Постанова

від 01.08.2011 по справі 4-1146/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                               УКРАЇНА

                                      ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ПОСТАНОВА

01 серпня 2011 року                                                                                      Жовтневий районний суд

                                                                              м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Башмакова Є.А.

                 при секретарі –Куляба Ю.А.

                за участю прокурора –Стаценко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2, за фактом ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також ознайомившись з матеріалами, на підставі яких була порушена кримінальна справа № 99117013,

ВСТАНОВИВ:

           Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, 25 липня 2011 року звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи № 99117013 відносно директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що постанова винесена з порушенням норм кримінально-процесуального закону, оскільки остання винесена без зазначення приводів та підстав для її порушення, надають спростування в поданій скарзі доводам слідчого, які зазначені в постанові.

У судовому засіданні заявники та їх захисник доводи скарги підтримали та просили суд задовольнити скаргу та скасувати постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи, оскільки остання була винесена за відсутністю приводів та підстав до порушення кримінальної справи відповідно до ст. 98 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, яка, за його думкою, була винесена за наявністю поводу та підстав, передбачених ст. 94 КПК України.

Суд, вислухавши сторони, та вивчивши матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 236-8 КПК України, при розгляді скарги перевірці підлягає наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав. Приводи —це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.

КПК України передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (ч. 1 ст. 94). Цей перелік є вичерпним

Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи означає, що ці органи та особи самі, незалежно від будь-чиїх заяв і повідомлень, передбачених п. 1—4 ч. 1 ст. 94 КПК, виявляють підготовлюваний або вчинений злочин (наприклад, орган дізнання —при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, прокурор —при здійсненні загального нагляду за додержанням законності, слідчий —при розслідуванні справи, суддя —при розгляді адміністративної справи, суд (чи суддя) —при судовому розгляді кримінальної або цивільної справи).

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (зокрема, суспільної небезпечності і кримінальної протиправності). Достатніми вважаються такі дані (докази), які свідчать про факт підготовлюваного або вчиненого діяння, передбаченого кримінальним законом.

           Як вбачається з оскаржуваної постанови, кримінальна справа була порушена про те, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушення  п.п. 5.2.1  п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»№ 283/97 – ВР від 22.05.1997 року ( з змінами та доповненнями) навмисно  шляхом завищення валових витрат з податку на прибуток по відносинам з ПП «Аллюр 2009»ухилилися від сплати до бюджету податку на прибуток  на суму 4 609 281 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні данні, які вказують на наявність ознак злочину.

           Відповідно до п.5 ч.1 ст. 94 КПК України, приводом для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчім, судом ознак злочину. Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України підставою для порушення кримінальної справи є достатні данні, що вказують на наявність ознак злочину.

            З матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу № 99117013 вбачається, що слідчим при порушені кримінальної справи не були додержані вимоги ст.ст. 94,97,98 КПК України.

           Так суд дійшов висновку, що матеріали на підставі яких  було порушено кримінальну справу не містять достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом   порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи  чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з  позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.  

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 08.10.2004 № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», вказану статтею 212 КК України, передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.  

Пунктом 15 цієї ж постанови вказано, що злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно із Законом N 2181-III), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.

Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.

Частиною 8 статті 236-8 КПК України передбачено, що обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора.

            Виходячи з цього, слідчий зробив висновок про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та порушив кримінальну справу.

            Суд не може погодитися с даними висновками слідчого з наступних підстав.

           Так, відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними –суб'єкт і суб'єктивна сторона.

            За умовами контрактів з ПП «Аллюр-2009»,  продавець зобов'язався поставити товар ТОВ «Оптімус»на умовах франко-заготівельне підприємство: Ботіївська філія ВАТ «Розівський елеватор», Запорізька область, Приазовський район, с. Строганівка, вул. Балановського (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.) та на франко-заготівельне підприємство Філія «Якимівський елеватор»ВАТ «Розівський елеватор», Запорізька обл.., Якимівський район,  смт. Якимівка, вул. Курортна, 1. (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.).

            ПАТ «Розівський елеватор»- це Товариство, філії якого мають Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданий Державною інспекцією з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (для зерносховищ кожної своєї філії). ПАТ «Розівський елеватор»як зерновий склад у своїй діяльності керувався §1, §2 глави 66  ЦК України, Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008р. та Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. N228. За умов поставки EXW (“франко заготівельне підприємство», «франко зерновий склад»тощо) поставка відбувається шляхом переоформлення зерна, що перебуває у зерносховищах сертифікованого зернового складу, з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок  іншого поклажодавця (див.: Інструкцію/Наказ Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008р.).

           Отже, за таких умов поставки доказами поставки (крім накладних, які складені покупцем і постачальником) є не товарно-транспортні накладні, а документи зернового складу про переоформлення зерна від ПП «Аллюр-2009»на ТОВ «Оптімус».

           Бланки складських документів на зерно (в тому числі складських квитанцій) є  бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Вся інформація, яка стосується обігу зерна на сертифікованому зерновому складі та використання бланків складських документів на зерно вноситься до відповідного Реєстру. Це зазначено в Положенні про обіг складських документів на зерно //Наказ Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року N198 та Порядку ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу //Наказ Міністерства аграрної політики України від 11 серпня 2005 р. N 374. Оригінали квитанцій на зерно були подані відповідному складу під час відвантаження соняшнику і погашені зерновим складом.

         Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Оптімус» мало  всі  необхідні документи при включені до валових витрат, витрати по взаємовідносинам з ПП «Аллюр 2009».

              Суд ставиться критично, до твердження слідчого про порушення  п.п. 5.2.1  п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»№ 283/97 –ВР від 22.05.1997 року ( з змінами та доповненнями), та такі як безпідставні.

              Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України характеризується прямим умислом. Крім того, це злочин з матеріальним складом та для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільно небезпечних наслідків (фактичне ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих  або в особливо великих розмірах).

              Проведеною органами досудового слідства перевіркою, даних які вказували б на наявність в діях директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2 ознак умисного ухилення від сплати податків, встановлено не було, що також не вбачається і з описової частини оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи.

               Крім того, всупереч ч. 2 ст. 130 КПК України слідчим в постанові про порушення кримінальної справи в обґрунтування прийнятого рішення щодо не надходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах не наведено жодного факту, що ставить під сумнів наявність достатніх підстав, що вказують на наявність ознак злочину, оскільки склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України є матеріальним та потребує обов'язкових наслідків у вигляді спричинення бюджету шкоди від не надходження податків.   

              З аналізу вищевикладеного, вбачається, що на момент порушення кримінальної справи, особа яка її порушила у відповідності до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України не мала достатніх даних, що вказували на наявність ознак злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Окрім зазначеного, з матеріалів справи вбачається, що в тексті постанови слідчого від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2, відсутнє посилання на приводи та підстави до порушення кримінальної справи, що у свою чергу є порушенням ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 15 ст. 236-8 КПК України за результатами розгляду скарги суддя своєю вмотивованою постановою задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення кримінальної справи.

Таким чином, дослідивши матеріали, надані прокуратурою, суд вважає, що скарга директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи підлягає задоволенню, постанова про порушення кримінальної справи –скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2, за фактом ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України –задовольнити.

            Постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 24 червня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Оптимус»ОСОБА_1 та  головного бухгалтера ОСОБА_2, за фактом ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України –скасувати.

          Постанова може бути оскаржена до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі семи діб з дня її винесення шляхом безпосередньої подачі апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Головуючий:                                                                                 Є.А. Башмаков