Рішення

від 08.10.2008 по справі 9/155 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/155 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

08.10.08                                                                                           Справа№ 9/155

30.09.2008р. м. Львів,                                                                                                  Справа № 9/155

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “У Фарма Трейд”, м. Запоріжжя,

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю  “САЛЬВІЯ”, м. Львів,

Про стягнення  3083 грн. 09 коп., в т.ч. 2934 грн. 04 коп. основного боргу, 61 грн. 96 коп. процентів за користування коштами, 25 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 61 грн. 67 коп. пені, судові витрати: 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 грн. 00 коп.  витрат за послуги адвоката.

За участю представників:

Від позивача:  не прибув,

Від відповідача: директор Варламова О.Л.,

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається  справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “У Фарма Трейд”, м. Запоріжжя, до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю  “САЛЬВІЯ”, м. Львів, про стягнення  875 грн. 54 коп. основного боргу, 61 грн. 96 коп. процентів за користування коштами, 25 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 61 грн. 67 коп. пені, судові витрати: 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 грн. 00 коп.  витрат за послуги адвоката.

           Позивач, в порядку статті 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог від 19.09.2008р. за № 958, яка поступила на адресу господарського суду по пошті 25.09.2008р. за вхідним № 201227, просить стягнути з відповідача 875 грн. 54 коп. основного боргу, 61 грн. 96 коп. процентів за користування коштами, 25 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 61 грн. 67 коп. пені, судові витрати: 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 грн. 00 коп.  витрат за послуги адвоката. Подав заяву про повернення йому оригіналів: договору поставки № 4762 від 02.01.08р., спеціальне доручення від 02.01.08р., видаткові накладні –рахунки згідно вказаних номерів, додаткову угоду про надання правової допомоги, акт про надання правової допомоги, платіжне доручення про сплату коштів за послуги адвоката. Надіслав заяву  исх. 801 від 21.07.08р. про розгляд справи без його участі на підставі поданих документів.

        Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, лише в частині 61 грн. 96 коп. процентів за користування коштами, 25 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 61 грн. 67 коп. пені, судові витрати: 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 грн. 00 коп.  витрат за послуги адвоката, в частині щодо стягнення 875,54 грн. основного боргу –просить в позові відмовити, так як відповідачем 29 вересня 2008р. платіжним дорученням № 350 сплачено на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 875 грн. 54 коп., яка проведена ВАТ “КРЕДОБАНК” Дрогобицької філії того ж 29.09.08р. та подала другий примірник платіжного доручення для огляду (копію у справу).

         Суд оглянув подані позивачем та відповідачем докази,  оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника позивача. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

         Між Позивачем та відповідачем   02.01.08р. був укладений договір поставки товару № 4762.

         Відповідно до п. 1.1. постачальник (позивач) зобов”язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, поставити покупцю (відповідачу) (передати у власність покупця) лікарські засоби та вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни  та санітарії, косметичні засоби тощо (надалі –Товар), а  покупець зобов”язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором,  приймати товар та оплачувати його відповідно до п. 1.2. договору –видатковими накладними-рахунками протягом дії цього договору. Кількість та якість, пакування та маркування визначені розділом 2 договору, порядок та умови поставки –розділом 3 договору.

          У п. 3 договору сторони передбачили, що покупець оплачує вартість отриманого товару, що є предметом поставки за цим договором, за відпускними цінами, які узгоджені та вказані у видаткових накладних-рахунках.

          Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем  ... не пізніше 30 (тридцяти) календарних  днів з моменту здійснення поставки, на підставі  отриманих разом з товаром рахунків (видаткових накладних-рахунків), якщо інше не обумовлене у видатковій накладній –рахунку. Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.3. договору).

         На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 2934 грн. 04 коп. , що підтверджується накладними № 535979 від 27.03.08р. на суму 875,54 грн., строк оплати за якою –26.04.08р., № 536444 від 11.04.08р. на суму 1079,70 грн. –строк оплати –до 11.05.08р., № 536808 від 23.04.08р. на суму 457,23 грн. –строк оплати до 23.05.08р., № 536856 на суму 521,57 грн., строк оплати  за нею до 25.05.08р. (докази в матеріалах справи).

          Відповідач своїх зобов”язань за даним договором, на час звернення позивача до господарського суду,  не виконав, не оплатив відповідачу за отриманий товар.

          Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду даної справи в суді відповідач основний борг погасив повністю,  29 вересня 2008р. платіжним дорученням № 350 перерахував позивачу решту 875 грн. 54 коп.

          Відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 30.09.2008р. погашена повністю.

           Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

        Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

        Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

        Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

         Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

             потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

             сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

             у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

            Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

            Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

            Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

           Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

           Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

            Позивач, в позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь  пеню у розмірі 61 грн. 76 коп., яка нарахована відповідно до пункту 6.2 договору. Розрахунок в матеріалах справи.

            Представник відповідача зазначену суму визнав повністю.

            Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотки річних за користування коштами в сумі 61 грн. 96 коп. та інфляційні витрати у розмірі 25 грн. 42 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ГПК України.

            Зазначені нарахування представник відповідача визнав повністю.

          Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частково, а саме: в частині сплаченого відповідачем  875 грн. 54 коп. основного боргу –провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на користь позивача 61,96 грн. –відсотків річних, 25 грн. 42 коп. інфляційних витрат та 61 грн. 67 коп. пені.

         Судові витрати покласти на відповідача повністю відповідно до статті 49 ГПК України, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача  102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 грн. 00 коп. за надані  послуги  адвоката.

         Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

           Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

            До матеріалів справи додано Свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю № 533 адвокату Гробова Юлія Михайлівна, кошти в сумі 500,00 грн. сплачені  платіжним дорученням № 32157 від 23 червня 2008р. одержувачу: Адвокату Гробова Юлія Михайлівна, тобто, адвокату, який такі послуги надавав, крім того, до позову додано Додаткові угоди до Угоди про надання правової допомоги № 1 від 11.01.06р., Акт про надання правової допомоги від 11.06.08р., які складено у письмові формі між позивачем та адвокатом, який надавав відповідні послуги, Угоду про надання правової допомоги № 1 від 11.01.06р., яка укладена між позивачем та адвокатом Гробова Юлія Михайлівна.

Позивач також просить суд повернути йому оригінали документів ( згідно переліку визначеного у клопотанні исх.959 від 19.09.08р.), які ним були надіслані на адресу суду, то зазначене клопотання підлягає до задоволення, і  оригінали документів (згідно переліку) –повернути позивачеві в порядку статті 40 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  4-3, 4-7, 32, 33, 34,36, 40, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити  частково.

2.          В частині стягнення з відповідача на користь позивача 875 грн. 54 коп. основного боргу, яка сплачена відповідачем 29.09.08р. платіжним дорученням № 350 –провадження припинити за відсутністю предмету спору в цій частині ( п. 1-1 статті 80 ГПК України).

3.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛЬВІЯ” ( п. і. 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Грушевського, 170, код ЄДРПОУ - 30933665)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “У Фарма Трейд” ( п.і. 69000, Бульвар Центральний, буд. 26 м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ - 23855371) 61 грн. 96 коп. відсотків річних,  25 грн. 42 коп. інфляційних витрат, 61 грн. 67 коп. пені, 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 грн. 00 коп. за надані послуги адвокатом.

4.          Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

5.          Повернути позивачеві оригінали доданих до позову документів –після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                                                       Л.С.Данко   

Рішення складено, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, і підписано  - 30.09.2008 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України –після  закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя