Рішення

від 22.02.2012 по справі 5015/5497/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/5497/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12                                                                                           Справа№ 5015/5497/11

За позовом: Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Гал-Приз», м. Львів

Про стягнення 122 999,90 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Добушовська І.Ю.–представник;

від відповідача: Партика Р.М.- представник

                                                          Суддя                                           Березяк  Н.Є

                                                          Секретар судового засідання  Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Миколаївською міською радою до Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Гал-Приз»про  стягнення 54056,00 грн. несплаченого залишку вартості земельної ділянки, 13896,87 грн. індексації  , 55047,03 грн. пені та судові витрати.

10.10.2011 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ТзОВ об'єднання  «Гал-Приз»54056,00 грн. несплаченого залишку вартості земельної ділянки, 17583,01 грн. індексації  , 55047,03 грн. пені та судові витрати.

В судовому засіданні 10.10.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Ухвалою суду від 10.11.2011 року розгляд справи було зупинено до вирішення по суті спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення за яким є предметом даного спору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ об'єднання «Гал-Приз»про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 5996 від 27.11.2008 року. Зазначене рішення набрало законної сили.

В зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 14.02.2012 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 22.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні поясненнях.

          Відповідач проти позову заперечив з підстав неподання позивачем обґрунтованого розрахунку позовних вимог та просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 22.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.11.2008 р. між Миколаївською міською радою  (Продавцем) та ТзОВ об'єднання  «Гал-Приз»(Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,22001 га, що знаходиться за адресою : м.Миколаїв,  вул.Полуботка,10.

Відповідно до п.2.2 даного договору  Покупець зобов'язувався сплачувати вартість земельної ділянки шляхом перерахування коштів Миколаївській міській раді протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами договору та його нотаріального посвідчення, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п.2.3 договору купівлі-продажу розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки підлягає обов'язковій індексації залежно від офіційного індексу інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

Як вбачається з тексту позовної заяви та матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу , 25 грудня 2008 року  відповідач здійснив один платіж у розмірі 13514,00 грн.

Станом на день розгляду справи розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки складає 54056,00 грн.

30.03.2009 року, 01.06.2011 року та 07.09.2011 року позивач направляв відповідачу вимоги-претензії про сплату заборгованості, які відповідач залишив без відповіді і задоволення.

За порушення строків оплати земельної ділянки, відповідно до п.5.1 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 55047,03 грн. за період з 25.12.2008 року по 25.02.2009 року, яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно до п.2.3 Договору на розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки позивачем нараховані інфляційні за період з 25.12.2008 року по 25.05.2011 року в сумі 17583,01 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений 27.11.2008 року  між Миколаївською міською радою та  ТзОВ об'єднання  «Гал-Приз»договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною вартістю 67570,00 грн.

Відповідно до п.2.2 даного договору  Покупець зобов'язувався сплачувати вартість земельної ділянки шляхом перерахування коштів Миколаївській міській раді протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами договору та його нотаріального посвідчення, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок продавця, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується відповідачем, на виконання умов договору купівлі-продажу , 25 грудня 2008 року  відповідач здійснив один платіж у розмірі 13514,00 грн. Кінцевий термін оплати вартості придбаної земельної ділянки сплив 25.02.2009 року.  Решта вартості придбаної відповідачем земельної ділянки в сумі 54056,00 грн. залишилась несплаченою і підлягає до стягнення.

Згідно з п.2.3 договору купівлі-продажу розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки підлягає обов'язковій індексації залежно від офіційного індексу інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, за період з січня 2009 року по липень 2011 року включно позивачем нараховані інфляційні в розмірі 17583,01 грн. які він просить стягнути з відповідача.

При перевірці здійснених нарахувань судом встановлено, що позивачем невірно нараховані інфляційні. Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України (Лист ВСУ від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів ") згідно здійсненого судом перерахунку, розмір інфляційних за період з січня 2009 року по липень 2011 року  складає та підлягає до стягнення в сумі 13004,97 грн. (а.с.76)

За порушення строків оплати придбаної земельної ділянки по договору купівлі-продажу від 27.11.2008 року, відповідно до п.5.1 Договору позивачем нарахована пеня за період з 26.12.2008 року по 25.08.2009 року  в розмірі 55047,03 грн.

Відповідач заперечує проти вимог щодо стягнення пені, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій і просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано,  якщо  інше не встановлено  законом  або  договором.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пунктом 2 ст. 258 передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Початок перебігу позовної давності, за загальним правилом, визначеним ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом про стягнення неустойки по спливу більше як два роки.

          Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивачем не наведено, клопотання про відновлення строку позовної давності Позивачем не надавалося.

Підстав для зупинення перебігу строку позовної давності, передбачених ст. 263 ЦК України немає.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до пункту 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач суду не подав доказів сплати повної вартості придбаної земельної ділянки у визначений договором строк.

Проаналізувавши всі матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності,  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними і допустимими доказами і підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 670,00 грн. державного мита та 128,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,36,43,49,82,84,85  ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ об'єднання  «Гал-Приз»  ( 81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Володимира Великого,4 А кім.6 код ЄДРПОУ 13831487) на користь Миколаївської міської ради ( 81600, Львівська область м.Миколаїв, вул. Шептицького,82, код ЄДРПОУ 26411657) 54056,00 грн. основного боргу, 13004,97 грн. інфляційних, 670,00 грн. державного мита та 128,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в решта частині позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                  Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.02.2012 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.