Рішення

від 14.02.2012 по справі 57/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

57/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/494

14.02.12

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурвод"

про                  стягнення 26126,12 грн.

                                   Суддя  Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    не з'явився                    

Від відповідача:          не з'явився

 У судовому засіданні 14.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бекас" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурвод" 26126,12 грн. заборгованості, з яких 21908,18 грн. –основний борг, 1674,63 грн. –пеня, 572,61 грн. – 3 % річних, 1970,70 грн. –інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №23 від 21.06.2010р. в частині оплати за поставлений товар.

Також позивач в позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту рахунки та грошові суми відповідача у розмірі зазначеного в позові боргу.

Проте, суд відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

          Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Однак, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Крім того, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.2011 року №3674-VI за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

          Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не надав доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. порушено провадження у  справі № 57/494 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. розгляд справи № 57/494 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 14.02.2012р.

07.02.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій позивач просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості у сумі 21908,18 грн. та стягнути з відповідача 1674,63 грн. –пені, 572,61 грн. –3 % річних, 1970,70 грн. –інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання 14.02.2012р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2012р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №18205339.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір №23 відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується продати, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити металопродукцію (продукція) у відповідності до вказаного договору і рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кількість та номенклатура кожної партії відвантаженої продукції визначається на підставі відповідного рахунка-фактури.

Згідно з п. 4.2. Договору загальна сума договору складається з сум, вказаних у накладних кожної партії проданої продукції.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором щодо поставки продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано в повному обсязі грошового зобов'язання по оплаті отриманої продукції згідно рахунку-фактури за №КИ-0006395 від 06.08.2010 р.

Позивачем було відвантажено продукцію на суму 115359,77 грн., що підтверджується, видатковою накладною № 4000 від 11.08.2010 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЖ № 690030 від 09.08.2010 р. виданої на ім'я Габелюка П.І.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата кожної партії продукції здійснюється відповідачем наступним чином: а) 50% оплати; б) решта 50% протягом 15 –ти банківських днів з моменту відвантаження продукції.

Відповідачем Відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором №23 від 21.06.2010р. за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 21908,18 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Як вбачається з заяви поданої позивачем 07.02.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, відповідачем здійснено оплату основного боргу у розмірі 21908,18 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення  21908,18 грн. основного боргу за поставлену продукцію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 8.1. Договору, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1674,63 грн. за період з 03.09.2010р. до 02.03.2011р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі невчасного здійснення розрахунків відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі  1674,63 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 1970,70 грн. та 3% річних у розмірі 572,61 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов'язання та встановленої дати прострочення, а також рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, встановив, що з відповідача на користь позивача  підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1970,70 грн. заявленої позивачем.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 572,61 грн. в межах суми заявленої позивачем.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги щодо стягнення 1674,63 грн. –пені, 1970,70 грн. –інфляційних втрат, 572,61 грн. –3% річних підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі № 57/494 в частині стягнення основного боргу в розмірі 21908,18 грн. припинити.

2.          В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурвод" (юридична адреса: 03170. м. Київ. вул. Перемоги, 9; код ЄДРПОУ 35556983; п/р 26007300057639 в ПАТ «Банк Форум»м. Київ, МФО 322948 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас" (юридична адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул.Алма- Атинська, 8; код ЄДРПОУ 21571801; п/р № 26002501305215 в AT «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528)  1674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн. 63 коп. –пені, 1970 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят) грн. 70 коп. –інфляційних втрат, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 61 коп. –3% річних а також 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Повернути "Бекас" (юридична адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул.Алма- Атинська, 8; код ЄДРПОУ 21571801; п/р № 26002501305215 в AT «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528)  з державного бюджету 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перерахованих  платіжним дорученням № 4037 від 22.11.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №57/494.

5.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

      Суддя                                                                                                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення  20.02.2012р.