Постанова

від 01.10.2008 по справі 3/249-4354

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/249-4354

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.10.08                                                                                           Справа  № 3/249-4354

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечної М.І.

суддів                                                      Юркевича М.В.

                                                                Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Галія» б/н від 17.06.2008 року (вх. № 239 від 09.07.2008 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2008 року

у справі № 3/249-4354

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфекція», м.Тернопіль

до Відкритого акціонерного товариства «Галія», м.Тернопіль

про стягнення 71119,76 грн. збитків та 23842,36 грн. витрат на утримання, збереження майна, невідокремлюваних приміщень, що були здійснені з часу укладення  договору купівлі-продажу –31.01.2005 року.

за участю представників: від позивача –Чудопалов Ю.Ю., від відповідача Авдєєнко В.В.         

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.05.2008 року у справі № 3/249-4354 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфекція»до Відкритого акціонерного товариства «Галія»: стягнено з останнього на користь позивача 22970 грн. боргу, 2263,76 грн. збитків. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 68856 грн. припинено. В решті позову відмовлено. Також даним рішенням відшкодовано з відповідача на користь позивача судові витрати: 252,34 грн. по сплаті державного мита, 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3600 грн. вартості експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Галія” не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскаржило його в апеляційному порядку.

Зокрема в апеляційній скарзі б/н від 17.06.2008 року (вх. № 239 від 09.07.2008 року) відповідач вважає, що оскаржуване ним рішення прийняте місцевим господарським судом за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить дане рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Конфекція»в позові. При цьому в обгрунтування підстав для скасування рішення наводить слідуючі доводи. Зокрема, що судом в порушення вимог ч. 5 ст. 35 ГПК України не було належним чином враховано факти, встановлені рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2005 року у справі № 2-4570/3, в частині встановлення вини сторін при укладенні договору купівлі-продажу від 31.01.2005 року, який визнаний недійсним даним рішенням суду, як передумови відповідно до ст. 390 Цивільного кодексу України для відшкодування позивачу понесених ним витрат на утримання майна. Також, враховуючи вищезазначене, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 390 ЦК України в частині визнання відповідача добросовісним набувачем майна, та відповідно, наслідків, які випливають з даного статусу особи. Крім цього, продовжує апелянт, місцевим господарським судом також неправильно застосовано ч. 2 ст. 216 ЦК України і не враховано, що  витрати позивача, пов»язані з оформленням права власності на відповідне майно, не є збитками в розумінні ст. 22 цього Кодексу, та відповідно не підлягають відшкодуванню згідно ч. 2 ст. 216 ЦК Укарїни.

Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2008 року у справі № 3/249-4354.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфекція» в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та враховуючи заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Галія” підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

31 січня 2005 року  між ВАТ  „Галія” та ТОВ „Конфекція” укладено договір купівлі–продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення будинку  виробничника з магазином загальною площею 480,30 кв.м. зазначений в плані під літерою „А”  та приміщення фінського складу (метал), що зазначений в плані під літерою „Д”, розташовані за адресою:  м.Тернопіль, вул. Збаразька, 33. Ціна продажу - 57380 грн.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, ТОВ „Конфекція”  зареєструвало за собою право власності на придбане майно, що стверджується реєстраційним посвідченням  № 1541  від 07.02.2005 року на право приватної власності .

Платіжним дорученням № 5 від 02.02.2005 року, ТОВ «Конфекція»перераховано ВАТ «Галія»за придбані приміщення 68856 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва  від 22 липня 2005 року  у цивільній справі № 2-4570/3 за позовом Каданіної Тетяни Олександрівни до Бойко Дмитра Сергійовича, ТОВ „Конфекція”, ВАТ „Галія”, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.01.2005 року, укладений між ВАТ „Галія” та ТзОВ „Конфекція„ про продаж  будинку виробничника  з магазином   літера „А” та фінського складу  літера „Д”, розташованих  за адресою м. Тернопіль вул. Збаразька, 33  та визнано недійсним  будь-які договори  стосовно вказаного  нерухомого майна (в тому числі купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до статутних капіталів  господарських товариств, тощо), відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений –Сиротюком Р.Є., головою правління ТОВ «Галія», - особою, яка не мала права згідно статуту даного Товариства на його укладення, та внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою –директора ВАТ «Конфекція», який є акціонером ВАТ «Галія», та членом правління даного Товариства, з головою правління ВАТ «Галія». Також даним рішенням суду зобов'язано БТІ  міста Тернополя зареєструвати право власності на будинок виробничника з магазином літера „А” та фінський склад літера „Д”, розташованих  за адресою м. Тернопіль вул. Збаразька, 33  за ВАТ „Галія” та виселити ТОВ «Конфекція»з даного приміщення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин  не створює юридичних наслідків, крім тих , що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину  кожна із сторін  зобов'язана  повернути другій стороні  у натурі  все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні  майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,  вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як вбачається з платіжного доручення № 33 від 23.10.2007 року, ВАТ «Галія»повернено ТОВ «Конфекція»згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва  від 22 липня 2005 року  у цивільній справі № 2-4570/3 в порядку реституції 68856 грн., а тому враховуючи даний факт, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження  у справі в частині стягнення   68856 грн. відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 22970 грн. вартості здійснених позивачем необхідних витрат на утримання, збереження майна, вартості невідокремлюваних поліпшень, що були здійсненні ним з часу укладення договору відповідно до ст. 390 ЦК України, то апеляційний суд вважає, що він зроблений судом за неправильного застосування норм матеріального права та за неповного з»ясування обставин справи.

Зокрема, на думку колегії суддів апеляційного суду, виходячи з комплексного аналізу положень ч. 1 ст. 388, ч. 4 ст. 390 ЦК України, відсутні правові підстави вважати ТОВ «Конфекцію»добросовісним набувачем майна, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2005 року встановлено недійсність договору купівлі-продажу від 31.01.2005 року, укладеного між ВАТ „Галія” та ТзОВ „Конфекція„ про продаж  будинку виробничника  з магазином   літера „А” та фінського складу  літера „Д”, розташованих  за адресою: м. Тернопіль вул. Збаразька, 33, як такого, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони даного договору з другою. Тобто ТОВ «Конфекція»в особі його органу, що уклав зазначений Договір, враховуючи вищезазначений факт, положення ст. 92 ЦК України, знало про те, що договір купівлі-продажу від 22.07.2005 року укладений з порушенням чинного законодавства, зокрема, за відсутності повноважень представника ВАТ «Галія»на відчуження майна, що було предметом даного Договору. За наведеного, відсутні правові підстави й для відшкодування ТОВ «Конфекція»здійснених ним витрат на поліпшення майна, переданого йому по договору  купівлі-продажу від 22.07.2005 року відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК України.

Крім цього, відсутні й правові підстави для відшкодування відповідачем позивачу присуджених судом першої інстанції 22970 грн., оскільки виходячи з положень ч. 3 ст. 390, ст. 1212, ч. 1 ст. 1214 ЦК України, ТОВ «Конфекція»не доведено суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, про те, що здійснені ним витрати по ремонту будинку виробничника  з магазином  літера „А” та фінського складу  літера „Д”, розташованих  за адресою: м. Тернопіль вул. Збаразька, 33, були необхідними для утримання та збереження даного майна.

Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції незаконним є й висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2263,76 грн. збитків, пов»язаних з оформленням права власності на майно отримане за договором купівлі-продажу від 22.07.2005 року, оскільки дані витрати не є збитками, заподіяними позивачу як стороні договору в зв»язку з його вчиненням, в розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, ст. 22, ч. 2 ст. 216 ЦК України.

 Відповідно до ч.ч. 2-3 п. 1 постанови Пленому Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд, враховуючи вищезроблені ним висновки, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідає по змісту вимогам ст. 82-85 ГПК України, та критеріям законності та обгрунтованості, наведеним в постанові Пленому Верховного суду України “Про судове рішення”, а тому підлягає в цій частині скасуванню.  Скасовуючи рішення місцевого господарського суду першої інстанції, керуючись повноваженнями наданими п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційний суд приходить до висновку про прийняття в частині задоволення позову про стягнення 22970 грн. боргу та 2263,76 грн. збитків, нового рішення, яким в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Конфекція» слід відмовити. В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2008 року у справі № 3/249-4354 в частині позовних вимог залишити без змін.

Крім цього, виходячи з положень ст. 49, 105 ГПК України, апеляційний суд приходить до висновку про новий розподіл судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,        

                                       П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Галія” задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2008 року у справі № 3/249-4354 в частині задоволення позову та стягнення 22970 грн. боргу та 2263,76 грн. збитків скасувати. Прийняти в цій частині позову нове рішення, яким в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Конфекція»відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю «Конфекція»на користь Відкритого акціонерного товариства “Галія” 126 грн. 17 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Тернопільської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддя                                                            Городечна М.І.

          судді                                                             Юркевич М.В.

                                                                                Кузь В.Л.