Рішення

від 22.02.2012 по справі 5011-32/546-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-32/546-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-32/546-2012

22.02.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", м.Рівне

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД", м.Київ

про           стягнення 35 568,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлев Ю.В. - юрисконсульт

від відповідача: Марищен С.С. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 27701, 00 грн., пені в сумі 2152, 71 грн., тридцяти процентів річних в сумі 5714, 75 грн. за неналежне виконання умов Договору № 23/02/11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 02.02.11р.  

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

В своїй позовній заяві позивач стверджує, що його права порушені, а тому  наполягає на  заявлених позовних вимогах.

Позивачем, в порядку підготовки справи до розгляду, згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України, заявлено клопотання про застосування заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на всі розрахункові рахунки та майно відповідача.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у  вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

  Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

  Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент  винесення та виконання рішення.

Пунктом 3 розділу 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що за заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме в розмірі 1609, 50 грн.

Позивачем не доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 02.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД", як Експедитором, було укладено Договір № 23/02/11 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, відповідно до п. п. 4.1., 4.4 якого Перевізник виконує перевезення вантажів за найкоротшим маршрутом, відкритим для міжнародного автомобільного руху, забезпечує доставку вантажів до пункту призначення та видачу його особі, яка має право на приймання вантажу.

Пунктом 3.2. Договору передбачено обов'язок Експедитора здійснювати оплату Перевізнику вартості перевезення у відповідності з узгодженими ставками.

Відповідно до вимог пункту 2.1 Договору Експедитор для здійснення відповідних перевезень надсилає Перевізнику заявку на перевезення вантажу.  

З метою здійснення перевезення вантажу за місцем призначення сторони уклали контракт-заявку № 080 від 14.03.10р. (надалі - Заявка) на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Reggiolo (Італія) –м. Київ (Україна).

Факт проведення перевезення вантажу згідно Договору підтверджено Заявкою та транспортною накладною CMR № 0003054, за змістом якої вбачається,  що  було здійснене міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Reggiolo (Італія) –м. Київ (Україна).

Положеннями Заявки передбачено вартість перевезення в сумі 34701, 00 грн.

На виконання умов Договору позивачем належним чином надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 34701, 00 грн., про що свідчить виставлений  відповідачу рахунок № 5114 від 21.03.11р. на вказану суму (належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи).

Свої зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу відповідач не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 27701, 00 грн., яку позивач намагається стягнути.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і  з  його боку мало місце  несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2152, 71 грн. за період з 30.06.11р. по 29.12.11р., передбачену сторонами в пункті 6.2 Договору. Так, відповідальність Експедитора настає у випадку прострочення оплати рахунків Перевізника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Позивач вказує на  прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково тридцять відсотків річних в сумі 5714, 75 грн. за період з 24.04.11р. по 29.12.11р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору,  визначили його предмет,  найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення,  строк доставки,  умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення,  а тому згідно вимог ст.ст. 627,  629, 546, 638, 908, 909 ЦК України  договір  вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей  306, 307 ГК України.

Так, стаття  909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується  доставити довірений їй другої стороною  (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується  сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обов'язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної,  передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань  за договором перевезення у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги перевезення суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.  Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27701, 00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України. З урахуванням викладеного,  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2152, 71 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили відповідальність Експедитора за порушення строків оплати рахунків у вигляді 30 процентів річних від простроченої суми у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України.

Частина друга статті  625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наданий позивачем розрахунок річних з та  інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг  за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача тридцяти процентів річних в сумі 5714, 75 грн. також  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1609, 50 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" згідно  ст.ст. 44,49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.02.12 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 6, 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55,  173, 193, 202,  306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3,  22, 33, 36, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД" задовольнити.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД", 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, код ЄДРПОУ 35467815, на користь:

  - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", 33028, м. Рівне, вул. Мазепи, буд. 29, кв. 20,  код ЄДРПОУ 33276798,  основний борг в сумі 27701, 00 грн., пеню в сумі 2152, 71 грн., тридцять процентів річних в сумі 5714, 75 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609, 50 грн., видавши наказ.

3.  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

Суддя                                                                                                   Ю.О.Підченко      

Повне рішення складено –28.02.12р.