Постанова

від 09.10.2008 по справі 22/268-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/268-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2008                                                                                   Справа № 22/268-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Лисенко О.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Пшенічнікова Н.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Стрілець О.С., довіреність від 20 лютого 2008 року № 363;

від відповідача –Пшеничний Ю.І., довіреність від 20 травня 2008 року № 3/638;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-Руда”, м.Жовті Води Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року у справі № 22/268-08

за позовом Одеської залізниці, м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-Руда”, м.Жовті Води

про стягнення 18375 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року у справі № 22/268-08 (суддя Пуппо Л.Д.) позов Одеської залізниці задоволено, стягнуто з відповідача ТОВ “Восток-Руда” на користь позивача 18375 грн. штрафу, 183,75 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, що згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ТОВ “Восток-руда”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на його адресу не надходило жодного повідомлення від залізниці про факт недовантаження вагонів, а під час контрольного переважування вагонів та при складанні комерційного акту представники ТОВ “Восток-Руда” не були присутніми. Також відповідач зазначає про пропуск залізницею встановленого ст.315 ГК України строку пред'явлення претензії про сплату штрафів.

Позивач –Одеська залізниця, проти апеляційної скарги заперечує, вважає її такою, що задоволенню не підлягає, рішення вважає законним і обґрунтованим. У поданих поясненнях зазначає, що штраф відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць підлягає стягненню за наявністю факту допущення вантажовідправником порушень незалежно від того, чи завдані у зв'язку з цим залізниці збитки. Також вказує, що пред'явлення претензії не є обов'язковим.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, в судовому засіданні оголошувались перерви з 10 вересня 2008 року до 15 вересня 2008 року, 29 вересня 2008 року та 09 жовтня 2008 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В липні 2008 року Одеська залізниця звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ “Восток-Руда” 18375 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно залізничної накладної на групу вагонів № 47767297 від 02 січня 2008 року відповідач зобов'язався відвантажити зі станції Жовті води Придніпровської залізниці 46 вагонів з загальною масою вантажу 2886000 кг руди залізної на адресу ВАТ “Полтавський ГКЗ”, а залізниця зобов'язалась доставити всі 46 вагонів на станцію призначення –Золотнишино Південної залізниці і видати вантажоодержувачу.

Під час прямування потягу на станції Тимкове Одеської залізниці було при комісійному переважуванні вагонів встановлено, що відправником невірно зазначено масу вантажу у п'яти вагонах - №№ 55646160, 55746812, 55646475, 55646632 та 55646061, про що складено комерційний акт від 04 січня 2008 року БО № 644016/2.

У зв'язку з цим, на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України позивач просив стягнути з відповідача штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати із розрахунку 735 грн. х 5 вагонів.

З висновком господарського суду про задоволення позовних вимог залізниці погодитись не можна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил складання актів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються  для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до ч.2 п.4 Правил складання актів на вантаж, що перебуває у дорозі, комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Крім цього, як встановлено п.12 правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому випадку не складається.

Як вбачається із матеріалів справи, комерційний акт від 04 січня 2008 року БО № 644016/2 /а.с.11-12/ складено на попутній станції Тимково Одеської залізниці. При цьому, в розділі “Є” акту відсутні дані, які були б внесені станцією призначення Золотнишино Південної залізниці відповідно до п.12 Правил.

Отже, комерційний акт від 04 січня 2008 року БО № 644016/2 складений з порушеннями Правил складання актів, а тому не може бути прийнятий як належний доказ і не може бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника. Висновок господарського суду про відповідність комерційного акту вимогам Правил є невірним.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги Одеської залізниці про стягнення з відповідача штрафу за неправильне зазначення ваги вантажу у розмірі 18375 грн. задоволені бути не можуть.

Рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Господарські витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-Руда” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року у справі № 22/268-08 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Одеської залізниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-Руда” витрати на подання апеляційної скарги в сумі 91,88 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                                              О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                          О.М.Лисенко

                                                                                                                                     І.М.Науменко