Постанова

від 30.09.2008 по справі 6/322

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/322

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.09.2008                                                                                           № 6/322

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Таран О.М., Лещенко Ю.В.

 від відповідача - Лісун І.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду приватизації комунального майна Печерського району м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.07.2008

 у справі № 6/322  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-Київ"

 до                                                   Фонду приватизації комунального майна Печерського району м.Києва

 про                                                  зобов"язання вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ» до Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва про зобов'язання відповідача у п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили включити до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлові приміщення, та затвердити їх на приватизацію, а також провести всі необхідні дії щодо приватизації нежитлових приміщень та укласти з позивачем договори купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Басейній в місті Києві (технічна адреса приміщень: будинок № 3 (літера А) по вул. Басейній у місті Києві) площею 47,7 кв. м. та 35,1 кв. м.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.07.2008 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Фонд приватизації комунального майна Печерського району міста Києва (м. Київ, вул. Суворова, 15, код 22974783) у місячний термін після набрання чинності даного рішення включити до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове підвальне приміщення по вул. Басейній, 3-А в місті Києві, загальною площею 47,7 кв. м. та нежитлове приміщення по вул. Басейній, 3-а в місті Києві, загальною площею 35,1 кв. м., здійснити всі необхідні дії щодо приватизації Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ» (м. Київ, вул. Оленівська, 10, к. 14, код 32047390) зазначених приміщень та укласти договори купівлі-продажу на вказані приміщення.

Стягнуто з Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва (м. Київ, вул. Суворова, 15, код 22974783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ» (м. Київ, вул. Оленівська, 10, к. 14, код 32047390) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України «Про тимчасову заборону приватизацію пам'яток культурної спадщини».

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ» з метою подальшої приватизації шляхом викупу було укладено договори оренди нерухомого майна з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського р-ну м. Києва № 50/608 від 22.11.2007 року та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради» № 133/608 від 13.05.2008 р.

Відповідно до договору № 50/608 від 22.11.2007 р. позивачу було надано в оренду не житлове півальне приміщення по вул. Басейній, 3-А в м. Києві загальною площею 47, 7 кв.м., а відповідно до договору № 133/608 від 13.05.2008 було надано не житлове приміщення по вул. Басейній, 3-А в м. Києві загальною площею 35,1 кв.м.

Згідно експертної оцінки станом на 22.11.2007 вартість спірного нежитлового приміщення загальною площею 47,7 кв. м. складала 276192,4 грн., а станом на 13.05.2008 вартість спірного нежитлового приміщення загальною площею 35,1 кв. м. складала 266604,2 грн.

Позивач відповідно до підпункту 3.4.15 пункту 3.4 договору № 50/608 від 22.11.2007 р. звернувся до Житлово-експлуатаціної організації № 608, яка є балансоутримувачем спірного орендованого приміщення за дозволом на проведення ремонтних робіт, що були необхідні для цільового використання вказаного приміщення, та за рахунок власних коштів здійснив в орендованих спірних нежитлових приміщеннях ремонтно-відновлювані роботи, загальна сума яких при цьому перевищує 25% залишкової вартості спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження проведених позивачем поліпшень спірного майна, зокрема нежитлового приміщення загальною площею 47,7 кв. м. надано договір підряду № 1/08 від 26.02.2008, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест», яке діяло на підставі ліцензії серії АВ            № 194025, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 03.11.2006, відповідні акти прийому виконаних робіт від 31.03.2008, а також платіжне доручення № 690 від 15.04.2008 на суму 80575,2 грн., а на підтвердження проведення поліпшення спірного орендованого приміщення загальною площею 35,1 кв. м. надано договір по виконанню робіт з реконструкції теплорозподільчого вузла (бойлеру) № 52 від 18.06.2007, договір по виконанню пусконалагоджувальних робіт теплорозподільчого вузла (бойлеру) № 27 від 20.12.2007, акт про прийняття теплорозподільчого вузла (бойлера) від 26.11.2007 та платіжні доручення 342 363 від 04.07.2007, № 460 від 20.09.2007, № 457 від 25.09.2007 та № 559 від 09.01.2008 на загальну суму 99907,2 грн.

28.03.2008 та 23.05.2008 позивач звернувся до Печерської районної у місті Києві ради з проханням включити спірні приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та укласти договори купівлі-продажу вище зазначених нежилих приміщень, оскільки позивач отримав право на викуп спірних нежитлових приміщень.

Листами № 1793/1/08 від 01.04.2008 та № 449/01/08 від 27.05.2008 відповідач відмовив позивачу в приватизації спірних нежитлових приміщень, посилаючись на заборону приватизації пам'яток до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до об'єктів малої приватизації також відноситься окреме індивідуально визначене майно.

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації визначає ст. 7 вказаного Закону.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Ініціатива покупців реалізується шляхом подачі до відповідного органу приватизації заяви про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації. (ч.3, 4, 5 ст. 7 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).

В силу абзацу 2 частини 5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, покладено на місцеві Ради (ч. 1 ст. 7 Закону).

Офіційне тлумачення частини першої, третьої та п'ятої статті 7 Закону дано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 у справі № 1-16/2000, з якого можна зробити висновок, що положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України визначає Державна програма

приватизації на 2000 - 2002 роки (далі - Програма), яка затверджена Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 № 1723-ПІ і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Цілісні майнові комплекси, окреме індивідуально визначене майно, майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси, вказаною Програмою віднесено до об'єктів групи А.

Пункт 51 Програми визначає, що в разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Таким чином, право на приватизацію орендованого на час подачі заяви приміщення шляхом викупу у межах приватизованого цілісного майнового комплексу надано позивачу Законом України «Про Державну програму приватизації», а обов'язком відповідача є включення приміщення у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивача, та з обов'язком Печерської районної у міста Києві ради затвердити вказаний перелік, зазначивши спосіб приватизації як викуп позивачем, а тому відмова суперечить статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки не існує законодавчовстановлених обмежень на приватизацію нежитлових приміщень саме по вул. Басейній, З-А в місті Києві.

Повноваження органів охорони культурної спадщини, до яких віднесено погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхнім власникам чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ).

Статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено порядок здійснення права власності на об'єкти культурної спадщини. Так, об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням охорони культурної спадщини надано висновок стосовно приватизації нежитлових приміщень у згаданому вище будинку, де визначено, що об'єкт культурної спадщини може бути приватизований позивачем.

Статтею 4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено повноваження Кабінету міністрів України у сфері охорони культурної спадщини: здійснення державної політики, здійснення державного контролю, занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення.

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадиться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини.

Посилання відповідача на Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» як на підставу для відмови у проведенні приватизації є неправомірним та необґрунтованим, тому, що зазначений Закон накладає тимчасову заборону на приватизацію пам'яток культурної спадщини національного значення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно не є предметом регулювання Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», воно може бути приватизовано у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2008 року у справі № 6/322 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2008 року у справі № 6/322 залишити без змін, а апеляційна скарга Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.10.08 (відправлено)