Рішення

від 29.02.2012 по справі ас12/545-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.02.12

          Справа № АС12/545-08.

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів  Костенко  Л.А., Левченко П.І., за участю секретаря  судового  засідання  Кириченко  - Шелест А.Г., розглянувши матеріали адміністративної   справи, -    

За позовом:           Державної  податкової  інспекції в м.Суми       

до відповідачів:          1) Дочірнього   підприємства  «Завод  обважнених  бурильних  та  ведучих труб» Відкритого  акціонерного  товариства  «Сумське  машинобудівне  науково – виробниче  об‘єднання  ім.  М.В. Фрунзе»,  м.Суми

          2)  Товариство   з обмеженою відповідальністю  «Компанія «Укргазпостач»,  м.Полтава                                        

про стягнення                    5 675 532  грн. 27  коп.              

Представники:

від позивача                    ОСОБА_1., довіреність № 75804/9/10-009  від 22.09.2011р.

від відповідачів          1) ОСОБА_2., довіреність  №  79/15-0441 від   27.04.2011р.

          2) не з'явився

Прокурор          не з'явився

          Суть спору: позивач   просить суд стягнути з  першого   відповідача в доход  держави все отримане  ним  за нікчемними угодами №  01/01/07 від 25.12.06р.  та № 17/08-16 від  17.12.2007р.,  укладеними  між  відповідачами  на суму 5 675 532,27 грн.

          Позивач  у позовній  заяві  зазначає,  що факт  постачання  природного  газу  другим  відповідачем  першому  відповідачеві підтверджено актами  приймання  - передачі  обсягів  природного  газу. При  цьому, як  зазначає  позивач,  розрахунки  першим відповідачем з другим  відповідачем  проведені  у  безготівковій   формі  платіжними  дорученнями.

          Позивач  також зазначає,  що другий  відповідач  зареєстрований як  юридична  особа, включений  до ЄДРПОУ (код 31316681),  взятий  на податковий  облік  11.10.2006 року, але  співробітниками ГВПМ  в м.Суми   в ході  проведення оперативно  -  розшукових  заходів  було встановлено, що  другий  відповідач  був  зареєстрований  шляхом  шахрайства  на громадянина ОСОБА_3. (перший  засновник), а другий  засновник, а  також директор та бухгалтер в одній особі  громадянин  ОСОБА_4. переховується  від  співробітників  податкової  міліції.

          З огляду  на викладене,  позивач  вважає, що акти  приймання  - передачі  обсягів  природного  газу підписані  неправомірно і  перший  відповідач  під  час  перерахування коштів  другому  відповідачеві  усвідомлював, що сума  податкового  зобов'язання  буде   занижена  (включаючи  до  складу  податкового  кредиту  звітного  періоду  суму  ПДВ  в розмірі 835 551,73 грн.), що являється  порушенням   п.  1  ст. 207  Господарського   кодексу  України  -  завідомо суперечить інтересам  держави і  суспільства, тому  відповідно   до  ч. 1 ст. 203, ч.  2  ст.215, 228 ЦК  України вчинив  нікчемний  правочин.

          Частиною  1  ст. 208  ГК України передбачено  застосування санкцій лише  судом,  тому,  керуючись  п. 11  ст.  10  Закону  України «Про державну  податкову  службу»,  ч.ч. 1, 5 ст. 203,  ч.  1 ст.  215,  228  ЦК України, ст.ст.  207, 208  ГК України,  позивач  просить суд  стягнути з першого  відповідача  в доход держави все  отримане  ним  за нікчемними угодами  № 01/01/07 від 25.12.06р. та №  17/08-1 від 17.12.07р.,  укладеними  між  відповідачами на суму  5 675 532,27 грн.

          Перший  відповідач у  своїх  письмових  запереченнях проти адміністративного  позову, посилаючись   на ст.ст. 69-71  КАС  України, а також на ст.  204  ЦК України,  зазначає,  що позивач  не надав суду  належних доказів,  які  б підтверджували  його  твердження  та висновки.  В той  же час 1-й  відповідач  надав суду  копії договорів,  податкових  накладних та актів  приймання  - передачі  товару  (природного  газу), які, як  він вважає  підтверджують   факт існування господарських  правовідносин між відповідачами.

          Перший  відповідач  вважає, що  недійсність правочину,  вчиненого  між відповідачами, не встановлена ані  законом, ані  рішенням суду, а відтак  позовні вимоги  позивача  є   необґрунтованими і перший  відповідач просить суд відмовити  в їх  задоволенні.

          Перший  відповідач,  зокрема, надав  суду  копію пошукового  запиту  в ЄДР, яким  підтверджується  знаходження  в ЄДР на даний час другого відповідача. Остання  реєстраційна дія щодо цієї юридичної  особи здійснювалась 06.07.2011р.    

          Другий  відповідач   відзиву  не  подав,  але представник  Кожушко  С.В.   в судовому засіданні, що  відбулося 24.02.2009р. заперечував  проти  позовних  вимог.                   

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення  представників сторін, суд  встановив:

Між  ТОВ «Компанія «Укргазпостач» та  ДП  «Завод обважнених  та ведучих труб»  ВАТ  «Сумське  НВО  ім.  М.В. Фрунзе»  були  укладені  договори  на постачання  природного  газу  №  01/01/07  від  25.12.2006  року та №  17/08-1 від  17.12.2007 року.

На виконання умов  зазначених  договорів   другий  відповідач -  ТОВ «Компанія «Укргазпостач»  протягом  грудня  2007  року, лютого  та березня  2008 року  здійснив  поставку  першому  відповідачеві -  ДП  «Завод обважнених  та ведучих труб»  ВАТ  «Сумське  НВО  ім.  М.В. Фрунзе» природного  газу  на загальну суму  5 675 532,27 грн.

Як   свідчать матеріали  справи, факт  постачання  природного  газу  на виконання  вищезгаданих  договорів  підтверджується  актами приймання  -    передачі  обсягів  природного газу,  підписаними відповідачами (покупцем та постачальником) та ВАТ  «Сумигаз»  (газорозподільною  організацією,  яка  здійснювала транспортування  обсягів  природного  газу, зазначених в актах): від  31.12.2007 року,  від   29.02.2008 року,  від   31.03.2008 року; а також актами  прийому  - передачі  вартісних  показників  природного  газу,  підписаними  сторонами договорів  (відповідачами):  № 0000000592 від  31.12.2007 року, №  0000000087 від 29.02.2008 року, № 0000000145 від 31.03.2008 року.

Факт  здійснення  транспортування природного газу  першому  відповідачеві  від   другого відповідача по  договорам  на постачання  природного  газу  № 01/01/07  від  25.12.2006  року та №  17/08-1 від  17.12.2007 року розподільчими мережами Відкритого  акціонерного  товариства  «Суми газ» підтверджується  договором   № 8987/Т-2006 від 28.12.2005 року  та щомісячними  актами приймання  -  передачі  обсягів  про транспортованого  від другого  відповідача до першого  відповідача та переданого  першому  відповідачеві  природного  газу за  2007 -  2008  роки.

Про  зазначені факти в позовній заяві  підтверджує і позивач  з посиланням на договори та акти  приймання – передачі, але  одночасно ставить під сумнів  факт  постачання  природного  газу  другим  відповідачем. При  цьому,  жодного  факту та  доказу, які  б   спростовували  факт  постачання  природного  газу  від другого  відповідача першому  відповідачеві за договорами № 01/01/07  від  25.12.2006  року та №  17/08-1 від  17.12.2007 року позивач  не надав та   в судових засіданнях представники позивача  не довели.          

Між тим,  згідно   вимог   ч.  1  ст. 71  КАС України, кожна сторона  повинна  довести ті  обставини,  на яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

У відповідності  з  ч.  4 ст. 70  КАС  України,  обставини,  які  за  законом  повинні  бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  ніякими іншими засобами  доказування, крім випадків, коли  щодо  таких  обставин   не виникає спору.

Факт  здійснення  першим  відповідачем  другому  відповідачеві  у  повному  обсязі  оплати у  безготівковій  формі за  отриманий  природний  газ згідно  договорів № 01/01/07  від  25.12.2006 р. та №  17/08-1 від  17.12.2007 р. підтверджується також витягом  з акта  №  6849/23-6/30991664-97  від  18.08.2008р. «Про  результати  невиїзної  документальної  перевірки ДП  «Завод ОБ та ВТ  «ВАТ «СМНВО  ім.  Фрунзе» з питань  достовірності нарахування  суми  бюджетного  відшкодування податку  на додану  вартість  на рахунок  платника  у банку  за вересень  2006 року,  квітень 2007  року,  січень, березень, квітень   2008  року»,  наданим суду  позивачем  з позовною заявою.

Матеріали справи також свідчать про  проведену першим відповідачем   на рахунок  другого  відповідача оплати  у  безготівковій  формі за отримані  від   другого  відповідача   обсяги  природного  газу  згідно  договорів № 01/01/07  від  25.12.2006 р. та №  17/08-1 від  17.12.2007 р., а саме: платіжним  дорученням  №  889  від  28.12.2007  року  сплачено  1 760 122,12   грн.; платіжним  дорученням  №  331 від 08.02.2008 року  сплачено  557 300,80 грн.;  платіжним  дорученням  №  363 від   27.02.2008   року  сплачено  360  000,00 грн.; платіжним  дорученням  №  1120 від 19.02.2008 року  сплачено  518 828,00 грн.;  платіжним  дорученням  №  1153 від 26.02.2008 року сплачено  612 802,50 грн.; платіжним  дорученням  №  1227 від 06.03.2008 року  сплачено  351 389,00  грн.; платіжним  дорученням  №  1311 від 21.03.20008 року сплачено 1 417 809,60 грн.; платіжним  дорученням  № 484  від   19.03.2008 року  сплачено  97 280,25 грн.

Встановлені  судом  вищевикладені  обставини  свідчать про  виконання відповідачами  умов вищезгаданих  договорів:  другий  відповідач  на виконання  умов  договорів  здійснив  поставку  першому  відповідачеві  природного  газу  на загальну суму  5 675 532,27 грн., а перший  відповідач  на виконання  умов  договорів  здійснив  оплату  у  безготівковій  формі  другому  відповідачеві  за поставлений  природний  газ в загальній  сумі  5 675 532,27 грн.

Отже, у  даному  випадку вищезгадані  договори,  які  позивач  вважає нікчемними, були спрямовані  на настання  правових наслідків, що обумовлені  ними, оскільки  такі  наслідки  настали.

Позивач  посилаючись  на недодержання  відповідачами вимог  п. 1  ст. 203  Цивільного  кодексу  України,  не зазначає  в чому, саме,  зміст  вищезгаданих  договорів  суперечить цьому   Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а  також  моральним  засадам суспільства.

Також, безпідставним та необґрунтованим є посилання  позивача  на порушення відповідачами вимог  ч. 2  ст. 203  Цивільного кодексу  України, якою визначено, що  особа, яка  вчиняє  правочин,  повинна  мати необхідний обсяг цивільної  дієздатності. Позивач  не надав суду  належних доказів, що якась з осіб, що вчиняла  правочини  (договори),  не мала  необхідного  обсягу  цивільної  дієздатності.

Позивач  вважає, що наслідки  недодержання сторонами вимог  частин  1,  2, 5  статті  203 Цивільного  кодексу  України в  момент укладення  договору є підставою вважати його  нікчемним. Але,  зазначена позивачем  позиція  є помилковою, оскільки згідно  ч. 2  ст. 215  Цивільного   кодексу  України, нікчемним  є лише той  правочин, недійсність якого  встановлена   законом. Слід зазначити, що обґрунтовуючи  позовні вимоги  у заяві  позивач  не довів  суду  належними та допустимими  доказами навіть наявність підстав  для  визнання  згаданих  вище  договорів  судом  недійсними.

Для визнання  правочину  недійсним або для  встановлення  факту  нікчемності  правочину  недодержання вимог   закону  повинно  бути  в момент  вчинення  правочину, а не  в момент  виконання умов договору. Тому, в даному випадку, твердження  позивача  про те,  що перший відповідач під час  перерахування коштів  другому  відповідачеві  усвідомлював,  що сума   податкового зобов'язання  буде  занижена,  що  являється  порушенням  ч.  1   ст. 207  Господарського  кодексу  України є помилковими.

Припущення  позивача  щодо можливої  нікчемності договорів  полягає у  необґрунтованому  твердженні, що перший  відповідач  під час перерахування  коштів  другому  відповідачеві  усвідомлював,  що сума   податкового  зобов‘язання   буде занижена  (включаючи  до складу податкового  кредиту  звітного  періоду  суму ПДВ в розмірі  835  551,73 грн.).

При  цьому,  слід зазначити,  що зміст правочинів  (договорів № 01/01/07  від  25.12.2006 р. та №  17/08-1 від  17.12.2007 р.) не містить  податкових  зобов‘язань сторін, а стосується  лише цивільних  (господарських) правовідносин сторін  та взаємних цивільних  (господарських)  зобов‘язань.

З огляду  на вищевикладене,  позивачем не  доведено та не надано   доказів  нікчемності договорів № 01/01/07  від  25.12.2006 р. та №  17/08-1 від  17.12.2007 р., оскільки не доведено  та не надано доказів спрямованості  умислу  відповідачів.

При  цьому, слід також зазначити, що позовна вимога  позивача   щодо стягнення  з першого  відповідача  в доход держави  всього отриманого  (природного  газу)  за нікчемними угодами на суму 5 675  532,27 грн., яка ґрунтується  на припущенні, що під час перерахування  коштів  другому  відповідачеві  він  усвідомлював, що   буде  занижена  сума  податкових  зобов‘язань  і, таким  чином,  вчинив нікчемні право чини, суперечить частині  першій  статті  208  ГК України, на яку  посилається  позивач  у позовній  заяві, а також частині третій   статті  228  ЦК  України (внесеній до ст.  228  ЦК  України Законом  України «Про внесення  змін до деяких  законодавчих  актів України у зв‘язку  з прийняттям Податкового  кодексу  України»  від  02.12.2010р. №  2756-VI), оскільки  при  наявності  умислу  лише  у  однієї  із  сторін  все одержане  нею за правочином повинно  бути  повернута іншій  стороні, а одержане  останньою  або належне їй  на відшкодування  виконаного стягується  за рішенням суду  в доход держави.

Тобто, при такому  обґрунтуванні  позовних вимог позивач  пред'явив вимогу  щодо стягнення всього  отриманого  за нікчемними угодами в доход  держави до  неналежного  відповідача, оскільки  згідно  вимог   частини  першої  статті  208 ГК  України   та частини  третьої  статті  228  ЦК України, позивач  мав би вимагати   стягнення всього одержаного  з другого відповідача в  доход  держави.

У своїй  позовній  заяві позивач  зазначає, зокрема,  що з наданих до суду  документів  ним встановлено,  що за  наслідками  виконання  договору  другий  відповідач  не сплатив  та не міг сплатити   до бюджету  відповідні  податки, а разом з тим, перший  відповідач,  на підставі  отриманих  від другого  відповідача  податкових  накладних,  включив  до складу  податкового  кредиту відповідні  суми ПДВ.

Твердження  позивача  щодо несплати  другим  відповідачем  податків,  а також про те,  що другий  відповідач  не міг  сплатити  «відповідних»  податків  є безпідставним  та необґрунтованим,  оскільки позивач  не підтвердив  це твердження  належними  доказами.

При цьому  суд вважає  за необхідне  зазначити, що встановлені  частиною   першою  статті  208  ГК України та частиною третьою  статті  228  ЦК  України, санкції  не можуть застосуватися за сам  факт  несплати податків, зборів  (обов‘язкових  платежів) однією  із сторін  договору.  За таких обставин  правопорушенням є несплата  податків, а не вчинення  правочину.

Для  застосування згаданих санкцій  необхідною умовою  є  наявність умислу  на укладення  угоди з метою, яка   завідомо  суперечить інтересам  держави і  суспільства.

З  огляду  на те,  що позивачем  не  доведено наявність умислу  сторін  на укладення  угоди з метою, яка  завідомо  суперечить інтересам  держави і суспільства, а також  з огляду на неправомірність  пред'явлення  позовної  вимоги   щодо стягнення в  доход  держави з першого  відповідача  всього  отриманого  ним   (природного  газу) начебто  за нікчемними  угодами № 01/01/07  від  25.12.2006 р. та №  17/08-1 від  17.12.2007 р. на суму 5 675 532,27 грн.  всупереч  вимогам частини  першої статті  208  ГК  України та частини  третьої  статті  228  ЦК  України, суд  дійшов висновку про  безпідставність,  необґрунтованість  та неправомірність позовних вимог  та відмову в  їх задоволенні.

На  підставі вищевикладеного,  керуючись ч.  2  ст. 19  Конституції  України,  ст.ст.  203,  204, 215,   228  Цивільного  кодексу  України, ст. ст.  207, 208   Господарського  кодексу України, ст.ст. 71,  86, 158- 163  Кодексу  адміністративного  судочинства  України, суд,                                                                                                                      

ПОСТАНОВИВ :

1.  В задоволенні  адміністративного  позову,   відмовити.

2. Згідно ст. 186  КАС  України, апеляційна скарга на постанову  подається до Харківського  апеляційного  адміністративного  суду  через Господарський  суд Сумської області протягом  десяти  днів  з дня  отримання  копії  постанови.

3.  Згідно ст.  254  КАС України, постанова  набирає законної сили після  закінчення  строку подання  апеляційної скарги, якщо таку  скаргу  не було  подано. У разі  подання   апеляційної скарги  постанова, якщо її  не скасовано, набирає  законної сили після  повернення  апеляційної скарги, відмова  у  відкритті  апеляційного провадження  або набрання  законної  сили постановою за наслідками апеляційного  провадження.           

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                              Н.П.ЛУГОВА

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано  01.03.2012р.