Рішення

від 22.02.2012 по справі 5016/158/2012(17/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" лютого 2012 р.                             Справа №  5016/158/2012(17/21)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1., довіреність № 24/01/12-1 від 24.01.2012р.

від відповідача –представник не з‘явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/158/2012 (17/21)

За позовом:   Приватного підприємства “Коммерс- Трейд”, 01103, м.Київ, вул. Кіквідзе,11, фактична адреса: 02066, м.Київ, вул. Червоногвардійська, 22,

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест-Сервис Групп”, 54030, м.Миколаїв, вул. Велика Морська, 23, оф. 309/А,

про:  стягнення заборгованості  у розмірі 23 461,26 грн. ,

                                                         В С Т А Н О В И В:

          Приватне підприємство “Коммерс-Трейд” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест-Сервис Групп” про стягнення заборгованості  у розмірі 23 461,26 грн.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем свого грошового зобов‘язання за договором поставки №  16/11 від 09.03.2011р.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи, у судове засідання не з‘явився, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав,позов не спростував.

          Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

          09 березня 2011р. між ПП «Коммерс-Трейд»(далі-позивач) та ТОВ «Рест-Сервис Групи»(далі-відповідач) було укладено договір поставки №16/11.

          Пунктом 1.1 договору сторони обумовили, що постачальник (позивач) зобов‘язується поставити і передати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець-прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених у договорі .

          У відповідності до п.4.4 договору, моментом здійснення товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видаткової документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).  

          На виконання умов договору в період з 21.03.2011р. по 27.12.2011р. позивачем  було поставлено  відповідачу продукцію на загальну суму 132 140,86 грн. , про що свідчать копії видаткових накладних № 417 від 21.03.2011р., № 503 від 04.04.2011р., № 638 від 27.04.2011р., № 678 від 05.05.2011р., № 741 від 18.05.2011р., № 865 від 07.06.2011р, № 988 від 29.06.2011р., № 1050 від 21.07.2011р., № 1125 від 28.07.2011р., № 1294 від 06.09.2011р., № 1407 від 27.09.2011р., № 1482 від 11.10.2011р, № 1517 від 19.10.2011р, № 1552 від 25.10.2011р., № 1599 від 03.11.2011р., № 1654 від 16.11.2011р, № 1718 від 01.12.2011р., № 1718 від 12.12.2011р., № РН-0001813 від 16.12.2011р., № РН-0001845 від 23.12.2011р.,  № 451 від 29.03.2011р., № 630 від 26.04.2011р., № 662 від 29.04.2011р., № 722 від 16.05.2011р., № 805 від 30.05.2011р., № 901 від 10.06.2011р., № 1038 від 11.07.201р., № 1060 від 14.07.2011р., № 1252 від 29.08.2011р., № 1334 від 15.09.2011р., № 1474 від 11.10.2011р., № 1502 від 14.10.2011р., № 1536 від 24.10.2011р., 3 1565 від 27.10.2011р., № 1622 від 08.11.2011р., 3 1674 від 23.11.2011р., № 1739 від 05.12.2011р., № РН-0001856 від 27.12.2011р. (арк. спр. 16-35).

          З матеріалів справи вбачається, що видача товару покупцю здійснювалась на підставі виданої покупцем постачальнику генеральної довіреності від 01 січня 2011р., яка була  дійсна до 31 грудня 2011р.

          Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 5  календарних днів з моменту поставки товару або інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

          Свої зобов‘язання за договором відповідач виконав частково, сплативши  за поставлений позивачем  товар суму  у розмірі 113 789,66 грн., про що свідчить банківська виписка (арк. спр. 37-39).

 Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до  частини другої статті 11 ЦК України,  підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та iнші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено те, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, станом на момент розгляду справи, відповідач не виконав грошове зобов‘язання встановлене договором на суму 18 351,20 грн.

Несплатою 18 351,20 грн. відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними законами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України визначено те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийнятгя або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 ЦК України,  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період, включаючи день погашення.   

          У відповідності до умов договору,  зокрема пункту 7.3.договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

          Позивач направив на адресу відповідача 19 січня 2012р. претензію-вимогу про сплату боргу та 20% штрафу у відповідності до п. 7.2. договору, яка залишилась без реагування та заборгованість не сплаченою.

Господарським законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст.193 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 16/11 від 09.03.2011р, позивачем було нараховано відповідачу   3% річних за весь час просрочки платежів у розмірі 233,45 грн., пеню в сумі 1206,37 грн., штраф (20% від вартості неоплаченого товару)  у розмірі 3 670,24 грн.

Подані позивачем розрахунки розміру пені в сумі 1206 грн. 37 коп., 3 % річних у розмірі 233,45 грн. та штрафу в сумі 3 607,24 грн. суд визнає правильними, і визнає, що зазначені суми  грошових коштів підлягають стягненню з відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 16/11 від 09.03.2011р.

З огляду на викладене, суд вважає, що  позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені,  тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача.

         Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

    2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест-Сервис Групп”,           54030, м.Миколаїв, вул. Велика Морська, 23, оф. 309/А, ідентифікаційний           код 35890307 на користь Приватного підприємства “Коммерс- Трейд”,           01103, м.Київ, вул. Кіквідзе,11, фактична адреса: 02066, м.Київ, вул.           Червоногвардійська, 22, ідентифікаційний код 35141629, 18 351,20 грн.           (вісімнадцять тисяч триста п‘ятдесят одна  грн. 20 коп.) –суму           основного            боргу, 3 670,24 грн. (три тисячі шістсот сімдесят грн. 24 коп.)-           штрафу,            1 206,37 грн. (одна тисяча двісті шість грн.. 37 коп.)–пені,  233,45           грн.           (двісті тридцять три грн. 45 коп.) - 3 % річних, 1609,50 грн. (одна тисяча           шістсот дев‘ять грн. 50 коп. ) –судовий збір.

  3.     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

        Рішення підписано 27.02.2012 року.