Постанова

від 25.01.2012 по справі 2а-1670/78/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/78/12

          Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки, -

В С Т А Н О В И В:

06 січня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 731,94 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в порушення вимог законодавства відповідач не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвалу та повістку про виклик до суду, направлені відповідачу, повернуто з відміткою "За зазначеною адресою не проживає".

Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з частиною 4  статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.03.2004 р. Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не здала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, у зв'язку з чим позивачем донараховано страхових внесків у фіксованому розмірі у сумі 731,94 грн.

01.04.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області винесено вимогу про сплату боргу у вказаному розмірі на ім'я відповідача.

Зазначена вимога направлялася фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням, проте була повернена із відміткою "За зазначеною адресою не проживає".

Таким чином, станом на дату розгляду справи сума недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 731,94 грн. залишається несплаченою, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.     

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV).

Абзацом 2 п.2 р.І Закону України від 08.07.2011 р. №2461- IV "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтями 19, 20 Закону № 1058-IV та розділом 5 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків" на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).

Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та його форму визначено у Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, що затверджений постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1.

Так, відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливу систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно з пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 1 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.3 ст.106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином з огляду на несплату відповідачем суми недоїмки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області (р/р 25606301289, МФО 331467, код 22532453,  м. Полтава ОПЕРУ Полтавське облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України") недоїмку в сумі 731 (сімсот тридцять одна) грн. 94 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                                    Є.Б. Супрун