Рішення

від 03.10.2008 по справі 02/3957

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/3957

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "03" жовтня 2008 р.                                                                             Справа №  02/3957

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання  Давиденко В.Г., за участю представників:  

позивача: Комаренко І.М.–за довіреністю, відповідача:  не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу   

за позовом  приватного підприємства "Сорго"        

до приватного підприємства "Будівельна компанія "Мідас"     

про  стягнення 7602 грн. 93 коп.,

                                                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 602 грн. 93 коп., в тому числі 6 531 грн. 46 коп. основного боргу та  1 071 грн. 47 коп. пені відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № 78-2/3 від 16.06.2006 року.

До прийняття рішення  у справі позивач надіслав суду Клопотання від 22.09.2008 року, у якому збільшив суму нарахованої пені до 1088 грн. 73 коп. в зв'язку з уточненням розрахунку пені,  і суму позову вказав 7620 грн. 19 коп., та надав доказ надсилання вказаного клопотання відповідачу в цей же день –22.09.2008 року.  

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов в сумі 7 620 грн. 19 коп., в тому числі 6531 грн. 47 коп. боргу за передані відповідачу товари та 1088 грн. 73 коп. пені; заперечив проти відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник відповідача не з'являється у друге судове засідання, встановлений законом 2–місячний строк розгляду спору  закінчується 4 жовтня 2008 року і позивач заперечує проти його продовження через відсутність для цього законних підстав; представник позивача вважає, що відповідач недобросовісно користується своїми правами, оскільки  у дорученні на право представляти інтереси відповідача вказані три особи, отже, інші два представники  чи один із них могли з'явитися у судове засідання.   

     Перед початком судового засідання до суду надійшло клопотання  за підписом представника відповідача Чеберяка Д.Ю., у якому він просить відкласти слухання справи  в зв'язку із  його хворобою, зобов'язати позивача надати у судове засідання видаткові накладні, оскільки у відповідача виникає сумнів у їх справжності.     

          Суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає до задоволення, виходячи із того, що суд не викликав у судове засідання саме представника Чеберяка Д.Ю., у довіреності від 01 травня 2008 року вказані три представники, які уповноважені представляти інтереси приватного підприємства "Будівельна компанія "Мідас", стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником,  чи керівник особисто, а заперечувати проти позову чи надавати докази на підтвердження заперечень є правом сторони, а не обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті і вважає можливим розглянути справу за відсутності представника  відповідача, за наявними в ній матеріалами.                

    Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення  та доводи представника позивача, суд   встановив наступне.  

      Приватне підприємство "Сорго" в особі директора Крамара С.І. та приватне підприємство "Будівельна компанія "Мідас" в особі директора Лебідь Б.М. уклали договір № 78-2/3 купівлі-продажу від 16 червня 2006 року, за умовами якого  позивач (як продавець) зобов'язався передати  у власність відповідача (покупця), а останній прийняти  і своєчасно оплатити  товар  в кількості  та строки, визначені  сторонами в  ході виконання цього договору.     

Відповідно до п. 2.2. договору ціна, кількість та найменування товару  визначаються згідно товарних накладних на кожну партію товару.  

В п. 3.1 договору вказано, що продаж кожної окремої партії товару здійснюється згідно усного або письмового замовлення покупця.   

          Проаналізувавши умови договору № 78-2/3 від 16 червня 2006 року,  заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки, оскільки він укладений господарюючими суб'єктами між собою,  предметом договору є поставка  товару,  умови поставки, передачі товару відповідають умовам поставки, викладеним у статті 265 Господарського кодексу України. Найменування договору як  купівлі-продажу не змінює його правової природи.

          Відповідно до статті 267 ГК України якщо в договорі поставки строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. У пунктах 6.1., 6.2.  договору вказано, що договір діє до 31 грудня 2006 року, а в частині розрахунків –до повного виконання.   Якщо жодна сторона за 10 днів до закінчення терміну дії договору не заявить про його розірвання, то договір продовжується ще на один рік. Суду не подано доказів припинення договору від 16.06.2006 року, отже, дія його продовжена відповідно до умови пункту 6.2. договору.

Згідно статті 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.   

Як вбачається із матеріалів справи  та із поданих  позивачем розрахунків,  відповідач отримував у позивача товари протягом серпня 2006 року –березня 2008 року та отримав  товар (будівельні матеріали) на загальну суму 51 967,53 грн. по видаткових накладних, вказаних у позовній заяві, та довіреностях, які додані до позовної заяви.  Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в загальній сумі 45 436,07 грн.  Залишок боргу відповідача за отриманий товар складає 6531,46 грн.

Вказана сума зазначена також у акті звірки взаємних розрахунків за І півріччя 2008 року,  підписаному сторонами та скріпленими печатками підприємств (а.с. 82).  

В пункті 3.6. договору  вказано, що продавець встановлює ліміт продажу партії товару з відстроченням платежу в сумі 10 000 грн. та строком на 3 банківських дні з моменту отримання товару покупцем, а покупець зобов'язується  оплатити вартість партії товару згідно виставленого продавцем рахунку та в строки, встановлені цим договором, шляхом  перерахування коштів на поточний рахунок або внесення їх в касу продавця.    

Отже, відповідно до умов договору відповідачу було надано відстрочення платежу   строком на 3 банківських дні з моменту отримання товару покупцем  і саме дата накладної є відправною датою для розрахунку із позивачем. Разом з тим, суд зазначає, що позивач виставляв відповідачу рахунки, а останній їх оплачував, посилаючись на рахунки у платіжних дорученнях на оплату коштів (а.с. 64 - 78).  Отже, суд вважає, що відповідачем фактично були отримані товари на вказану суму боргу по вказаних у позовній заяві видаткових накладних.   

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо  у зобов'язанні встановлений строк (термін)  його виконання, то воно   підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від зобов'язання  не допускається,  якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.       

Оскільки у договорі вказано строк оплати вартості вказаного товару, але відповідач його в установлені строки не оплатив, тому суд приходить до висновку, що вимога позивача  про стягнення боргу є обгрунтованою,  підтвердженою  поданими суду доказами,  не  спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.        

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача у  клопотанні щодо недійсності накладних, оскільки судом оглянуті накладні, довіреності, не встановлено сумнівів у їх достовірності, факт отримання товару підтверджений у акті звірки, підписаному повноважним представником відповідача та скріпленим печаткою  підприємства, відповідач не вказав, у кого і в чому саме виникають сумніви, чим  вони підтверджуються, не вказав причин неподання належних доказів суду протягом двох місяців розгляду спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень. Відповідач  не вказав належним доказів на підтвердження своїх заперечень (чи сумнівів),  тому суд вважає безпідставними ці доводи відповідача і не приймає їх до уваги.

Оскільки відповідач порушив своє договірне зобов'язання, за отриманий товар не розрахувався в установлений  строк, тому суд  вважає правомірною вимогу позивача про стягнення із відповідача пені за прострочення розрахунку відповідно до умови пункту 5.2. договору в загальній сумі 1088 грн. 73 коп.  Розрахунок пені виконано вірно.  

           На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню  позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 102рн., 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Виходячи з викладеного, керуючись статтями  49, 82-85 ГПК України, суд     

В И Р І Ш И В:

1.  Збільшення розміру позовних вимог до суми 7620 грн. 19 коп. прийняти.

2.   Позов задовольнити  повністю.

          3. Стягнути із приватного підприємства  "Будівельна компанія "Мідас"   (18029, м. Черкаси, вул. Ярославська, 26, кв. 32, ідентифікаційний код 33363403) на користь   приватного підприємства "Сорго" (18018, м. Черкаси, вул. Руднєва, 112/1,  ідентифікаційний код 30284895)  борг в сумі 6 531 грн. 46 коп., 1088 грн. 73 коп. пені, 102 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                 Суддя                                                                                                А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 07.10.2008 року