Рішення

від 02.03.2012 по справі 3/45/5022-578/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2012 р.

Справа № 3/45/5022-578/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Турецького І.М.             

Розглянув справу

за позовом  Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 34905631) вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль                   

до  відповідача    Малого приватного  підприємства “Екос” (код ЄДРПОУ 21149396), вул. Ювілейна, 8, смт. Ланівці Тернопільської області

про стягнення   збитків

За участю представників сторін від :

позивача: ОСОБА_1  –головний  спеціаліст –юрисконсульт, представник за довіреністю №1-1/3228 від 22.12.2009 р.

відповідача:  Чернець К.А. –керівник підприємства

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача  Малого приватного підприємства "Екос"  про  стягнення  збитків, заподіяних державі в  результаті   засмічення   земельних  ресурсів  у  розмірі 3 315 грн.  00 коп.  

Відповідач своїм конституційним правом на захист  скористався. Явку в судове засідання свого представника  забезпечив,  проти  позову  заперечує  ,  з підстав  викладених  у  письмовому  відзиві  на  позовну  заяву  від 18.05.2011р. ( вх. № 12415 (н) від 19.05.2011р.,  просить  суд   у  задоволенні   позовних  вимог  позивача  відмовити  повністю.

В судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22,  81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи, в порядку ст. 81-1 ГПК України,  здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою програмно-апаратного комплексу „ Діловодство суду ” (компакт-диск CD-R, серійний номер   121 171 RA 46275).

Ухвалою господарського суду  Тернопільської  області   від 04  липня 2011  року , в порядку  ст.. 79  ГПК України, зупинено  провадження у справі №3/45/5022-578/2011 до набрання законної сили рішення у справі №2-а-4172/11/1910 за позовом Чернець К.А. до Державної  екологічної    інспекції в Тернопільській області про визнання протиправною постанови про накладення  адміністративного  стягнення.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення  провадження у даній справі, ухвалою  господарського суду Тернопільської області  від 01.03.2012 року поновлено провадження у справі  №3/45/5022-578/2011 та розгляд справи призначено  на 02.03.2012 року на 14:00 год.

Ухвалою суду від 01.03.2012р. прийнято уточнення до позовної заяви у справі №3/45/5022-578/2011 до розгляду, та внесено уточнення до  зазначення  правильної назви  та  коду  ЄДРПОУ відповідача: "Мале приватне підприємство “Екос”,  за  адресою: Тернопільська область, Лановецький район, смт. Ланівці, вул. Ювілейна, 8, код ЄДРПОУ 21149396" замість: "приватне підприємство "Екос", смт. Ланівці, вул. Ювілейна, 8, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21161919".

Строк вирішення спору, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, було продовжено до 04.07.2011 року, про що винесено відповідну ухвалу від  16 червня  2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників  сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

17  травня 2008  року  спеціалістами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області проведено  перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно якої встановлено, що Приватне підприємство "Екос" порушило вимоги законодавства про охорону  навколишнього природного середовища, виявлено незаконне складування твердих побутових    відходів на  земельній ділянці площею 65 кв. м.  на  території зоологічного парку місцевого  значення  "Лановецький  зооботсад".  

Даний факт порушення підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 17.05.2008р., який не підписаний представником ПП "Екос"; протоколом про адміністративне  правопорушення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області № 000699 від 17.05.2008р.; постановою про накладення   адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 31.05.2008р. за №000699.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу, в результаті його неправомірних дій,  здійснено відповідно до постанови  Кабінету  Міністрів  України  №521  від 21.04.1998р. "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України " і складає згідно поданого Розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу зумовленою засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства  -  3315 грн. 00 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль за  використанням  і  охороною  земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (в даному випадку - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області).

Стаття  40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачає використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями повинно здійснюватись із додержанням обов'язкових екологічних норм.

Статтею  50 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища", зазначено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей; екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Згідно положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Аналогічні приписи містить Закон України “Про відходи”.

Статтею 1 Закону України „Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України “Про відходи”,  основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення  його сталого розвитку.  

Стаття 17 Закону  України "Про  відходи" вказує,  суб'єкти   господарської  діяльності  у  сфері  поводження  з відходами  зобов'язані відшкодовувати шкоду,  заподіяну навколишньому  природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України

Відповідно до  ст. 42 , 43 Закону України "Про відходи", особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.  Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України .

Стаття  64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачає, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Згідно з частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України,  майнова шкода, завдана  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується  в  повному обсязі особою, яка  її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту цієї норми підставою  цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке  складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди,  протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та  майновою шкодою, вина.

Згідно з пунктом  1.6 роз'яснення Президії  Вищого арбітражного Суду України від  27.06.2001 року №02-5/744 "Про  деякі питання  практики  вирішення  спорів, пов'язаних  із  застосуванням законодавства  про  охорону навколишнього природного  середовища", зі змінами  внесеними рекомендаціями  Президії Вищого господарського  суду України від 25.03.2009року №04-06/44, при  вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної  навколишньому природному середовищу, господарським судам  слід  виходити  з  презумпції  вини  правопорушника (ст.1166 ЦК України), тобто  відсутність своєї  вини  повинен  доводити  сам  відповідач.

П. 3 ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, передбачено, що  юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства, а саме за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача, Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області, скеровувалась претензія № 1-1/1402 від 23.06.2008р. про добровільне відшкодування завданих державі збитків на суму 3315,00 грн.

Проте  вказана претензія позивача  залишена відповідачем без реагування.

Судом  встановлено, що 30 грудня 2011 року Лановецьким  районним судом Тернопільської області   винесено  ухвалу  у  справі за  позовом Чернець  К.А.  до  Державної  екологічної    інспекції   в  Тернопільській  області про  визнання протиправною постанови про накладення  адміністративного  стягнення №000699  від 31.05.2008р., якою  відмовлено в поновленні строку звернення до суду   позивачу Чернець  К.А. та  адміністративну  справу залишено без  розгляду.

Вказана  ухвала  набрала законної сили, оскільки не оскаржена  до  Львівського  апеляційного    адміністративного суду, що підтверджено самим  відповідачем  у  судовому  засіданні - 02.03.2012р.,  про  що  зазначено  у  формулярі  (протоколі) судового  засідання  від 02.03.2012р.

З огляду на викладене, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача документально  обґрунтовані і підлягають  до  задоволення

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1, ст. 20 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є: надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України, зокрема, в пункті 7 якої визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

          А тому збитки, слід стягнути в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Лановецької сільської ради, Лановецького  району, Тернопільської області.   

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49  ГПК України, покладаються  на відповідача.

Керуючись  ст.ст.  32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, Цивільним  кодексом  України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про природно-заповідний фонд України", Роз'яснення Президії  Вищого арбітражного Суду України від  27.06.2001 року №02-5/744 "Про  деякі питання  практики  вирішення  спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного  середовища", господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити  повністю .

2.          Стягнути з Малого приватного  підприємства “Екос” (код ЄДРПОУ 21149396), вул. Ювілейна, 8, смт. Ланівці, Тернопільської області:

-          в дохід місцевого бюджету Лановецької міської ради на р/р 33117331700348, код бюджету 24062100 ідентифікаційний код одержувача 23588208 в ГУДК України у  Тернопільській області МФО 838012 - 3315  грн. 00  коп. збитків,

-          в дохід Державного бюджету України –102 грн. 00 коп. державного мита  та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "05"   березня  2012  року, через місцевий господарський суд.

5.          Рішення направити сторонам у справі.

Суддя                                                                                          І.М. Турецький