Ухвала

від 24.02.2012 по справі 5019/219/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/219/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"24" лютого 2012 р.                                                                            Справа  № 5019/219/12

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Спортс"

до відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р"        

про стягнення заборгованості в розмірі 1884 грн. 28 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник не з'явився;

від відповідача : представник  не з'явився   

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Спортс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1884,28 грн., з яких: 1741 грн. 34 коп. основного боргу, 80 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 62 грн. 84 коп. 3% відсотків річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним повідомленням про вручення поштового відправлення №3301303647490.

23.02.2012 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява №124 від 21.02.2012 року про розгляд справи без участі представника позивача, у якій позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним повідомленням про вручення поштового відправлення №3301303647210. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

          При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі розхідних накладних №В0312000 від 05.06.2009 року та №В1012573 від 23.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Спортс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»товар  на загальну суму 2366 грн. 84 коп.

21.08.2009 року позивачем направлено претензію №471 з вимогою про оплату, яку відповідач отримав 28.08.2009 року.

16.06.2010 року відповідач повернув товар позивачу на суму 625 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною MAJ000046561 від 16.06.2010 року.

04.11.2010 року позивачем повторно було направлено претензію №442 з вимогою про оплату, яку відповідач отримав 11.11.2010 року, проте ТОВ "Агро-Р" вказану вимогу залишило без відповіді та задоволення.

На момент розгляду справи борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Спортс" за поставлений товар становить 1741 грн. 34 коп..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1  цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно положень ст.530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов'язання або не виконав його у строк.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання зобов'язання позивачем на суму боргу нараховано три відсотки річних у сумі 62 грн. 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 80 грн. 10 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Покупець  обов'язку щодо сплати вартості поставленого товару не виконав, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1741 грн. 34 коп., трьох відсотків річних у сумі 62 грн. 84 коп. та інфляційних втрат у розмірі 80 грн. 10 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті  судового збору.

          Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (33000, Рівненська обл. м.Рівне, вул.Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Спортс"  (79058, м. Львів, вул. Масарика, 14/132, код ЄДРПОУ 34259972, п/р 26000169625400 в АКІБ «УкрСиббанк»м.Харків МФО 351005) основний борг в сумі 1741 грн. 34 коп., 62 грн.84 коп. трьох відсотків річних,  80 грн. 10 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                           Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «28»лютого 2012 року