Рішення

від 29.09.2008 по справі 20/164-08-3225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/164-08-3225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2008 р.Справа  № 20/164-08-3225

За позовом  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;    

до відповідача  Приватного підприємства "ШЕРОН"   

про стягнення 10759,75грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Дудник О.С., діюча за дов. №01-13/7539 від 23.07.2008року.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій,  з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з Приватного підприємства „Шерон” заборгованість за фактичне користування нежилим підвальним приміщенням, загальною площею 244,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11, в сумі 10 448,15 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 104,48 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні 29.09.2008р. представник позивача уточненні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.06.2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „Шерон” було укладено договір оренди нежитлового приміщення №40/35, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 244, 1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11, під розміщення пунтку з надання побутових послуг.

Строк дії договору відповідно до п. 1.2 зазначеного договору був встановлений до 11.06.2005 року.     

Пунктом п.2.2 договору № 40/35 від 11.06.2003р. встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 584,68 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 4.10 зазначеного договору, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Крім того, відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У зв'язку з незвільненням відповідачем орендованого приміщення у добровільному порядку після припинення дії договору оренди, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про виселення відповідача з нежилого підвального приміщення, загальною площею 244,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11.

Рішення Господарського суду Одеської області по справі №17/117-06-5116 від 31.07.2006 року, яке набрало законної сили і сторонами не оскаржене, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення Приватного підприємства „Шерон” з нежилого підвального приміщення, загальною площею 244,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11, були задоволені повністю.

Враховуючи, що рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2006 року по справі 17/117-06-5116 не було добровільно виконано відповідачем, згідно акту державного виконавця від 26.06.2007 року при примусовому виконанні наказу по справі №17/117-06-5116 було здійснено  виселення відповідача -  Приватного підприємства „Шерон”.

Вважаючи, що з дати набрання рішенням Господарського суду Одеської області по справі №17/117-06-5116 від 31.07.2006 року, а саме з 10.08.2006 року, по 26.06.2007 року відповідач -  Приватне підприємство „Шерон” самовільно, без правових підстав, займав нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 244,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням відповідно до п. 4.10 договору оренди №40/35 від 11.06.2003 року.

Проаналізувавши наявні у справи  докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності зі ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 4.10 договору оренди № 40/35 від 11.06.2003 року, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2006 року по справі 17/117-06-5116 року договір оренди № 40/35 від 11.06.2003 року припинив свою дію, а інші договори на право користування цим приміщенням не укладались.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту державного виконавця (а.с.17), рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2006 року по справі 17/117-06-5116 року, яке набрало законної сили 10.08.2006 року, було виконано у примусовому порядку лише 26.06.2007 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскільки Приватне підприємство „Шерон” самовільно, без правових підстав, займало нежилі підвальні приміщення з 10.08.2006 року по 26.06.2007 року, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 11, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за фактичне користування нежилим підвальним приміщенням в сумі 10 448, 15 грн., згідно зробленого позивачем розрахунку, який перевірено судом, відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 104, 48 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Шерон” (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 28, кв. 19, р/р 26005301456090, МФО 328135, код ЄДРПОУ 23863726) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКу у Одеській області, МФО 328011, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість за фактичне користування нежилим підвальним приміщенням в розмірі 10 448 /десять тисяч чотириста сорок вісім/ грн. 15 коп., 104 /сто чотири/ грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

            Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

рішення підписано 2.10.2008р.