Рішення

від 24.02.2012 по справі 39/277пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.12 р. Сп рава № 39/277пн

Господарський суд Донець кої області у складі судді Ле йби М.О.

при секретарі судового зас іданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали спр ави за позовом: Товариства з о бмеженою відповідальністю « Б.С.М.»

до відповідача: Суб' єкта п ідприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

про визнання права власнос ті на нерухоме майно

за участю

представників сторін:

від позивача: не з' явився

від відповідача: не з' явив ся

Суть спору:

Позивач - Товариство з обм еженою відповідальністю «Б.С .М.» звернулося до господарсь кого суду з позовом про визна ння за ним права власності на самочинно збудоване нерухом е майно - будівлю магазину, з агальною площею 53,2 кв.м., будівл ю кафе, загальною площею 56,4 кв.м ., будівлю складу, загальною пл ощею 14,1 кв.м., розташовані по А ДРЕСА_1. у зв' язку з його нев изнанням відповідачем.

Позовні вимоги позивача ґр унтуються на положеннях ст. 376 ЦК України, необхідності виз нання за ним майнових прав на нерухоме майно, що було збудо вано на земельній ділянці, як а знаходиться в його користу ванні на умовах оренди, без от римання дозвільної документ ації на будівництво. Через ві дсутність належного правоус тановчого документа на спірн е майно, позивач позбавлений можливості щодо реєстрації права власності на нього у вс тановленому порядку, а також розпорядження цим майном. З п осиланням на наведене позива чу й було відмовлено відпові дачем в укладанні договору к упівлі-продажу спірного майн а.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. у зв' язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. справа №39/277пн п ередана на розгляд судді Лей бі М.О.

24.02.2012р. від позивача надійшла заява про уточнення позовни х вимог, в якій позивач фактич но деталізував раніше заявле ні позовні вимоги.

24.02.2012р. відповідач в судове за сідання не з' явився, проте ч ерез канцелярію суду надав п исьмовий відзив на позовну з аяву, в якому надав пояснення щодо суті спору та просив роз глянути справу за його відсу тності та прийняти рішення у відповідності до чинного за конодавства.

Розглянувши матеріали спр ави, дослідивши докази по спр аві та вислухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконкому Донецької міської ради наро дних депутатів від 11.07.97 р. № 1117/3р п озивачу було надано в тимчас ове короткострокове користу вання земельну ділянку загал ьною площею 69,1 кв.м. та надано д озвіл на розташування тимчас ової споруди - торгівельног о павільйону. Позивачем було виконано умови вказаного ро зпорядження, розроблено архі тектурний паспорт на об' єкт та здійснено його розташува ння на відведеній земельній ділянці. Актом приймальної к омісії райвиконкому від 04.09.1997 р . вказаний торгівельний паві льйон було прийнято до експл уатації.

В подальшому, за час володін ня зазначеним майном, позива чем були виконані роботи з йо го реконструкції із збільшен ням габаритів та підвищенням групи капітальності.

По закінченню строку дії до говору тимчасового користув ання земельною ділянкою, поз ивач звернувся на адресу вик онкому міської ради з клопот анням щодо відведення земель ної ділянки в оренду та надан ня дозволу на розміщення тор гівельного павільйону та каф е.

Рішенням виконавчого комі тету Донецької міської ради від 20.02.02 р. № 82 позивачу було затв ерджено проект землеустрою т а надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку, зага льною площею 187,0 кв.м. для розмі щення торгівельного павільй ону-кафе з кафе літнього типу по АДРЕСА_1.

На виконання п. 4.1. зазначеног о рішення, 19.03.2002 р. між виконавчи м комітетом Донецької місько ї ради та позивачем було укла дено договір оренди земельно ї ділянки загальною площею 187, 0 кв.м. терміном на 10 років з мом енту його реєстрації.

Тобто, виконавчим комітето м було фактично відведено зе мельну ділянку під вже існую че майно та надано дозвіл на р озміщення кафе.

Впродовж часу володіння сп ірним майном, позивачем було виконано будівельні роботи по його реконструкції, оновл енню фасадів, тощо. Вказані ро боти були проведені без розр обки та затвердження робочог о проекту будівництва та отр имання дозвільної документа ції, в порядку, чинному на той час.

Рішенням виконкому Кіровс ької районної у м. Донецьку ра ди від 23.06.10 р. № 284/5 будівлі торгів ельного павільйону-кафе з ка фе літнього типу було надано поштову адресу - АДРЕСА_1 .

За наведених фактичних обс тавин, керуючись чинним зако нодавством України щодо регу лювання правових наслідків с амочинного будівництва та за відсутності іншої можливост і набути право власності на в казані об' єкти нерухомого м айна, позивач був змушений зв ернутися до суду з цим позово м.

Відповідно до приписів ст. с т. 317, 320 Цивільного кодексу Укра їни, власникові належать пра во володіння, користування т а розпорядження майном, зокр ема він має право використов увати своє майно для здійсне ння підприємницької діяльно сті, крім випадків, встановле них законом.

Оскільки будівельні робот и були проведені позивачем б ез додержання приписів чинно го законодавства щодо розроб ки та затвердження відповідн ої проектної документації, о тримання дозволу на проведен ня вказаних робіт, новоствор ені об' єкти нерухомого майн а вважаються такими, що побуд овані самочинно, тобто непра вомірно.

Відносини пов' язані з сам очинним будівництвом об' єк тів нерухомого майна регулюю ться в Україні зокрема ст. 376 Ци вільного кодексу України.

Відповідно до приписів заз наченої статті в редакції, чи нній на час проведення будів ельних робіт, будівля, споруд а та інше нерухоме майно вваж ались самочинним будівництв ом, якщо вони збудовані або бу дуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без належного дозво лу чи належно затвердженого проекту, або з істотними пору шеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочин но збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду ви знане за власником (користув ачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочи нне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведе на для цієї мети, за умови над ання земельної ділянки у вст ановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майн о.

Тобто, законодавчо передба чена можливість легалізації самочинно збудованого та са мочинно реконструйованого н ерухомого майна шляхом визна ння права власності на нього в судовому порядку. Стаття 376 Ц ивільного кодексу України не скасовувалась, не визнавала сь у встановленому порядку н еконституційною та має закон ну силу.

Відповідно до положень вка заної статті, а також загальн их принципів судочинства, дл я визнання права власності н а об' єкт самочинного будівн ицтва в судовому порядку, слі д з' ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для р озв' язання справи, а саме - встановити особу, яка є факти чним власником спірного майн а, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність с амочинно збудованих об' єкт ів основним приписам державн их будівельних норм та питан ня щодо можливості його пода льшого безпечного використа ння, а також наявність правов их підстав для користування земельною ділянкою, на якій р озташоване спірне майно, або майнових прав на неї.

При розгляді справи судом б уло з' ясовано, що будівля ма газину, загальною площею 53,2 кв .м., будівля кафе, загальною пл ощею 56,4 кв.м., будівля складу, за гальною площею 14,1 кв.м., що розт ашовані за вказаною адресою були збудовані за кошти пози вача з залученням сторонніх осіб на підставі усних домов леностей. Відомостей щодо по рушення майнових прав третіх осіб в процесі будівництва с пірного майна при розгляді с прави суду надано не було.

Спірне нерухоме майно розт ашоване на земельній ділянці , що знаходиться у користуван ні позивача на умовах оренди на підставі рішення виконав чого комітету Донецької місь кої ради від 20.02.02 р. № 82 та укладен ого на його виконання догово ру оренди.

Проведені будівельні робо ти були виражені в будівницт ві одноповерхових нежитлови х будівель, благоустрої тери торії, тощо, на відведеній зем ельній ділянці із додержання м її цільового призначення.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України, кожна сторона має довести ті обставини, на які в она посилається в якості обґ рунтування своїх вимог та за перечень. Відповідачем не бу ло доведено, що спірне майно п орушує законні права відпові дача чи третіх осіб.

Чинне законодавство перед бачає декілька шляхів набутт я права власності на об' єкт и нерухомого майна. Положенн я Цивільного кодексу України щодо регулювання правових н аслідків самочинного будівн ицтва передбачають в якості способу набуття права власно сті на нього лише його визнан ня в судовому порядку.

На час розгляду справи поря док прийняття до експлуатаці ї об' єктів нерухомого майна , які збудовано самочинно, виз начено Наказом Міністерства регіонального розвитку, буд івництва та житлово-комуналь ного господарства України ві д 24.06.2011 р. № 91.

Зазначеним Наказом Мінрег іону затверджено Порядок при йняття в експлуатацію об' є ктів, який поширюється на зак інчені будівництвом індиві дуальні (садибні) житлові буд инки, садові, дачні будинки, го сподарські (присадибні) буді влі і споруди, прибудови до н их, громадські будинки I та II к атегорій складності, які збу довані до 31.12.2009 р. без дозволу на виконання будівельних робіт , тобто - самочинно.

Згідно п. 1.2 Порядку, громадсь кі будинки, які відносяться д о І та ІІ категорій складност і, визначаються відповідно д о будівельних норм, державни х стандартів та правил.

Положення зазначеного Пор ядку, не поширюються на прийн яття в експлуатацію самочинн о збудованих чи реконструйов аних об' єктів - громадськи х будівель чи їх частин, ІІІ та вище категорії складності, в иробничих будівель чи приміщ ень, а також об' єктів нерухо мого майна, які було збудован о після 31.12.09 р.

Спірне нерухоме майно було збудовано позивачем до 31.12.09 р., але за своїм функціональним призначенням у відповідност і до ДБН А.2.2-3-2004 воно належить до громадських будинків ІІІ ка тегорії складності. Тобто, сп ірне майно входить до кола об ' єктів, які можуть бути прий няті до експлуатації у відпо відності до Порядку, затверд женого Наказом Мінрегіону ві д 24.06.2011 р. № 91. Порядок прийняття в експлуатацію об' єктів само чинного будівництва подібно го типу не врегульовано жодн им нормативним актом.

В матеріалах справи містит ься висновок ТОВ „Архітектур но-конструкторського бюро „М одус” від 16.05.2011р., відповідно до якого конструкції будівель, розташованих по АДРЕСА_1 знаходяться в задовільному т ехнічному стані, відповідают ь вимогам чинної нормативно- технічної документації в сфе рі архітектурного проектува ння, та придатні для подальшо ї безпечної експлуатації.

На думку фахівців, обстежен і будівлі знаходяться в задо вільному технічному стані та придатні до подальшого вико ристання за своїм функціонал ьним призначенням.

Зазначений висновок з урах уванням ст. ст. 32, 34, 43 Господарсь кого процесуального кодексу України, може свідчити про ві дсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого без печного користування будівл ею за її функціональним приз наченням за умови додержання положень чинного законодавс тва.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, як ою встановлено принцип мирно го володіння майном, який в ко нтексті прецендентної практ ики Європейського суду з пра в людини закріплює засади по ваги до права власності та за бороняє безпідставне позбав лення або обмеження володінн я особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства т а на умовах, передбачених нор мами міжнародного права.

Згідно ст. 41 Конституції Укр аїни, кожен має право вільно в олодіти, користуватися і роз поряджатися своєю власністю . Право приватної власності н абувається в порядку, визнач еному законом. В даному випад ку, набуття права власності н а самочинно збудоване та сам очинно реконструйоване майн о можливе лише в судовому пор ядку за умови додержання низ ки умов.

Відповідно до ст. 316 Цивільно го кодексу України, правом вл асності особи є право особи н а певну річ, яке вона здійсню в ідповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інш их осіб.

Статтею 319 Цивільного кодек су України, встановлюється, щ о власник володіє, користуєт ься та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та м ає право вчиняти до свого май на будь-які дії, що не супереча ть закону. Статтею 320 ЦК Україн и передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльно сті. Поряд з цим, ст. 321 Кодексу г арантує, що особа може бути по збавлена права власності або обмежена в його здійсненні л ише в випадках, прямо передба чених законом.

На час розгляду справи пози вач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті б удівництва нових архітектур них об' єктів, які розташова но по АДРЕСА_1. Право позив ача на вказане майно не може б ути зареєстровано в загально му порядку з огляду на поруше ння встановленої процедури о тримання дозвільної докумен тації для проведених будівел ьних робіт.

Законодавство України пер едбачає можливість вирішенн я подальшої долі самочинно з будованого нерухомого майна саме в судовому порядку на пі дставі ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивіл ьного кодексу України, ст. 20 Го сподарського кодексу Україн и кожна особа має право на зах ист свого законного права чи інтересу в судовому порядку , зокрема шляхом визнання пра ва власності.

За висновком суду, позивач о бґрунтовано звернувся до суд у з даним позовом, при розгляд і справи предмет доказування був доведений відповідними доказами, при чому, їх аналіз д озволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допус тимими та достовірними як ко жний окремо, так і у взаємному зв' язку у їх сукупності.

Така позиція та висновки су ду співпадають із правовою п озицією Вищого господарсько го суду по такій категорії сп рав, викладеній, зокрема, в пос тановах ВГСУ від 07.12.11 р. у справі № 2/13, від 13.12.11 р. у справі № 12/200 пн.

Вирішуючи питання щодо роз поділу судових витрат з урах уванням положень ст. 49 ГПК Укр аїни, суд виходив з того, що ос кільки фактично спір виник в наслідок неправомірних дій п озивача, що виражені в самочи нному будівництві архітекту рного об' єкту, судові витра ти мають бути покладені на по зивача.

Враховуючи все вищенаведе не, керуючись ст. 41 Конституці ї України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 320, 321, ч.1 ст . 331, 332, 375, 376 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 20 Господарського суд у України, ст. ст. 19, 38 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 13, 16, 22, 3 0, 33, 34, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського про цесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство м з обмеженою відповідальніс тю «Б.С.М.» до Суб' єкта підпри ємницької діяльності - фізи чної особи ОСОБА_2 про виз нання права власності на нер ухоме майно - задовольнити.

Визнати за Товариством з об меженою відповідальністю «Б .С.М.» (ЄДРПОУ 23347462) право власнос ті на капітальні будівлю маг азину, загальною площею 53,2 кв.м ., будівлю кафе, загальною площ ею 56,4 кв.м., будівлю складу, зага льною площею 14,1 кв.м., розташова ні по АДРЕСА_1.

Витрати, пов'язані зі сплат ою судового збору, залишити з а позивачем.

Рішення набирає законної с или після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не бу ло подано, а у разі подання апе ляційної скарги - після розгл яду справи апеляційним госпо дарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.02.2012р. о голошено та підписано вступн у та резолютивну частину ріш ення.

Повний текст рішення с кладено та підписано 29.02.2012р.

Суддя Лейба М.О.