Рішення

від 20.02.2012 по справі 34/17-4946-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/17-4946-2011

    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа  № 34/17-4946-2011

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М"  

про стягнення 62405грн.

                                                                                                                         Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М" про стягнення 62405грн. штрафу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при оформленні залізничної накладної №32966889 відповідачем було скоєне правопорушення, передбачене ст.24 Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначені у накладній маси вантажу, що є підставою для покладення відповідальності, встановленої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2011р. порушено провадження у справі №34/17-4946-2011 та прийнято позовну заяву до розгляду.

В позовній заяві позивачем зазначено адресу ТОВ "Спринт-М": 65045, м.Одеса, Олександрійський проспект, 4 офіс15.

З наданої позивачем на вимогу суду довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 01.02.2012р. вбачається, що 29.12.2011р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М",  11.01.2012р. знято з обліку в виконавчому комітеті Одеської міської ради та 16.01.2012р. взято на облік в Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації за адресою: 03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Жмеринська, 22-Б.

Відповідно до ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за новою адресою вчасно та належним чином, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень. В судове засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

04.05.2011р. зі станції відправлення Калинівка Південно-Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальна ДП „Донецька залізниця” за накладною №32966889 у піввагоні №65946360 ТОВ „Спринт-М” відправило вантаж –металобрухт вид 510 вагою брутто 85200кг, нетто 62200кг, тара с бруса 23000кг.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 08.05.2011р. потягом 2903 6-15 прибув вагон №65946360 за відправленням 32966889. При огляді вагону порушень не виявлено, вантаж укритий листами, маркірований полосами білою фарбою нижче рівня бортів на 10-20см. При перевантаженні вагону за заявкою вантажоотримувача виявилося за документом вага 62200кг, фактично вага 42200кг менше документу на 20000кг, про що також свідчить наявна в матеріалах справи виписка з книги перевантажень.

За результатами контрольного зважування Донецькою залізницею складено комерційний акт серії БН 699460/100 від 08.05.2011р., згідно якого вага визначена відправником ТОВ „Спринт-М” на вагонних вагах (150т): брутто –85200кг, тара з брусу 23000кг, нето – 62200кг, фактично прибув вантаж лом чорних металів вид 510 навалом, вага виявилася брутто 65200, тара з брусу –23000кг, нето –42200кг, що на 20000кг менше документу, вагон прибув в комерційному та технічному відношенні справним, люки та двері в вагоні справні та зачинені, завантаження в вагон рівномірна, нижче рівня бортів на 10-20см, поверхня вантажу вкрита листами, маркірований полосами білої фарби, виїмки та заглиблення відсутні, вагон прибув без охорони.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст.23 Статуту залізниць України.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №32966889 маси вантажу Донецькою залізницею, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 62405грн., а саме провізна плата вагону №65946360 - 12481грн.х5=62405грн.

12.10.11р. позивачем було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М" претензію №102/438 з вимогою оплатити штраф, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку штраф становить 62405грн., виходячи із вартості провізної плати 12481грн.х 5 х 1 вагон.

Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М" про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу у накладній в сумі 62405грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920  Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу  України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно ст.6 Статуту Залізниць України накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Така ж правова позиція наведена і у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України”, і у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

В даному випадку вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №32966889 від 04.05.2011р., про що станцією Маріуполь-Сортувальна Донецької залізниці був складений вищевказаний комерційний акт серії БН 699460/100 від 08.05.2011р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім випадків заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується  штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Спринт-М" скарги на оформлення комерційного акту з порушеннями подано не було, а отже судом встановлено, що комерційний акт у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України є належним та допустимим доказом, який засвідчує факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №32966889 від 04.05.2011р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а також приймає до уваги наданий позивачем розрахунок позовних вимог, як такий, що здійснений згідно з вимогами чинного законодавства.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про відновлення строку, встановленого ст.137 Статуту залізниць України, для подання позовної заяви. З огляду на обставин справи та вчасне звернення до суду з першою позовною заявою, суд визнає причини пропуску поважними та поновляє строк для звернення до суду.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1411,5грн., при цьому позивачу підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір у сумі 66грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1  Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спринт-М" (03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Жмеринська, буд.22-Б; код ЄДРПОУ 37352259) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця"(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260060100247 в ДФАБ „Експрес Банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 25905191) штраф у сумі 62405(шістдесят дві тисячі чотириста п'ять)грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1411(одна тисяча чотириста одинадцять)грн.50коп.

3  Видати ухвалу на повернення Державному підприємству "Донецька залізниця" (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260060100247 в ДФАБ „Експрес Банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 25905191) з Державного бюджету України надмірно сплачений за платіжним дорученням №2871 від 07.11.2011р. судовий збір у сумі 66(шістдесят шість)грн.

     Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                                                                Фаєр Ю.Г.

Повний текст рішення складено 22.02.2012р.