Рішення

від 23.02.2012 по справі 5011-3/1592-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-3/1592-2012

23.02.12

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Управліня

                        Будмеханізації»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Транс Логістик»                 

Про                  стягнення 136 767,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 03 від 02.02.2012

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Управліня Будмеханізації»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Транс Логістик»120 000,00 грн. основного боргу, 10281,38 грн. пені, 496,62 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 989,95 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 0211 від 16.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/1592-2012 та призначено її до розгляду на 23.0201.2012.

Позивач в судовому засіданні 23.02.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.02.2012 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.02.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 13.02.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пр-т Правди, 19-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 21.02.2012 є юридичною адресою відповідача.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 23.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Управліня Будмеханізації»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Транс Логістик»(орендар) було укладено договір оренди № 0211-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування транспортні засоби згідно Переліку орендованих транспортних засобів та суми орендної плати, що складає невід‘ємну частину даного договору (далі - майно).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди майна  за період  червень-вересень 2011 року, в зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі  120 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховано пеню в сумі 10 281,38 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 496,62 грн. та 3% річних в сумі  1 989,95 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Додаток № 1 до договору містить Перелік транспортних засобів, що передаються в оренду за договором - вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА7691ІВ та вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА6345ІВ із технічними характеристиками  в/п 20 т.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що приймання-передача орендованого майна здійснюється на промисловій базі орендодавця у м. Бориспіль, вул. Ушакова 21. Орендар власними силами та за власні кошти здійснює транспортування орендованого майна з промислової бази орендодавця, та повернення на промислову базу орендодавця після закінчення строку оренди.

Орендар вступає у строкове користування майном з дати підписання акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 6.1. договору орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна.

За актом приймання-передачі від 02.03.2011 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА7691ІВ, в/п 20 т.

За актом приймання-передачі від 01.04.2011 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА6345ІВ, в/п 20 т.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011.

Відповідно до п.  2.3. договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 за актом приймання-передачі відповідач повернув, а позивач прийняв вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА7691ІВ та вантажний самоскид МАЗ 551605, № АА6345ІВ.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за майно що орендується визначена у Переліку орендованих транспортних засобів та суми орендної плати, що складає невід‘ємну частину даного договору.

З додатку № 1 до договору вбачається, що розмір орендної плати за користування одним вантажним самоскидом у період оренди до 30.04.2011 встановлено в розмірі 12 000,00 грн., у період з 01.05.2011 по 31.12.2011 встановлено в розмірі 15 500,00 грн.

Орендна плата нараховується з моменту (дня) підписання акту приймання-передачі майна (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3 договору орендна плата за перший місяць користування майном сплачується орендарем в безготівковому вигляді на поточний рахунок орендодавця в наступному порядку:

- 30% від вартості оренди за місяць протягом двох днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна;

- 70% від вартості оренди за місяць в кінці місяця в якому надаються послуги з оренди на протягом двох робочих днів після виставлення рахунку від Орендодавця.

Орендна плата за інші місці оренди сплачується щомісячно, не пізніше 7 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2. договору відповідач зобов‘язався сплачувати орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати за майно у період з червня по вересень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 120 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 000,00 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.                                                                                                                                                                                   

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.3. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача на суми боргу у визначений позивачем період становить 10 281,38 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 10 281,38 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  496,62 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних –  1 989,95 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 496,62 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 989,95 грн. –3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Управліня Будмеханізації»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Транс Логістик»(м. Київ, пр-т Правди, 19-А, код ЄДРПОУ 36138402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Управліня Будмеханізації»(м. Київ, вул. А.Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35138768) 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 10 281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 38 коп. пені, 496 (чотириста дев‘яносто шість) грн. 62 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 989 (одну тисячу дев‘ятсот вісімдесят дев‘ять) грн. 95 коп. –3% річних,  2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п‘ять) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 24.02.2012.