Рішення

від 17.01.2012 по справі 5015/6801/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6801/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.01.12                                                                                 Справа № 5015/6801/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представників позивача Мерзи Р.І. та Ердні-Горяєвої І.Ю., представника відповідача Сороки О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь”, с. Сюрте до Приватного підприємства “СМІО”, м. Стрий про стягнення 581369 грн. 94 коп.

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Промінь”, с. Сюрте звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “СМІО”, м. Стрий про стягнення 581369 грн. 94 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.11.2011 р. призначив справу до розгляду на 28.11.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 303188 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 270032 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 4738 грн. 08 коп., інфляційні втрати в сумі 3411 грн. 22 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 581369 грн. 94 коп. заборгованості за поставлений товар.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 153188 грн. 00 коп. основного боргу, 269032 грн. 64 коп. пені, 4721 грн. 63 коп. 3% річних, 3411 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на підтвердження факту передачі товару відповідачу позивачем надано суду видаткові накладні, проте, на частині примірників відсутні відбитки печатки відповідача, не долучено довіреностей на підтвердження отримання товару, накладні підписані невідомими особами. Також зазначив, що позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,3% та 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Однак, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розмір пені за розрахунками відповідача повинен становити 3681 грн. 46 коп. З огляду на наведене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 листопада 2010 р. між СТзОВ “Промінь” (позивач) та ПП “СМІО” (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати покупцю (відповідачу) товар (ВРХ та свині), а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому договором.

6 квітня 2011 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р., яким узгодили кількість товару –500 свиней, строк оплати –до 22.04.2011 р.

5 вересня 2011 р. сторони уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р., яким узгодили кількість товару –120 свиней, строк оплати –60000,00 грн. до 20.09.2011 р., залишок суми від загальної вартості товару –до 28.09.2011 р., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач за період з 29.11.2010 р. по 08.09.2011 р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 1696927 грн. 00 коп., що підтверджується накладними №911 від 29.11.2010 р., №919 від 02.12.2010 р., №987 від 29.12.2010 р., №3 від 03.01.2011 р., №86 від 09.03.2011 р., №166 від 31.03.2011 р., №199 від 08.04.2011 р., №203 від 09.04.2011 р., №215 від 12.04.2011 р., №224 від 14.04.2011 р., №231 від 15.04.2011 р., №235 від 16.04.2011 р., №243 від 18.04.2011 р., №248 від 19.04.2011 р., №444 від 06.09.2011 р., №465 від 08.09.2011 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №001200 від 02.01.2011 р., №001265 від 01.03.2011 р., №001303 від 30.03.2011 р., №001325 від 06.04.2011 р., №001548 від 05.09.2011 р., (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р. покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця вартість поставлених товарів таким чином: 50% вартості в день відвантаження товару, решту 50% вартості протягом 10 банківських днів від моменту відвантаження товару.

У зв'язку з частковою сплатою вартості товару, позивач 12 жовтня 2011 р. надіслав відповідачу претензію за вих. №юр-310/11, в якій вимагав оплатити суму заборгованості до 25.10.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, станом на 28.11.2011 р. (дату першого судового засідання) заборгованість відповідача перед позивачем становила 153188 грн. 00 коп.

Станом на 17.01.2012 р. відповідач частково сплатив основний борг в розмірі 30000 грн. 00 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 30000 грн. 00 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.2. договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р., за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 5 додаткової угоди №1 від 06.04.2011 р. та пунктом 6 додаткової угоди №2 від 05.09.2011 р. до договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р. встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем відповідно до вказаних пунктів договору та додаткових угод до нього нараховано пеню в сумі 269032 грн. 64 коп. пені

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у зв'язку з чим розмір пені після проведеного перерахунку повинен становити 23964 грн. 51 коп.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 24.10.2011 р. по справі №25/187, постанові від 07.11.2011 р. по справі №5002-2/5109-2010.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 4721 грн. 63 коп., інфляційні втрати в сумі 3411 грн. 22 коп.

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача щодо належного оформлення первинних документів, оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару належними та допустимими доказами не спростовано.

На підтвердження факту передачі товару відповідачу позивачем було долучено копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а також копії податкових накладних на підтвердження факту відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 123188 грн. 00 коп. основного боргу, 23964 грн. 51 коп. пені, 4721 грн. 63 коп. 3% річних, 3411 грн. 22 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 30000 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “СМІО”, м. Стрий, вул. 22 січня, 10, Львівська область (ідентифікаційний код 22423095) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь”, с. Сюрте, Ужгородський район, Закарпатська область (ідентифікаційний код 13591304) 123188 грн. 00 коп. основного боргу, 23964 грн. 51 коп. пені, 4721 грн. 63 коп. 3% річних, 3411 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1852 грн. 66 коп. державного мита, 101 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 30000 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Повернути позивачу 1510 грн. 17 коп. надмірно сплаченого державного мита, про що видати довідку.

6.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.