Постанова

від 20.02.2012 по справі 2а/0470/15398/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                    

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 р.

Справа № 2а/0470/15398/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                               Тулянцевої І.В.

при секретарі                               Кичинській Т.А.

за участю:

представника  позивача                     Лисенко П.П.

представника відповідача                    Коваленко Д.П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ  у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  про анулювання реєстрації платника податку  на додану вартість  від 28.10.2011 року  № 152/28-188,  поновлення ТОВ «ВКП «Контакт-Моком» в реєстрі платників податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» звернулось  до Дніпропетровського  окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ  у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  про анулювання реєстрації платника податку  на додану вартість  від 28.10.2011 року  № 152/28-188,  поновлення ТОВ «ВКП «Контакт-Моком»  в реєстрі платників податку на додану вартість.

В обґрунтування  позовних вимог позивачем зазначено, що 8 листопада  2011 року ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком»  отримало рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 152/28-188 від 28.10.2011 року,  яке прийнято на підставі  п.п. «и» п. 184.1 ст. 184 ПК України,  який передбачає, що анулювання реєстрації  платника податку   відбувається в разі, якщо обсяг  постачання  товарів/послуг  платником податку,  зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку  за останні 12   календарних  місяців сукупно становить менше 50 % загального обсягу постачання. З вказаними висновками податкового  органу  позивач не згодний з огляду на те, що рішення про анулювання реєстрації  платника податку прийнято  передчасно, оскільки анулювання  реєстрації платника   податку на підставі п.п. «и» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачено  тільки Податковим Кодексом, який набрав чинності 01.01.2011 року. Тому, перебіг строку (12 календарних місяця сукупно) для визначення обсягу постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку на додану вартість від загального обсягу постачання, слід рахувати з дати набрання чинності ПК України, а не передостанні 12 місяців до дати винесення оскаржуваного рішення.

У  судовому засіданні представник позивача підтримав   позовні вимоги та просив задовольнити   позов із зазначених  у позові підстав.

Представник відповідача не погодився з доводами вказаними в адміністративному позові,   просив  відмовити у задоволенні  позову,  надав заперечення на позов, які залучені до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» надано податкову звітність з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року, згідно яких обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку сукупно становить менше 50 відстків загального обсягу постачання, а саме, загальний обсяг постачання товарів/послуг за вказаний період становить 226,8 тис. грн.., при цьому обсяг постачання платниками податку – 26,1 тис. грн.., що складає 11, відсотків від загального обсягу постачання товарів/послуг. За таких обставин відповідач вважає, що ним правомірно було винесено рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі саме п.п. «и» п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав.

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» зареєстроване як юридична особа  виконавчим комітетом Дніпропетровської  міської  ради   17.06.1994  року, ідентифікаційний код  20304506  (а.с. 22), знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, 05.08.1998 року позивач зареєстрований платником ПДВ згідно зі свідоцтвом № 04157794 (а.с.10).

Рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 152/28-188 від 28.10.2011 року анульовано  реєстрацію платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» (а.с.11).

Як було з'ясовано судом, правовою підставою для винесення спірного рішення відповідач указаав п.п. «й» п. 184.1 ст. 184 ПК України, а фактичною підставою слугував висновок ДПІ про надання податкової звітності з ПДВ протягом 12 послідовних календарних місяців, у якій обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку суб'єкта владних повноважень і винесеного на підставі цього висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини з приводу анулювання реєстрації особи як платника ПДВ унормовані ст.184 Податкового кодексу України, відповідно до абз.«и» п.184.1 якого реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Процедура здійснення суб'єктом владних повноважень анулювання реєстрації особи як платника ПДВ деталізована Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.10 №978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за №1400/18695 (далі – Положення № 978).

Відповідно до п.5.2.14 п.5.2 розділу V Положення № 978 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), а саме: акту (довідки) документальної чи камеральної перевірки або реєстру (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи, зареєстрованої добровільно, за 12 послідовних податкових місяців, який свідчить про те, що обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ.

Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дає підстави вважати, що для з'ясування питання наявності підстав для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п. «и» п.184.1 ст. 184 ПК України, обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника ПДВ повинен здійснюватись податковим органом за попередні 12 календарних місяців, які передують місяцю, в якому таким органом приймається відповідне рішення.

З оглянутого в судовому засіданні реєстру податкових декларацій, складеного відповідачем на виконання положень п.5.2.4 п.5.2 розділу V Положення №978, а також зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем обрахунок відповідних обсягів постачання товарів здійснювався за послідовні 12 календарних місяців, а саме, з жовтня 2010 року по вересень 2011 року (а.с.21).

Між тим, слід зазначити, що раніше діючим законодавством, яким були визначені підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 – ВР, такої підстави, як: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, передбачено не було.

Виходячи із загальних принципів права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона має починатися з моменту набрання чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 – ВР, який був чинним до набрання чинності Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.) не передбачав таку підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість яку наразі передбачено п. «и» п.184.1 ст. 184 ПК України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 р у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Що ж стосується юридичних осіб, то в мотивувальній частині рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які зачіпають права юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно з пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2011 року, крім положень, які набирають чинності ще пізніше. Норми про поширення правил п.п. «и» п.184.1 ст. 184 ПК України на правовідносини, що виникли чи існували до набрання чинності Податковим кодексом України, ні в прикінцевих, ні в перехідних, ні в жодних інших положеннях цього кодексу не передбачені.

Таким чином, перебіг строку (12 календарних місяців сукупно) для визначення відсотку обсягу постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку на додану вартість від загального обсягу постачання, слід рахувати період тільки після набрання чинності Податкового кодексу України, тобто з 01.01.2011 року.

Суд також звертає увагу на те, що одним із принципів податкового законодавства є принцип «презумпції правомірності рішень платника податків», відповідно до якого, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платників податків так і контролюючого органу, рішення повинно бути прийнято на користь платника податків.

Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 14.02.2011 року «Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації», відповідно до якого обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто і за період до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає, що в даному випадку існує неоднозначне трактування положень  п.п. «и» п.184.1 ст. 184 ПК України, і тому, слід прийняти рішення на користь платника податків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог в частині поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд зазначає, що оскільки вони є похідним  від первісної, порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

З приписів наведених вище  норм Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість слідує, що поновлення реєстрації суб'єкта права як платника податку на додану вартість здійснюється органом державної податкової служби України, де така особа знаходилась на обліку в якості платника податку на додану вартість шляхом виконання обов'язку по направленню рішення суду, яке набрало законної сили до ДПА України.       

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, викладеного в рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 152/28-188 від 28.10.2011  р., а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково,  судові витрати  здійснені позивачем,   присуджуються йому   відповідно до задоволених  вимог,  а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких  позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 60, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» до  Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ  у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  про анулювання реєстрації платника податку  на додану вартість  від 28.10.2011 року  № 152/28-188,  поновлення ТОВ «ВКП «Контакт-Моком»  в Реєстрі платників податку на додану вартість – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати  рішення  Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  від 28.10.2011 року  № 152/28-188 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» (код ЄДРПОУ 20304506,  фактична адреса: м.Дніпропетровськ, Бульвар Слави, 22).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Дніпропетровська поновити Товариство з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком»  в Реєстрі платників  податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Контакт-Моком» (код ЄДРПОУ 20304506,  фактична адреса: м.Дніпропетровськ, Бульвар Слави, 22)  витрати  по оплаті судового збору  (державного мита) в сумі   29 (двадцять дев»ять грн.)  грн. 55  коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                  

І.В. Тулянцева