Рішення

від 23.09.2008 по справі 10/483/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/483/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.08                                                                                        Справа №  10/483/08

Суддя   

За позовом: Приватної фірми «Стимул-В», м. Запоріжжя

До відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми «Павел», м. Запоріжжя

Про стягнення суми 4711 грн. 28 коп.

                                                            Суддя                    Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Волнова Ю.М., дов. від 14.08.08р.;

Від відповідача: не з'явився

          Справа розглядалася  08.09.08р., об'явлена перерва на 23.09.08р. У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

          Розглядається позовна заява про  стягнення з відповідача суми 4 711 грн. 28 коп.: основний борг в розмірі 3 996,00 грн., інфляційні нарахування –715,28 грн.

          Відповідач відзив на позов не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений. Справа розглядається у порядку ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив:

Між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу товару № СТ-04/01/01 від 04.01.07 р., відповідно до якого Постачальник передав у власність Покупцю, а Покупець прийняв та повинен оплатити товар на загальну суму 4 975,59 грн. Але відповідач лише частково виконав прийняті на себе обов'язки, перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 975,59 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу № СТ-04/01/01 від 04.01.07 р. оплата товару здійснюється згідно рахунку з відстрочкою платежу 14 календарних днів від дати здійснення поставки товару. Дата поставки товару -  це дата, яка вказана в накладній Постачальника (п. 2.4. договору № СТ-04/01/01 від 04.01.07 р.).

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться у матеріалах справи. На момент звернення з позовом відповідач не оплатив (чи не в повному обсязі оплатила) рахунки № СТ-0006413 від 10.08.07 р., № СТ-0006480 від 14.08.07 р., № СТ-0006556 від 15.08.07 р., № СТ-0007662 від 19.09.07 р., № СТ-0007702 від 21.09.07 р., № СТ-0007805 від 25.09.07 р., № СТ-0007879 від 26.09.07 р., № СТ-0007995 від 28.09.07р., № СТ-0008187 від 05.10.07 р., № СТ-0008332 від 09.10.07 р., № СТ-0008333 від 09.10.07 р., № СТ-0008462 від 15.10.07 р., № СТ-00008428 від 12.10.07, № СТ-0008785 від 25.10.07 р. на загальну суму 3 996,00 грн.

Тому позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 715,28 грн. згідно ст. 625 ЦК України, розрахунок додано до позову.

Позивач на підставі ст. 193 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України, просить стягнути суму  3996,00 грн. основного боргу, інфляційні нарахування –715,28 грн.

Вимоги позивача підлягають задоволенню у зв'язку із наступним.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти  річних від простроченої суми.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за знецінення грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, вони нараховані позивачем обґрунтовано.

Вимоги позивача  засновані на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито, витрати на ІТЗ судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому що позов доведений до суду з його вини.

При вирішенні цього питання суд виходив з наступного. Відповідно до ст.ст. 44, 48, ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати складаються також з витрат на оплату послуг адвоката,  які визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”, та покладаються при задоволені позову на Відповідача.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат, як то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданою стороною представникові її інтересів в суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката надано відповідний договір, документ підтверджуючий сплату цих послуг (платіжне доручення), штатний розклад та довідку про відсутність правової служби у позивача. Крім того, гонорар адвоката складає 1000,00 грн., що, на думку суду, є розумною винагородою та не перевищує суму позову.

          Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми «Павел»(м. Запоріжжя, код ЕДРПОУ 13633942) на користь приватної фірми "Стимул-В" (м. Запоріжжя, код ЕДРПОУ 22123648) основного боргу в розмірі 3996,00 грн., інфляційні нарахування –715,28 грн., 102,00 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Суддя                                                                                          Алейникова Т.Г.