Постанова

від 10.10.2008 по справі 52/78-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/78-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" жовтня 2008 р.                                                 Справа № 52/78-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Бондаренко В.П., судді  Камишева Л.М., судді  Лакізи В.В.

при секретарі Сємєрова М.С.

за участю представників сторін:

позивача –ЛазарєваО.В., доруч. № 25/08 від21.07.08р.,після перерви Бачіашвілі М.О. довіреність № 35/08 від 01.10.08 року.

відповідача –Задьорний О.В. довіреність від 03.12.07 року; Таш'ян Р.І. довіреність від 22.02.08 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  позивача вх. № 1545Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.08 по справі № 52/78-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харків-Авто", с. Пісочин, Харківська обл.

до  Приватного підприємства “Лідер”, м. Харків

про  визнання договору розірваним

встановила:

          Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.08 по справі № 52/78-08 (суддя Білоусова Я.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 25.09.1993 року  розірваним.

          Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.08 по справі № 52/78-08 та прийняти нове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

          Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано зокрема те, що  виходячи з положень договору сторонами було чітко визначене право продавця (ХАТ "Авто") на односторонню відмову від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань з боку покупця (ПП фірма "Лідер").

В поясненнях до апеляційної скарги, які були надані суду 01.10.2008 р., позивач вказав, що вважає, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.09.1993 р. слід визнавати розірваним на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України з 26.10.1993 р., тобто з моменту невиконання відповідачем умов щодо сплати майна.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що для того, щоб договір був розірваний, необхідні дії сторін або однієї уповноваженої сторони по його розірванню. Для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.09.1993 року. було необхідно волевиявлення "продавця" (позивача), яке повинно бути сприйняте "покупцем" (відповідачем). Однак позивач жодних дій по розірванню договору купівлі-продажу не вчиняв, ПП фірма "Лідер" не отримувала від позивача  жодного повідомлення у будь-якій формі про розірвання договору. Крім того, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, позивач не визначив моменту, з якого він просить визнати договір розірваним та не навів положень законодавства щодо визначення ним способу захисту свого права.

В судовому засіданні 15.09.08 р. позивач надав суду пояснення щодо повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу позивача та надав докази в підтвердження правомірності підписання апеляційної скарги Веприцким С.С.

В судовому засіданні представник позивача також заявив усне клопотання про витребування у представника відповідача оригіналу договору від 25.09.1993 р. та акту прийому-передачі за договором.

06.10.08 р., представник відповідача заявив усне клопотання про перерву в судовому у засіданні для ознайомленням з поясненнями наданими позивачам.

Колегія суддів ухвалила оголосити перерву та витребувала від представника відповідача надати на огляд суду оригінали договору купівлі-продажу від 25.09.1993 року та акту прийому-передачі за договором.

09.10.2008 року, після перерви представник відповідача надав на розгляд суду оригінали договору купівлі-продажу від 25.09.1993 року та акту прийому-передачі за договором.

Колегія суддів та представник позивача ознайомилися з наданими оригіналами, які співпадають з копіями зазначених документів, що надані до матеріалів справи.

Представник позивача Лазарева О.В. через канцелярію суду надала клопотання про відкладення розгляду справи.

Судова колегія, вислухавши думку представників сторін про відкладення розгляду справи, та враховуючи присутність у судовому засіданні  іншого належного представника позивача Бачіашвілі М.О., ухвалила відмовити представнику позивача Лазаревій О.В. в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача Бачіашвілі М.О. також заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи необхідністю надання додаткових доказів в обґрунтування апеляційної скарги, а саме: статуту ХАТ «Авто»та контракту з керівником підприємства, які були чинними на момент укладення договору. Зазначені оригінали документів знаходяться в архіві Корпорації «Укравто», з якою ВАТ «Харків-Авто»пов'язане відносинами контролю.

Судова колегія ухвалила відмовити представнику позивача Бачіашвілі М.О.  в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки докази, які представник позивача вважав необхідним надати суду, не є необхідними для розгляду апеляційної скарги по суті та не впливають на вирішення спору.

          Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 25.09.1993р. розірваним. Підставами заявленого позову позивач визначив невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за придбаний об'єкт відповідної грошової суми та відсутність належних доказів передачі майна покупцеві.

          Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.1993 року між Харківським акціонерним товариством „АВТО" (продавець), правонаступником якого є ВАТ "Харків-Авто" (пункт 12.1 Статуту) та ПП фірмою „Лідер" (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва по вул. Білогорській у м. Харкові який включає в себе виконані роботи з планування будівельного майданчика; інженерні мережі ливневої та госпфекальної каналізації; стіну гаражного блоку з боку вул. Білогорській; каркас гаражного блоку/фундамент, 78м х 24 м, колони 48 шт., регеля 22 шт., плити покриття: ребристі 1,5x5,6-15шт., 1,5x11,6-16шт., З х 11,6-15 шт., пустотні 3 хб-17 шт., 1,2x6-14 шт., плити на підставах 1,2 х 5,4 -5 шт.; підгірна стіна з бетону зі сторони вул. Білогорській, 72 м.; цегляні стіни 24 х 24 висотою 5 м.; під'їзні путі, вимощені фундаментними плитами розміром 1,4 х 2,4 у кількості 390 шт.

Згідно з п. 2.1. Договору плата за об'єкт продажу вноситься на підставі вищезазначеного договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі своїх рахунків на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі незавершеного будівництвом об'єкту по вул. Білогорській у місті Харкові від 25.01.1994 року комісія у складі представників продавця „передала", а комісія представників покупця „прийняла" об'єкт незавершеного будівництва по вул. Білогорській у місті Харкові.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні  позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до  статті 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання та виконання договору купівлі-продажу від 25.09.1993 року, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 25.09.1993р. припинилися. Як вже зазначалось, відповідно до акту приймання-передачі незавершеного будівництвом об'єкту по вул. Білогорській у місті Харкові від 25.01.1994 року, комісія у складі представників продавця „передала", а комісія представників покупця „прийняла" об'єкт незавершеного будівництва по вул. Білогорській у місті Харкові, відповідач сплатив вартість об'єкта, придбаного за договором купівлі-продажу, що підтверджується довідкою банківської установи (том 2-й, а.с. 47).

Крім того, виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 25.09.1993р. вже були предметом судового розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року по справі №40/276-06 за позовом ВАТ „Харків-Авто" до ПП фірми „Лідер" встановлено, що: „відповідно до наказу №08 від 25.01.1994р. по Харківському акціонерному товариству "АВТО" була створена комісія для встановлення технічного стану об'єкту для передачі його відповідачу. 25 січня 1994року був складений акт приймання-передачі незавершеного будівництва по вул. Білогорській в місті Харкові, згідно якого комісія створена позивачем -"Продавцем" передала, а комісія відповідача -"Покупця" прийняла об'єкт незавершеного будівництва вартістю 7874560 крб. Акт приймання-передачі незавершеного будівництва об'єкту по вул. Белогорській в місті Харкові затверджений Президентом АТ "АВТО" А.В. Трофімовим .

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.) який діяв на момент укладення договору право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, передачею визначається вручення речей набувачеві.

Таким чином, з моменту передачі позивачем об'єкта незавершеного будівництва по вул. Білогорській в місті Харкові по акту приймання-передачі від 25.01.1994р.  відповідач став власником об'єкта незавершеного будівництва.

Оплата відповідачем позивачу вартості об'єкта незавершеного будівництва підтверджується довідкою Філії "Жовтневого відділення Промінвестбанку в місті Харкові" від 27.04.2006р. в якій зазначено, що малим підприємством "Лідер" 23.09.1993р. перераховано на рахунок "Автосервіс" 7874560крб. та 07.02.1994р. перераховано 7874560крб. Таким чином, сума 7874560крб. перерахована відповідачем як до підписання договору купівлі-продажу від 25.09.1993р. так і після його підписання та передачі об'єкта відповідачу 25.01.1996р. по акту приймання-передачі.

Крім того, передача об'єкту незавершеного будівництва ПП фірмі "Лідер" та проведення останнім розрахунків за зазначений об'єкт підтверджується листом від 16.07.1996р. №428 адресованого Харківським акціонерним товариством "АВТО" начальнику головного управління земельних ресурсів Вовк А.І. який підписаний Президентом АТ "АВТО" Трофімовим А.В. та головним бухгалтером Карповою Е.Я.,  в якому зазначено про передачу об'єкта незавершеного будівництва відповідачу та не зазначено про наявність в останнього заборгованості за об'єкт".

Вказана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року по справі №40/276-06  не була оскаржена сторонами у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного на момент розгляду справи Харківським апеляційним судом в межах справи №40/276-06 було встановлено факти набуття відповідачем права власності на майно, належність виконання своїх зобов'язань по договору в частині перерахування суми за придбаний об'єкт та виконання обов'язків продавця та покупця щодо передачі та прийняття предмету договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що з урахуванням викладених обставин зобов'язання, яке позивач просить визнати розірваним було припинено 25.01.1994р. в зв'язку з виконанням проведеним належним чином і підстави для визнання розірваним договору, який припинив свою дію у суду відсутні.

Крім того,  при подачі позову та при розгляді справи в суді першої інстанції позивач не визначив моменту з якого він просить визнати договір розірваним.

При розгляді апеляційної скарги представник позивача в поясненнях, наданих суду 01.10.2008 року, просив визнати договір купівлі-продажу від 25.09.1993 року розірваним з 26 жовтня 1993 року, тобто з моменту невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті майна.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10.3. договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.09.1993 р., у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, або арбітражного суду, крім випадку, передбаченого п. 7.2. цього Договору. У п. 7.2. зазначено, що невиконання "Покупцем" умов цього договору є підставою для його розірвання з ініціативи «Продавця». Як вбачається з вищенаведених положень  договору, договір купівлі-продажу від 25.09.1993 р. не може стати розірваним автоматично. Для того, щоб договір був розірваний, необхідні дії сторін або однієї з  сторін по його розірванню. У даному випадку, для розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.09.1993 р. було необхідно волевиявлення "Продавця" ( позивача), яке повинно бути сприйняте "Покупцем" ( відповідачам).

Проте, позивач в апеляційній скарзі та  в наданих поясненнях не вказав, яким чином він розірвав договір купівлі-продажу під 29.09.1993 р. і на підставі яких положень законодавства.

В поясненнях, наданих суду 01.10.2008 року, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 25.09.1993 року розірваним з 26 жовтня 1993 року на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, однак  дані  доводи  позивача, судова колегія  вважає, необґрунтованими, оскільки положення Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до наданих позовних вимог застосовуватись не можуть.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував норми  про позовну давність, які були встановлені Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання та виконання договору купівлі-продажу від 25.09.1993 року.

          Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, загальний строк позовної давності був встановлений в три роки. Перебіг строку позовної давності відповідно до статті 76 Цивільного Кодексу УРСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права. Позовна  давність  застосовується  судом,   арбітражем    або третейським судом незалежно від заяви сторін.

У відповідності до статті 80 Цивільного кодексу УРСР, сплив строку позовної давності до заявлення позову являється підставою відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач в обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності посилався на те, що він довідався про заперечення його права відповідачем 03.04.2006 року, однак доказів в обґрунтування наведеного твердження позивачем не було надано. Крім того строки встановлені договором купівлі-продажу для оплати та передачі майна, дата акту приймання-передачі об'єкту затвердженого президентом АТ „Авто" свідчать про те, що позивач знав про наведені обставини і у випадку необхідності мав право та можливість на звернення до суду у встановлені законодавством строки. Таким чином позивачем не доведено суду поважності пропуску строку позовної давності.

Посилання  позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності їхнього представника, не є підставою для скасування рішення, оскільки позивач по справі був належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи.

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008р. по справі № 52/78-07 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга      позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

                                             постановила:

В задоволенні клопотань позивача про відкладення  розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.08 р. по справі № 52/78-08  залишити без змін.

                    Головуючий суддя                                            Бондаренко В.П.

                                           суддя                                             Камишева Л.М.

                                           суддя                                             Лакіза В.В.

Постанову підписано 10 жовтня 2008 року.