Рішення

від 07.10.2008 по справі 5020-13/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-13/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2008 р. справа № 5020-13/162

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Жил-Уют”

                                (99001, м.Севастополь, вул.Дзигунського, 19)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К”

          (99029, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 15)

про          стягнення 61993,11 грн.

Суддя Сімоходська Д.О.

Представники сторін:                      

Від позивача - Черьомухіна Т.Б., довіреність № б/н від 29.09.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют";

Від відповідача - Вохмянін А.М., довіреність б/н від 02.07.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко";

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Жил-Уют” (далі - позивач), звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості за отримані послуги оренди житлових приміщень у розмірі 61993,11 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору оренди житлової площі в гуртожитку № 28а від 01.01.2008 року в частині оплати послуг.

Ухвалою суду від 10.09.2008 порушено провадження по справі.

01.09.2008 року позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 62731,04 грн., що належать відповідачеві.

Ухвалою від 10.09.2008 суд зобов'язав позивача надати суду докази та обґрунтування причин звернення з заявою про забезпечення позову, докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” та Постанови Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”. Позивач вимоги вказаної ухвали суду  не виконав.

У зв'язку з тим, що відповідачем здійснюється погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 418 від 31.07.2008, № 1241 від 18.09.2008, № 534 від 01.10.2008 (а.с. 53-55), а також відповідач визнав позов в повному обсязі, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає. Крім того, позивач не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В судовому засіданні 01.10.2008 оголошувалась перерва до 07.10.2008.

06.10.2008 року позивач надав суду доповнення та зміни до позовної заяви, просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 31293,11 грн., з яких 31126,00 грн –сума основної заборгованості, 167,11 грн. –3% річних (а.с. 49-50).

Відповідач до початку судового засідання надав суду додатковий відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги повністю на суму 31293,11 грн., просить надати відстрочку виконання рішення суду строком на 2 місяці (а.с. 57).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі на суму 31293,11 грн., просить надати відстрочку виконання рішення суду строком на 2 місяці.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду в порядку п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України строком на 2 місяці задоволенню не підлягає, оскільки вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, однак відповідач не обґрунтував наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ

01.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Жил-Уют” та товариством з обмеженою відповідальністю „Добриня і К” укладений договір оренди житлової площі в гуртожитку № 28а (далі - Договір) (а.с.51).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець зобов'язується надати орендарю у строкове оплатне користування вільні койко-місця у гуртожитку „Романтик” за адресою: м.Севастополь, вул.Горпищенка, 44 для тимчасового мешкання без права прописки, а також забезпечити житло необхідним інвентарем та комунальними послугами.

Строк договору встановлений сторонами до 30.09.2008 року (п. 5.1. Договору).

На підставі вказаного договору в період з 01.06.2008 по 01.09.2008 року позивачем на користь відповідача надані послуги на загальну суму 61826,00 грн., що підтверджується рахунками:

-          № 134 від 25.06.2008 на суму 29700,00 грн.;

-          № 153 від 28.07.2008 на суму 21190,00 грн.;

-          № 175 від 27.08.2008 на суму 15936,00 грн.,

а також відповідними актами  прийому-передачі наданих послуг:

-          від 30.06.2008 на суму 29700,00 грн.;

-          від 31.07.2008 на суму 21190,00 грн.;

-          від 29.08.2008 на суму 15936,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору орендар зобов'язаний здійснювати оплату протягом 5 днів після отримання рахунку  від орендодавця.  Орендна плата одного койко-місця  без гарячої води складає 20,00 грн., в т.ч. ПДВ, та з гарячою водою складаю 27,00 грн. на добу, в т.ч. ПДВ.

Таким чином строк оплати за Договором по вказаним рахункам настав відповідно 02.07.2008 року, 05.08.2008 року, 03.09.2008 року.

31.07.2008 відповідачем здійснена оплата за рахунком № 134 від 25.06.2008 на суму 5000,00 грн.

Крім того, після порушення провадження по справі відповідач частково погасив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 418 від 31.07.2008 на суму 5000,00 грн., № 1241 від 18.09.2008 на суму 15000,00 грн., № 534 від 01.10.2008 на суму 16190,00 грн. (а.с. 53-55)

Таким чином, сума заборгованості відповідача станом на 02.10.2008 року складає 31126,00 грн.

Докази належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг у розмірі 31126,00 грн. в матеріалах справи відсутні, заборгованість на день прийняття рішення в сумі 31126,00 грн. визнана відповідачем.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 31126,00 грн. підлягає стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно положень статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 167,11 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, а також враховуючи те, що відповідач визнав зазначену суму, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К” (99029, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 15, код ЄДРПОУ 16328694, р/р 26003945105431 в СФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Севастополя, МФО 324195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Жил-Уют” (99001, м.Севастополь, вул.Дзигунського, 19, код ЄДРПОУ 30711648, р/р 26005945236751 в СФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Севастополя, МФО 324195) заборгованість у розмірі 31126,00 грн., 3% річних у розмірі 167,11 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 619,93 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Д.О.Сімоходська

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 13.10.2008