Рішення

від 21.02.2012 по справі 18/197/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/197/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        21.02.2012 р.                                                                      Справа №18/197/12

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава", вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008

до Публічного акціонерного товариства "Полтавська станція технічного обслуговування-15397", вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008

про стягнення 10500,00 грн.

          Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача:                     Остапюк С.А. - керівник;

від відповідача:           не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 10500,00 грн. боргу за договором позики № 2 від 21.02.2011 року.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась відповідачу рекомендованим листом за юридичною адресою, була повернута органом зв'язку з відміткою "організація вибула".

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 19-20), станом на 23.01.2012 року відомості про внесення будь-яких змін щодо місцезнаходження відповідача у державний реєстр не вносились.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім зазначеного, судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ ( п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава" та Відкритим акціонерним товариством "Полтавська станція технічного обслуговування-15397", яке вподальшому, згідно даних Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.02.2012 року, перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Полтавська станція технічного обслуговування-15397", був укладений договір позики № 2 (далі –Договір).

Згідно з умовами цього Договору (п. 1.1) позикодавець (позивач) передає у власність позичальнику (відповідачу) грошові кошти у розмірі 10500 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах даного договору.

П. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками, у такій самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

За п. 1.2. Договору сума позики надається позичальнику не пізніше 23.02.2011 року. Платіжні доручення № 197 від 23.02.2011 року, № 195 від 22.02.2011 року (а.с. 9-10) свідчать, що позивачем перераховано на рахунок відповідача усього 10500,00 грн., в платіжних дорученнях підставою платежу вказано: "згідно договору позички № 2 від 22.02.2011 р. надання безпроцентної поворотньо-фінансової позички. без ПДВ". Таким чином, з боку позивача договірні зобов'язання в частині передачі коштів виконані в повному обсязі. Крім цього, факт отримання коштів та наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 10500,00 грн. станом на 22.08.2011 року, сторони засвідчили актом звірки розрахунків (а.с. 7).

П. 3.2. Договору сторони узгодили, що строк, на який надається позика, становить до 23.01.2012 року. При настанні строку, вказаного у п. 3.2. Договору, позичальник зобов'язується протягом двох календарних днів повернути суму отриманої ним позики, тобто останнім днем повернення коштів є 25.01.2012 року, а з 26.01.2012 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п. 4. ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У п. 5.1. Договору зазначено, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання Договору позики від 21.02.2011 року недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

За ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення коштів у визначені строки відповідач належним чином не виконав, станом на момент звернення з позовом до суду борг становить 10500,00 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.  За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ст. 43 ГПК України встановлено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними, випливають з договору та закону, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавська станція технічного обслуговування-15397", вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 05385855 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава", вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 24824020 –10500 грн. 00 коп. –заборгованості; 1609 грн. 50 коп. –судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Пушко І.І.