Постанова

від 01.03.2012 по справі 5020-1778/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1778/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 5020-1778/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дмитрієва В.Є.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився; товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "АРГО" ;

відповідача: не з'явився; товариство з обмеженою відповідальністю "Продбиопром";

розглянувши  апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продбиопром" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 22 грудня 2011 року у справі № 5020-1778/2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "АРГО" (с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька обл., 60022)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Продбиопром" (вул. Вакуленчука, 29, кім. 322, місто Севастополь, 99053)

про стягнення 63373,56 грн.               

ВСТАНОВИВ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” про стягнення 63 373,56 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011 матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” направлені за підсудністю до господарського суду міста Севастополя.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 грудня 2011 року у справі № 5020-1778/2011 позов задоволено у повному обсязі.

                    З товариства з обмеженою відповідальністю "Продбиопром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО" стягнуто заборгованість у сумі 63 373, 56 грн.

                    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням місцевого суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2 295, 84 грн.

                    Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.

                    Заявник апеляційної скарги вказує, що:

-          поставка товару здійснювалася на підставі договору № 07/0089 від 17.12.07, що зокрема підтверджується зазначенням у платіжних дорученнях, як підставу платежу, саме цього договору;

-          суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про те, що поставка здійснювалася не на підставі договору № 07/0089 від 17.12.07, не прийняв в якості часткової оплати за поставлений товар, платіжні доручення з посиланням на цей договір;

-          між сторонами був укладений договір №1501 від 15.01.07, переплата за яким складає 4 568, 35 грн. і зазначена переплата, на підставі усної домовленості, була зарахована у рахунок погашення заборгованості за договором № 07/0089 від 17.12.07.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -  це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

17.12.07 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” (покупець) був укладений договір поставки № 07/0089, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вироби з жесті, найменування, номенклатура (асортимент), розмір тип, комплектність, одиниця виміру, загальна кількість, кінцевий строк поставки загальної кількості, ціна за одиницю і загальна вартість яких визначаються сторонами у специфікації, яка являється додатком №1 до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.48-50).

Відповідно до пункту 3.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за кожну отриману від постачальника партію товару. Конкретні умови оплати покупцем товару визначаються сторонами у специфікації.

Строк дії договору визначений сторонами з 17.12.07 по 31.12.07 (пункт 9.1 договору.

Як вбачається зі специфікації №1 до договору поставки №07/0089 від 17.12.2007 предметом цього договору є поставка корпусу жерстяної банки, розмірами 73 * 70* 40 мм з літографією «Икра лососевых рыб зернистая», та кришка жерстяна asy-Open»(арк. с. 50, зворотній бік).

Також, з пункту 6.1 специфікації №1 до договору поставки №07/0089 від 17.12.2007 вбачається, що покупець зобов'язаний здійснювати попередню плату повної вартості партії товару, не пізніше ніж за два робочих дня до дати поставки партії товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві дві партії товару –жерстяна банка, розмірами 72,8 * 70,2* 40 мм та кришка жерстяна Open»72,8 мм на загальну суму 152 138, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними: №СА-0004763 від 27.12.07 на суму 117 742,36 грн. та №СА-0000250 від 01.02.08 на суму 34 395,84 грн. (а.с.17,18).

Також, факт поставки товару відповідачем не заперечувався та підтверджується податковими накладними № СА-0005725 від 27.12.07 та № СА-0000332 від 01.02.08 (а.с.21,22).

Факт отримання товару у повному обсязі відповідачем не заперечується і підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.19,20) та підписами, скріпленими печаткою відповідача у видаткових накладних у графі „отримав” (а.с.17,18).

Позивач у позовній заяві зазначає, що за видатковою накладною №СА-0004763 від 27.12.07 був поставлений товар на суму 79 151,73 грн.

Під час розгляду справи, представник позивача пояснив, що до поставки товару за зазначеною накладною, він мав заборгованість перед відповідачем в сумі 38 590, 63 грн., що підтверджується карткою клієнта “Продбиопром ТОВ” з 01.01.06 по 31.12.08 (а.с.83), а тому частина поставленого за видатковою накладною № СА-0004763 від 27.12.07 товару на суму  38 590,63 грн. була зарахована на погашення цієї заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №07/0089 від 17.12.2007 відповідачем здійснювалася часткова сплата у сумі 145 274, 01 грн. за поставлений товар, що підтверджується:

-          банківською випискою (а.с.53), з якій вбачається сплата за платіжним дорученням № 949 від 25.12.07 у сумі 50 000, 00 грн.;

-          банківською випискою (а.с.54), з якій вбачається сплата за платіжним дорученням № 954 від 26.12.07 у сумі 38 000, 00 грн.;

-          платіжним дорученням № 23 від 11.01.08 (а.с.26) на суму 25 174, 01 грн.;

-          платіжним дорученням № 418 від 14.07.08 (а.с.24 на звороті) на суму 20 000, 00 грн.;

-          платіжним дорученням № 484 від 21.08.08 (а.с.24) на суму 5 000, 00 грн.;

-          платіжним дорученням № 89 від 08.08.08 (а.с.55) на суму 5 000, 00 грн.;

-          платіжним дорученням № 126 від 07.09.11 (а.с.56) на суму 2 000, 00 грн.;

-          платіжним дорученням № 89 від 08.11.11 (а.с.57) на суму 100, 00 грн.

                    У всіх зазначених платіжних дорученнях та банківських виписках, окрім доручення № 23 від 11.01.08 (а.с.26) на суму 25 174, 01 грн., зазначено призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 07/0089 від 17.12.07”.

                    У платіжному дорученні № 23 від 11.01.08 (а.с.26) на суму 25 174, 01 грн. зазначено призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 1501/07 від 15.01.07”.

                    Позивачем у позовної заяві визнано здійснення відповідачем сплати за поставлений товар 11.01.08 у сумі 25 174, 01 грн.; 14.07.08 у сумі 20 000, 00 грн. та 21.08.08 у сумі 5 000, 00 грн. (а.с.5) –всього у сумі 50 174, 01 грн. На підтвердження здійснення сплати позивач, у якості додатку до позову надав, зокрема, і платіжне доручення № 23 від 11.01.08 (а.с.26), у якому зазначено призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 1501/07 від 15.01.07”.

                    Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.01.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” (покупець) був укладений договір поставки № 1501/07-н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити жерстяну банку (діам. 72,8/70,2 висота 40 мм) з кришкою Easy-Open та літографією, яка затверджується Покупцем, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар (а.с.51-52).

                    З пункту 10.2 договору № 1501/07-н від 15.01.06 вбачається, що строк дії цього договору закінчився 31.12.07.

                    На підставі договору № 1501/07-н від 15.01.06 у період з серпня по жовтень 2007 року позивачем відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 175 731, 65 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.59-61).

                    Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 1501/07-н від 15.01.06 відповідачем здійснена плата у сумі 180 300, 00 грн. за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками (а.с.58,62,63) з зазначенням у них призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 1501/07”.          

                    Отже, за договором № 1501/07-н від 15.01.06 вбачається переплата у сумі 4 568, 35 грн.

                    Відповідач у відзиву на позов (а.с.45-46) стверджує, що зазначена переплата у сумі 4 568, 35 грн. була зарахована у рахунок погашення заборгованості за договором № 07/0089 від 17.12.07, на підставі усної домовленості.

          08.07.2011 позивачем на адресу відповідача за вих. №557 була направлена вимога про сплату заборгованості в сумі 63 373, 56 грн. (а.с.27).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Отже, стверджуючи, що поставка товару була здійснена на підставі усного договору, проте поставлений товар повністю оплачений не був, позивач звернувся з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” заборгованості в сумі 63 373, 56 грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги  з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір поставки № 07/0089 від 17.12.07 (а.с.48-50).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 07/0089 від 17.12.07 покупець зобов'язаний здійснити оплату за кожну отриману від постачальника партію товару. Конкретні умови оплати покупцем товару визначаються сторонами у специфікації.

З пункту 6.1 специфікації №1 до договору поставки №07/0089 від 17.12.2007 вбачається, що покупець зобов'язаний здійснювати попередню плату повної вартості партії товару, не пізніше ніж за два робочих дня до дати поставки партії товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві дві партії товару –жерстяна банка, розмірами 72,8 * 70,2* 40 мм та кришка жерстяна Open»72,8 мм на загальну суму 152 138, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.17,18). Також, факт поставки товару відповідачем не заперечувався та підтверджується податковими накладними № СА-0005725 від 27.12.07 та № СА-0000332 від 01.02.08 (а.с.21,22). Факт отримання товару у повному обсязі відповідачем не заперечується і підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.19,20) та підписами, скріпленими печаткою відповідача у видаткових накладних у графі „отримав” (а.с.17,18).

Отже, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 6.1 специфікації №1 до договору №07/0089 від 17.12.2007, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару настав.

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №07/0089 від 17.12.2007 відповідачем здійснювалася часткова сплата у сумі 145 274, 01 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.24-26; 55-57).

                    У всіх зазначених платіжних дорученнях та банківських виписках (а.с.24-26; 55-57), окрім доручення № 23 від 11.01.08 (а.с.26) на суму 25 174, 01 грн., зазначено призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 07/0089 від 17.12.07”.

                    Слід зазначити, що у платіжному дорученні № 23 від 11.01.08 (а.с.26) на суму 25 174, 01 грн. зазначено призначення платежу „за жерстяну банку, згідно договору № 1501/07 від 15.01.07”.

                    Судова колегія розцінює посилання на наведене призначення платежу у дорученні № 23 від 11.01.08 (а.с.26) як описку, оскільки саме позивач визнає сплату цим дорученням (а.с.5) за товар, поставлений за видатковими накладними №СА-0004763 від 27.12.07 та №СА-0000250 від 01.02.08 (а.с.17,18) і надає його (доручення) у якості додатку до позову на підтвердження такої сплати відповідачем.

                    Твердження відповідача (а.с.45-46) про те, що переплата за договором № 1501/07-н від 15.01.06 у сумі 4 568, 35 грн., була зарахована у рахунок погашення заборгованості за договором № 07/0089 від 17.12.07, на підставі усної домовленості, судова колегія розцінює критично.

          Так, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України.

                    Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

                    У матеріалах справи і у відповідача немає доказів звернення до позивача з заявою до позивача про зарахування переплати за договором № 1501/07-н від 15.01.06 у сумі 4 568, 35 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором № 07/0089 від 17.12.07.

Твердження позивача, що до поставки товару товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” мало заборгованість перед відповідачем в сумі 38 590, 63 грн., що підтверджується карткою клієнта “Продбиопром ТОВ” з 01.01.06 по 31.12.08 (а.с.83), а тому частина поставленого за видатковою накладною № СА-0004763 від 27.12.07 товару на суму  38 590, 63 грн. була зарахована на погашення цієї заборгованості, суд також розцінює критично.

                    Як зазначалося вище, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

У матеріалах справи і у позивача немає доказів звернення до позивача з заявою до позивача про зарахування 38 590, 63 грн. у рахунок заборгованості за поставлений товар.

Крім того, окремо надаючи оцінку картки клієнта “Продбиопром ТОВ” з 01.01.06 по 31.12.08 (а.с.83), як доказу наявності у сторін однорідних зустрічних вимог, судова колегія звертає увагу, що зазначена картка клієнта (а.с.83) не може бути належним доказом наявності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки вона (картка) не відповідає вимогам первинного документу у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та з неї не вбачається, чи настав у зобов'язання строк виконання.

                    Отже, з обставин справи вбачається та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що:

-          по-перше: позивач здійснив поставку товару на суму на загальну суму 152 138, 20 грн. відповідно до договору № 07/0089 від 17.12.07;

-          по-друге: відповідач частково оплатив поставлений відповідно до договору поставки № 07/0089 від 17.12.07, товар у сумі у сумі 145 274, 01 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню у сумі 6 864, 19 грн.

          Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно вивчив і дослідив надані сторонами докази з огляду на їх відповідність до правил оцінки письмових доказів.

Так, за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Відхиляючи доводи відповідача про отримання ним товару на виконання умов саме договору № 07/0089 від 17.12.07, суд першої інстанції не навів, яким нормативно-правовим актом вимагається зазначати у видатковій накладній підставу для здійснення господарської операції, враховуючи, що всі ці дані зазначені безпосередньо у договорі, на виконання якого, як стверджує відповідач, ним й був отриманий товар від позивача.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший діючий договір, ніж той, на який посилається відповідач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару. Безпідставно не враховано судом першої інстанції й надані відповідачем докази часткової оплати боргу згідно платіжних доручень із призначенням платежу згідно договору № 07/0089 від 17.12.07.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року у справі № 39/71.

Окрім того, при дослідженні довіреності на одержання матеріальних цінностей (а.с.19), за якою представник відповідача отримував товар по накладній №СА-0004763 від 27.12.07 на суму 117 742,36 грн., суд першої інстанції не звернув увагу, що вона (довіреність) містить посилання саме на договір № 07/0089 від 17.12.07, як на підставу отримання товару.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню за поставлений товар.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

При частковому задоволенні позову, судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктом 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продбиопром" задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 грудня 2011 року у справі № 5020-1778/2011 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Продбиопром” (вул. Вакуленчука, 29, кв.332, м. Севастополь, 99053, код ЄДРПОУ 23662784, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “АРГО” (с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область, 60022, код ЄДРПОУ 22836526, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) заборгованість в розмірі  6 864, 19 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі  68, 64 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі  25, 56 грн.

 3.  В іншій частині позову відмовити.”.

          3.  Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.Є. Дмитрієв

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                С.А. Рибіна

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "АРГО" (вул. Мира, 33,Шилівці, Хотинський р-н, Чернівецька обл.,60022)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Продбиопром" (вул. Вакуленчука, 29-322,Севастополь,99053)

3.     

4.