Постанова

від 03.10.2008 по справі 9/220-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/220-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" жовтня 2008 р.                                                            Справа №9/220-НА

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ 2 Т" м. Славута    

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції  м. Славута   

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

       № 0000572301/0 від 17.04.2007 р., № 0000572301/2 від 08.06.2007 р.

Суддя Олійник Ю.П.                                         Секретар судового засідання Морзюк О.А.          

Представники сторін :

Від позивача -    Алексійчук О.Г. -  за дов.  від 18.04.08.,   

Від відповідача –Федоришин Р.М. -  за дов.  від 22.01.08.,

                Гловацький В.В. - за дов.  від 6.05.08.

         У судовому   засіданні   оголошено вступну  і  резолютивну   частину    постанови  згідно ст.160 КАС України.

Ухвалою суду від 27.03.08 відкрито провадження у справі №9/220-НА за позовом позивача до відповідача про  визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень  № 0000572301/0 від 17.04.2007 р., № 0000572301/2 від 08.06.2007 р.

Ухвалою суду від 07.05.08 провадження у справі  зупинено до набрання   законної сили  судового рішення по  адміністративній справі господарського суду Хмельницької області 10\390-НА за позовом позивача до відповідача   про визнання неправомірними та скасування  податкових повідомлень-рішень Славутської ОДПІ №0000282301/0 від 21.02.2007р., №0000282301/1 від 26.04.2007р., №0000292301/0 від 21.02.2007р., №0000292301/1 від 26.04.2007р.

Постановою суду від 02.10.07 у справі №10/390-НА задоволено позов  ТОВ  „СВ 2 Т” та визнано неправомірними і скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000282301/0 від 21.02.2007р., №0000282301/1 від 26.04.2007р., №0000292301/0 від 21.02.2007р., №0000292301/1 від 26.04.2007р. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.08 постанову господарського суду Хмельницької області від 02.10.08 по справі №10/390-НА залишено без змін.

Враховуючи, що постанова господарського суду від 02.10.08 по справі №10/390-НА вступила у законну силу , ухвалою суду від 22.09.08 поновлено  провадження у справі №9/220-НА .

Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні  просять визнати неправомірними і скасувати спірні  податкові повідомлення-рішення, зазначаючи, що податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.  Звертається  увага, що основним видом діяльності позивача є реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України, які закуповуються за кордоном. Згідно п.4.3. Закону України “Про податок на додану вартість” при ввезенні кузовів на митну територію України позивачем сплачено ПДВ від суми митної вартості, яка зазначена у ввізній митній декларації. Сума сплаченого ПДВ на підставі митної декларації була відображена в декларації по ПДВ в складі податкового кредиту. У акті перевірки відповідачем  зазначено, що встановлена підприємством база оподаткування при послідуючому продажу товару, нижча ніж задекларована митна вартість імпортованого товару. Однак, не враховано , що згідно п.4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначається база оподаткування з поставки товарів. Вказана норма Закону позивачем дотримана в повному обсязі, база оподаткування визначена виходячи з договірної вартості, яка відповідає звичайній ціні. Реалізація кузовів здійснювалась по договірній вартості на підставі договорів, укладених з фізичними особами. Договірна вартість підтверджена біржовими угодами . Крім того, при формуванні первісної вартості імпортованих товарів позивачем чітко розмежовано фактурну і митну вартість, які відображено у вантажній митній декларації . Позивач посилається також на  п.1.7 Інструкції № 307 “Про порядок заповнення вантажної митної декларації” від 09.07.1997р. , ст. 259 Митного кодексу України,   п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” .

Відповідач у відзиві на позов та  його представники у  судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Звертається увага, що на  момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів, на зазначений товар підприємством заявлялись митні ціни, які перевищували ціни поставки, зазначені в фактурах. При розмитненні кузовів до легкових автомобілів  позивачем сплачувались митним органам ПДВ із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажно-митної декларації. При цьому позивач сам визначив вартість товарів при декларування імпортованих товарів-кузовів до легкових автомобілів. Вказана в ВМД ціна кузова до легкового автомобілю є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару, а саме кузовів до легкових автомобілів. Звертається увага, що  позивачем в порушення п.4.1 ст. 4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податковому кредиту. Звертається увага  на  п.п. 7.3.6  ст.7 та п.п.3.1.2. ст. 3 , п.4.3. ст. 4  Закону, щодо того, що  на дату подання митної декларації митному органу визначається база оподаткування ПДВ та виходячи із визначеної бази оподаткування нараховується відповідна сума податкових зобов'язань.

Відповідач посилається на те, що  із системного аналізу Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що в результаті господарської діяльності постійно має створюватись додаткова вартість. Враховуючи, що необхідною передумовою формування податкового кредиту є наявність податкових зобов'язань, податкові зобов'язання, які виникли при реалізації кузовів легкових автомобілів, не можуть бути нижчими за податковий кредит, сформований при їх купівлі (імпорті). Звертається увага, що твердження позивача, про не встановлення відповідачем  звичайної ціни є необґрунтованим, оскільки  першочергове визначення бази оподаткування здійснене саме позивачем при декларуванні імпортованих товарів. Вказана ціна товарів є початковою ціною, визначеною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.  Посилаються на те, що  відповідачем  лише констатувався факт необґрунтованого зменшення вартості імпортованого товару, задекларованого позивачем з метою оподаткування на митній території України, та відповідно збільшили податкові зобов'язання на різницю необґрунтовано заниженої бази оподаткування при продажу цих товарів. Тому, здійснивши продаж попередньо ввезених товарів за ціною нижчою вартості товарів, визначеної з метою оподаткування на території України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, що і відображено в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.  Крім того, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на застосування непрямих методів, оскільки ст.259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу. Згідно зі ст.260 та 264 митну вартість заявляє декларант , а заявлена декларантом митна вартість і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно декларант самостійно підтверджує ціну товару .  Згідно Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 28.08.2003 р. № 1375, митна вартість товарів обчислюється відповідно до Митного кодексу України на момент перетинання товарами митного кордону України ї заявляється (декларується) митному органу з урахуванням цього порядку. Згідно інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.1997 р. № 307, зареєстрованим в Мінюсті України 24.09.1997 р. № 443/2247, митна вартість товару зазначається у графі 45 „Митна вартість” у валюті України.

Відповідач також зазначає про те, що  підприємством безпідставно включені суму 34500 грн. ПДВ  за листопад 2006 року та 24230 грн. за грудень 2006 року до  графи 3 розрахунку  суми бюджетного відшкодування , оскільки ці суми не були  фактично сплачені   отримувачем товарів у  попередньому податковому періоді  постачальникам таких товарів.

   Розглядом матеріалів справи  встановлено наступне.

Відповідачем  проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності  нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок  за листопад-грудень  2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 5.04.2007р. №562/23-31259079. Перевіркою встановлено, що позивач за період з жовтня 2006р. по листопад 2006 р. включно імпортував на митну територію України кузови до легкових автомобілів згідно контракту №15/05/06 від 15.05.2006р. з P.U.H RAJCA Tomasz Woch, (Польща) , згідно контракту № 18/08/05 від 18.08.2005р. з фірмою DDP Соmрапу S.А. (Люксембург), та контракту № 01/10\06 від 11.10.2006р. з фірмою „BENNSAM Import-Excport” (Польща)  згідно   вантажно-митних декларацій. Визначено,  що на момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів, на зазначений товар позивачем заявлялись митні ціни, які перевищували ціни поставки, зазначених в контрактах і фактурах. При розмитненні кузовів до легкових автомобілів позивач сплачував митним органам ПДВ із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД. При цьому митна вартість, яка вказана у ВМД, є вищою від фактурної вартості (графа 22 ВМД).  Перевіркою зроблено висновок про те, що вказані в ВМД ціни кузовів до легкових автомобілів є початковими цінами з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації таких товарів (кузовів до легкових автомобілів),  оскільки  це буде суперечити  суті та механізму справляння ПДВ.

Перевіркою  виявлено порушення п.п.4.1 ст.4,п.п.7.7.1, пп.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” , в результаті чого безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування  на рахунок платника  в сумі  230759 грн.,  у т.ч.  за листопад 2006р.- 83070 грн., грудень 2006р.- 147689 грн.

 На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000572301\0 від 17.04.07 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ  на 230759 грн.  Внаслідок  адміністративного оскарження податковим органом  прийнято  також спірне податкове повідомлення-рішення № 0000572301\2 від 8.06.07 на цю ж суму.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення таким, що не відповідають чинному законодавству, просить визнати їх неправомірними та скасувати.  

Як вбачається з матеріалів справи, за попередні пгодаткові    періоди  відповідачем за такими ж підставами нараховувалось позивачу ПДВ , зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень №0000282301/0 від 21.02.2007р., №0000282301/1 від 26.04.2007р., №0000292301/0 від 21.02.2007р. №0000292301/1 від 26.04.2007р. Однак, останні  постановою  господарського суду Хмельницької області від 2.10.07 по справі № 10\390-НА, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду    від 28.07.08,  визнано неправомірними і скасовано.

Досліджуючи  надані по справі докази та пояснення сторін, оцінюючи їх в сукупності,  до уваги приймається наступне.

За період з жовтня 2006р. по листопад 2006 р. позивач імпортував на митну територію України кузови до легкових автомобілів згідно контракту №15/05/06 від 15.05.2006р. з P.U.H RAJCA Tomasz Woch, (Польща) , згідно контракту № 18/08/05 від 18.08.2005р. з фірмою DDP Соmрапу S.А. (Люксембург), та контракту № 01/10\06 від 11.10.2006р. з фірмою „BENNSAM Import-Excport” (Польща)  згідно   вантажно-митних декларацій, наданих в матеріали справи . При розмитненні кузовів до легкових автомобілів позивач сплачував митним органам ПДВ із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД.

Реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України здійснювалась позивачем  фізичними особам відповідно до біржових контрактів купівлі-продажу транспортного засобу, що не заперечується сторонами.

Згідно п. 4.1. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97  із  змінами та доповненнями база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з  питань  оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами визначеними п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно п.1.20 ст.1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При цьому, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.2.ст. 1 вищевказаного Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи,   послуги)  продаються  з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі ( п. 1.20.4. ст..1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно п.1.20.8. ст. 1 цього Закону обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів  справи (договора купівлі-продажу), позивач продавав кузови до легкових автомобілів саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено  вищевказаними нормами. Доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суду не подано.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України кузовів легкових автомобілів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України „По оподаткування прибутку підприємств”. Відповідачем  визначено, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство  не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як “митна вартість” та “звичайна ціна” при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.   

Крім того, відповідно до п.1.20.10. вищезазначеного Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Посилання відповідача на  норми п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

За таких обставин  висновки  відповідача  про нарахування податкових зобов'язань на кузови легкових автомобілів, що реалізуються по договірній ціні  на території України, виходячи із митної вартості  і  відповідне зменшення бюджетного відшкодування, є безпідставним. При цьому судом також враховуються обставини, зазначені у постанові  господарського суду Хмельницької області від 2.10.07 по справі № 10\390-НА та  ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду    від 28.07.08.  

Судом також враховується, що  згідно п.  1.8. ст. 1  Закону України  "Про податок на додану вартість" від 03.04.97  із  змінами та доповненнями бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно  п.7.7.1.ст. 7 Закону України  "Про податок на додану вартість" від 03.04.97  із  змінами та доповненнями  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.          При позитивному значенні суми , така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.  При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Якщо у наступному податковому періоді сума,  має від'ємне значення, то згідно  п.7.7.2 ст. 7  Закону  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

     Згідно п.7.7.4. ст. 7  зазначеного Закону  платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

          Позивачем    дотримано   зазначених норм частково  , що підтверджується  наданими  в   матеріали справи    податковими   деклараціями з ПДВ  із   поданими заявами про повернення   суми бюджетного відшкодування. При цьому  позивачем  безпідставно включені суму 34500 грн. ПДВ  за листопад 2006 року та 24230 грн. за грудень 2006 року до  графи 3 розрахунку  суми бюджетного відшкодування , оскільки ці суми не були  фактично сплачені   отримувачем товарів у  попередньому податковому періоді  постачальникам таких товарів, що  суперечить вищезазначеним нормам Закону України  "Про податок на додану вартість". Тому  у  цій     частині  ( 58730 грн. )  відповідачем обгрунтовано зменшено бюджетне відшкодування позивачу, відповідно в цій   частині позовні     вимоги безпідставні  і  у їх задоволенні належить відмовити.  В решті  ( в частині зменшення   у     спірних податкових повідомленнях-рішеннях  бюджетного відшкодування на загальну суму 172029 грн. (  у   т.ч.  за листопад 2006 року на  48570 грн. та за  грудень 2006 року на  123459 грн.)  податкові повідомлення-рішення неправомірні  і позов підлягає задоволенню.

Враховуючи  часткове  задоволення позову, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем   ( держмито згідно платіжного доручення № 1 від 17.03.08  ) , підлягають покладенню на сторони в  рівних частинах , враховуючи немайновий  характер спору. При  цьому  згідно  ч. 1 ст. 94 цього Кодексу    судові   витрати  на користь позивача присуджуються  йому   з Державного  бюджету    України.    

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД

ПОСТАНОВИВ:

  Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ 2 Т" м. Славута   до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції  м. Славута   про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень   № 0000572301/0 від 17.04.2007 р., № 0000572301/2 від 08.06.2007 р. задовольнити частково.

           Визнати неправомірними та скасувати частково  податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції  № 0000572301/0 від 17.04.2007 р.  та № 0000572301/2 від 08.06.2007 р.  про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ 2 Т" м. Славута суми бюджетного відшкодування по ПДВ    в частині зменшення бюджетного відшкодування на 172029 грн. , у   т.ч.  за листопад 2006 року на  48570 грн. та за  грудень 2006 року на  123459 грн.

          У решті позову   відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ 2Т" м. Славута   ( вул.Привокзальна,88, код 31259079 )   1,70 грн. ( одну   гривню 70 коп. )  відшкодування сплаченого держмита .

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, якщо інше не встановлено кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      Ю.П. Олійник