Рішення

від 17.02.2012 по справі 5017/1/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/1/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "17" лютого 2012 р.Справа  № 5017/1/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача  –   Витяганець С.В.,

від відповідача –Терлецька Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” про стягнення 6 996,55 грн., -  

                                                                       ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 03.02.2012 р. оголошувалась перерва до 17.02.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. в сумі 6 996,55 грн., посилаючись на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” є споживачем філії „Інфоксводоканал” ТОВ „Інфокс”.

Згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 р. та договором № 3506/3 від 28.07.2008 р., що був укладений між позивачем та ТОВ „Докон плюс”, позивач надавав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5.3 укладеного договору він діє з 28.07.2008 р. до 15.12.2008 р. Надалі п. 1 додаткової угоди № 2229/3, термін дії договору було пролонговано до 31.12.2009 р. та до 31.03.2011 р. додатковою угодою № 4689/3.

Відповідно до умов вищевказаного договору № 3506/3 від 28.07.2008 р. позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по водопостачанню та відведенню стічних вод, а відповідач зобов'язався сплачувати за отримані послуги.

Згідно п. 3.2 договору № 3506/3 від 28.07.2008 р. сплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок 5 числа наступного місяця за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як вказує позивач, розрахунки заборгованості за послуги водопостачання у спірному періоді здійснювались позивачем згідно даних засобів обліку, а також діючих тарифів, затверджених рішенням Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008 р. та № 1074 від 25.09.2008 р.

Однак, відповідач не оплачував в повному обсязі надані послуги, в результаті чого за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. у нього склалася заборгованість на суму 6 996,55 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу. При цьому позивач визначає доказами, що підтверджують надання послуг водопостачання та водовідведення є копії актів контрольних зйомок показань водолічильника у зв'язку з ненаданням ТОВ „Докон плюс” звітів про водокористування за окремі місяці в порушення п. 2.4.9. договору № 3506/3 від 28.07.2008 р.

Разом з тим позивач посилається на те, що 01.10.2011 р. філією „Інфоксводоканал” відповідачу було надіслано підписаний позивачем акт звірки взаємних розрахунків № 923185 від 28.09.2011 р. з супровідним листом, який до цього часу залишений відповідачем без відповіді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги в частині боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. в сумі 6 996,55 грн. визнав повністю, про що  зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 61). При цьому відповідач просив суд відмовити в частині покладення на нього витрат по сплаті судового збору у сумі 1506,00 грн. у зв'язку з тим, що відповідно до умов договору позивач повинен був направляти розрахункові рахунки, претензії, акт звірки взаєморозрахунків, копію позовної заяви з додатками за адресою, зазначеною у договорі. Однак, жодного документа від позивача по виконанню договору водопостачання у період з моменту підписання договору до теперішнього часу не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

28.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” було укладено тимчасовий договір на послуги водопостачання та водовідведення № 3506/3, згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується надавати послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача та послуги по прийманню стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів (додаток № 1). В свою чергу відповідач згідно п. 1.2 договору зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному технічному стані у відповідності з Правилами, визначеними п. 2.1 договору, та діючим законодавством.

Згідно п. 3.2 оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок 5 числа наступного місяця за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок „Водоканалу”. П. 3.3 передбачено, що у разі зміни тарифів, які діють на момент укладення договору, оплата ТОВ „Докон плюс” наданих йому послуг, буде здійснюватися за новими тарифами, без змін інших умов договору.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що позивач зобов'язується подавати ТОВ „Докон плюс” воду по графіку, затвердженому місцевими органами державної влади, і приймати стоки у відповідності зі станом мереж та споруд; доводити до відома відповідача про припинення подачі води та прийому стоків не менше, ніж за одну добу до відключення у зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.

Згідно п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3 ТОВ „Докон плюс” зобов'язується утримувати в належному технічному справному стані водопровідно-каналізаційні системи, прилади, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати викид стоків, якість яких не перевищує допустимі концентрації, які встановлені „Правилами прийому стічних вод”. Також відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу та каналізації  та інші платежі, передбачені Правилами водокористування і Правилами прийому стічних вод (п. 2.4.14 договору).

При цьому відповідач щомісячно зобов'язаний подавати за встановленою формою з 20 по 30 число у письмовому вигляді відомості про водоспоживання своїх об'єктів. У разі їх ненадання у встановлений строк позивач здійснює  розрахунок у відповідності з Правилами водокористування (п. 2.4.9 договору).  

Згідно п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, остаточний розрахунок - 5 числа наступного місяця за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

П. 3.3 договору передбачено, що у разі зміни тарифів, які діють на момент укладення договору, оплата ТОВ „Докон плюс” наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без змін інших умов договору.

Строк дії договору встановлений в п. 5.3 договору та визначений з 28.07.2008 р. до 15.12.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між ТОВ „Інфокс” в особі філії "Інфоксводоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” були укладені додаткові угоди № 2229/3 та № 4689/3, якими термін дії договору було пролонговано. Так, згідно п. 1 додаткової угоди № 2229/3 строк дії договору було пролонговано до 31.12.2009 р., а додатковою угодою № 4689/3 термін дії договору було продовжено до 31.03.2011 р.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” надавало Товариству з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договору № 3506/3 від 28.07.2008 р. та згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання  є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” надавало Товариству з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” послуги водопостачання, що підтверджується відповідачем та наявними в матеріалах справи копіями актів контрольних зйомок показань водолічильника (а.с. 20-22). Саме вказані копії актів контрольних зйомок показань водолічильника є доказами, що підтверджують надання позивачем відповідачу послуг водопостачання та водовідведення, оскільки відповідач не надав обумовлені договором відомості про водоспоживання в порушення п. 2.4.9. договору № 3506/3 від 28.07.2008 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього  виникла заборгованість, яка за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. склала 6 996,55 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. (а.с. 7-9) та визначається відповідачем.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, несплатою позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором на послуги водопостачання та водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 6 996,55 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.  

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

Щодо понесених позивачем витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними  Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік ” встановлено з 01.01.2011 р. розмір мінімальної заробітної плати - 941 грн., відповідно за подану позивачем позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить 1411,50 грн.  

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача. При цьому судом оцінюються критично доводи відповідача про те, що витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідно до умов договору позивач повинен був направляти розрахункові рахунки, претензії, акт звірки взаєморозрахунків, копію позовної заяви з додатками за адресою, зазначеною у договорі. Так, чинним процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати по сплаті судового збору. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1411,50 грн.  

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” про стягнення 6 996,55 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Докон плюс” (65070, м. Одеса, вул. Космонавтів, 64 А;  код ЄДРПОУ 34872232; п/р 26009017080001 у філії АКБ „Імексбанк” в м. Одесі, МФО 388584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301  в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р. в сумі 6 996/шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість/грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1411/одна тисяча чотириста одинадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                   Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2012 р.