити монтаж (підрядні роботи) металопластикових вікон на обєкті на суму 365895,00 грн., а у позивача виникли зобовязання сплатити грошові кошти в сумі 365895,00 грн.

Позивач свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів в сумі 365895,00 грн. виконав в повному обсязі.

Відповідач намагався передати позивачеві за накладною № 494/1-Я від 29.09.2006 р. металопластикові вікна у кількості  320,6 кв.м. на суму 117328,05  грн. Як зазначає позивач в додаткових поясненнях до позовної заяви, які надійшли до суду 17.06.2008 р., він відмовився від прийняття зазначеного товару не тільки через те, що позивачем було поставлено неповну кількість товару та до нього не було додано товаросупровідних документів, а ще й через те, що зазначений товар, а саме металопластикові вікна не відповідали по розмірам існуючим отворам для їх встановлення. Накладна  № 494/1-Я від 29.09.2006 р. не містить підпису позивача про отримання металопластикових вікон.

Згідно договору № 104-м від 10.08.2004 р., укладеним між позивачем, у якості генерального підрядника, з однієї сторони, та ТОВ “Спелеоцентр Солотвино”, в якості замовника, позивач зобовязався виконати підрядні роботи, зокрема і монтажні, на обєкті замовника  за адресою: Закарпатська обл., Тячівський район, смт. Солотвино, санаторний комплекс “Рибник”, а замовник зобовязався прийняти їх та оплатити.

Позивачем для виконання монтажних робіт був залучений відповідач в якості субпідрядника.   

Відповідач приступив до виконання  робіт щодо монтажу металопластикових вікон. Вартість монтажних робіт згідно з рахунком-фактурою № 494-Я від 29.08.2006 р. становила 57 691,76 грн. (в т.ч. ПДВ –20%).

          Відповідно до Акта здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006р. відповідачем було виконано монтажних робіт на суму 23 793,95 грн. (в т.ч. ПДВ –20%). Позивач Акт від 29.09.2006р не підписав, посилаючись на виконання підрядником робіт неналежної якості.    

          Скеровуючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 13.12.2007 р. зазначив, що  суди попередніх інстанцій належним чином не встановили, яка кількість товару була передана ПП «Троя»з огляду на те, що накладна № 494/1-Я від 29.09.2006 р. не містить підпису позивача про їх отримання; крім того,  суди попередніх інстанцій розглядаючи даний спір в частині виконання підрядником монтажних робіт неналежної якості не врахували ч. 4 ст. 853 ЦК України та відповідно помилково не призначили судову будівельно-технічну експертизу та чітко не встановили об`єкт виконання відповідачем монтажних робіт.

          З цього приводу судом встановлено наступне.  

Як вже зазначалося, накладна  № 494/1-Я від 29.09.2006 р. не містить підпису позивача про отримання металопластикових вікон у кількості 320,6 кв.м. на суму 117328,05 грн.

В позовній заяві позивач  посилається на те, що відповідач поставив товар лише на суму 117328,05 грн., а допоставка на суму 248566,95 грн. не була здійснена відповідачем, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору.

Як зазначає позивач в додаткових поясненнях до позовної заяви, які надійшли до суду 17.06.2008 р., та надані в судовому засіданні 01.07.2008 р., він відмовився від прийняття зазначеного товару не тільки через те, що відповідачем було поставлено неповну кількість товару та до нього не було додано товаросупровідних документів, а ще й через те, що зазначений товар, а саме металопластикові вікна не відповідали по розмірам існуючим отворам для їх встановлення. Позивач стверджує, що він відмовився приймати товар, а відповідач просто вивантажив вироби в холі лікарні.

          Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи відповідачем не надано жодного належного доказу в підтвердження того, що товар було отримано позивачем.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Отже, твердження відповідача про передачу ним позивачеві товару на суму 117328,05 грн. за накладною № 494/1-Я від 29.09.2006 р., не підтверджується наявністю у нього довіреності на одержання цінностей, виданої позивачем. Накладна № 494/1-Я від 29.09.2006 р. підпису позивача про отримання товару не містить.

Позивач стверджує, що він відмовився від прийняття зазначеного товару не тільки через те, що відповідачем було поставлено неповну кількість товару та до нього не було додано товаросупровідних документів, а ще й через те, що зазначений товар, а саме металопластикові вікна не відповідали по розмірам існуючим отворам для їх встановлення.

Проте, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами розміру товару, суд вважає відмову позивача від прийняття товару через невідповідність  вікон по розмірам існуючим отворам для їх встановлення необгунтованою.

За накладною № 494/1-Я від 29.09.2006 р. відповідач намагався передати позивачеві металопластикові вікна у кількості 320,6 кв.м. на суму 117328,05 грн., тоді як згідно з рахунком-фактурою № 494-Я від 29.08.2006 р. відповідач мав поставити позивачеві металопластикових вікон 320,6 кв.м. на суму 97773,38 грн. (без ПДВ, з ПДВ - 117328,05 грн.) та металопластикових дверей/вікон 320,10 кв.м. на суму 159062,64 грн. (без ПДВ).

20.03.2007 р. позивачем  на адресу відповідача була направлена претензія № 19 від 19.03.2007 р., в якій позивач повідомив відповідача про те, що  позивач у зв`язку з не поставкою відповідачем повної кількості товару  відмовився від  договірних зобов`язань з відповідачем щодо купівлі-продажу та монтажу останнім металопластикових вікон та дверей. Також, позивач у зазначеній претензії виставив вимогу повернути сплачені кошти в сумі 365895,00 грн. у зв'язку з відмовою від виконання  договору та неприйняттям  товару. Відповідач відповідь на претензію № 19 від 19.03.2007 р. не надав, і грошові кошти в сумі 365895,00 грн. не повернув.

          Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданного товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.   

Таким чином, оскільки відповідач намагався передати позивачеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, позивач з урахуванням приписів ст. 670 ЦК України правомірно відмовився від прийняття  металопластикових вікон в кількості 320,6 кв.м., та в подальшому вимагав повернення сплаченої за товар грошової суми.

Оскільки відповідачем не повернута позивачу сума передоплати, отримана ним за металопластикові вікна 320,6 кв.м. та металопластикові двері/вікна 320,10 кв.м., то вимога позивача про стягнення суми, сплаченої ним на виконання договору в частині купівлі-продажу є обґрунтованою та правомірною.    

Щодо розгляду даної справи в частині виконання підрядником монтажних робіт, судом встановлено наступне.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. судом було призначено будівельно-технічну судову експертизу у даній справі, на вирішення якої поставлені наступні питання:

          - чи виготовлені металопластикові вікна та двері в санаторному комплексі «Рибник»та Українській алергічній лікарні (Закарпатська обл., смт. Солотвино) товариством з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс»?

          -  якщо металопластикові вікна та двері в санаторному комплексі «Рибник»та Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино) виготовлені товариством з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс», скільки квадратних метрів металопластикових вікон та дверей було встановлено товариством з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс»в санаторному комплексі «Рибник»та Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино)?

          - чи всі металопластикові конструкції на зазначених об`єктах виготовлені ТОВ «Профіль-Сервіс»?

-          чи встановлені металопластикові вікна та двері, якщо вони виготовлені ТОВ «Профіль-Сервіс», в санаторному комплексі «Рибник» та Українській алергічній лікарні (смт. Солотвино) відповідно до ДСТУ?

14.04.2008 р. листом № 07/5б-1198/л від 10.04.2008 р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повернув справу до суду без виконання експертизи, з посиланням на те, що виконати експертне дослідження не вбачається можливим через відсутність методики визначення виробника вікон без ознак певного виробництва.

В судовому засіданні 17.06.2008 р. представники відповідача пояснили, що вони не мають можливості надати певні ознаки виробництва продукції ТОВ «Профіль-Сервіс», у зв`язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем  виконувалися монтажні роботи, які нерозривно пов`язані з місцезнаходженням об`єкта, то відносини, що склалися між позивачем та відповідачем в цій частині є відносинами з будівельного підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006р., відповідно до якого  відповідачем  виконано монтажних робіт на суму 23 793,95 грн. (в т.ч. ПДВ –20%), позивачем не підписано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

          Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять доказів того, що відповідач (підрядник) посилав позивачу (замовнику) повідомлення про готовність до передання робіт.

          Відповідач посилається на те, що Акт здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006р. був своєчасно направлений позивачу, проте доказів відправки цього акта матеріали справи також не містять. Крім того, в письмових поясненнях (т. 2 а.с. 5) відповідач сам зазначає, що вікна були установлені в кінці грудня 2006 р., тоді як в акті відповідач поставив дату 29.09.2006 р., яка співпадає з датою накладної № 494/1-Я, за якою відповідач намагався передати позивачу вікна.

          Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не вжито належних заходів для передання робіт замовнику та датовано Акт здачі-прийомки виконаних робіт № 167 раніше, ніж  виконувалися роботи.

Згідно з п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Враховуючи, що відповідачем не було дотримано порядку здачі робіт, факт наявності недоліків виконаних робіт підтверджується листом працівника відповідача про усунення недоліків на протязі місяця,  та письмовими поясненнями (т. 2 а.с. 5) відповідача, в яких той зазначає, що у кінці січня 2007 року усувалися недоліки, суд дійшов висновку про обгрунтованість мотивів відмови відповідача від підписання акта прийняття виконаних робіт.

В письмових поясненнях (т. 2 а.с. 5) відповідач посилається на те, що к кінцю січня 2007 року недоліки були усунені, проте відповідач не надіслав позивачу вже після усунення недоліків ні повідомлення про готовність до передання робіт, ні акта здачі-прийомки виконаних робіт з усуненими надоліками, отже матеріали справи не містять доказів того, що відповідач по-перше: виконав належним чином роботи, по-друге: намагався передати позивачу виконані належним чином роботи.

Крім того, як вбачається з рахунку-фактуру № 494-Я від 29.08.2006 р.  відповідач повинен був виконати монтажних робіт на суму 48076,47 грн. (без ПДВ) (з ПДВ –57691,76 грн.), тоді як відповідно до Акта здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006р.  відповідач  виконував монтажні робіт на суму 23 793,95 грн. (в т.ч. ПДВ –20%). Доказів виконання робіт на решту суми відповідачем суду не надано.

          Відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги –відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.    

Згідно з ст. 224 ГК України під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

15.01.2007 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 1 з  вимогою здійснити демонтаж, у зв`язку з неякісним монтажем, та вивіз поставленого товару та повернення коштів до кінця січня 2007 року. Відповідачем відповідь на лист № 1 від 15.01.2007 р. надана не була і грошові кошти, сплачені позивачем, не повернуті.  

20.03.2007 р. позивачем  на адресу відповідача була направлена претензія № 19 від 19.03.2007 р., в якій позивач повідомив відповідача про те, що  позивач у зв`язку з не поставкою відповідачем повної кількості товару та виконанням робіт неналежної якості  відмовився від  договірних зобов`язань з відповідачем щодо купівлі-продажу та монтажу останнім металопластикових вікон та дверей. Також, позивач у зазначеній претензії виставив вимогу повернути сплачені кошти в сумі 365895,00 грн. у зв'язку з відмовою від виконання  договору та неприйняттям  товару. Відповідач відповідь на претензію № 19 від 19.03.2007 р. не надав, і грошові кошти в сумі 365895,00 грн. не повернув.

Таким чином, враховуючи, що після направлення позивачу Акта здачі-прийомки виконаних робіт № 167 від 29.09.2006 р. відповідачем протягом грудня 2006 р.- початку січня 2007 р., як було домовлено між сторонами, недоліки усунені не були, отже станом на 19.03.2007 р. монтажні роботи відповідачем  належним чином та на повну суму не були виконані, позивач правомірно відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду та вимагав відшкодування фактичних збитків, які складаються з 48076,47 грн. (без ПДВ) (з ПДВ –57691,76 грн.) суми передоплати, перерахованої відповідачу на виконання умов договору в частині підряду.    

Оскільки відповідачем не повернута позивачу ні сума передоплати, отримана ним за металопластикові вікна 320,6 кв.м. та металопластикові двері/вікна 320,10 кв.м.,  ні сума передоплати, отримана за виконання монтажних робіт, то вимога позивача про стягнення 365895,00 грн., сплачених ним на виконання договору  в частині купівлі-продажу та  в частині підряду,  є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.    

Щодо позовної вимоги про стягнення 105377,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих з лютого 2007 р. по травень 2008 р., та 3 % річних, нарахованих з 01.02.2007 р. по 17.06.2008 р. у сумі 15111,46 грн., то господарський суд розглянувши заяву позивача про відмову від зазначеної позовної вимоги та визнавши, що вона не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймає відмову і вважає за необхідне провадження у справі в цій частині позову припинити.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

     1.Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Профіль-сервіс” (Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 8, код 30840047)  на користь приватного підприємства  “Троя”, (м. Київ, пр-т 40-річчя жовтня, 100/2,  код 21534772) 365895,00 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч  вісімсот дев`яносто п`ять грн. 00коп.) передоплати, 3658,95 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім  грн. 95 коп.) витрат по сплаті державного мита та 88,77 грн. (вісімдесят вісім грн. 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                  Рябцева О.О.

Рішення підписано 23.09.2008 р.