Рішення

від 28.02.2012 по справі 5023/10417/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/10417/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.                                                            Справа № 5023/10417/11

вх. № 10417/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Потеряєва І.А.  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Алюпол", смт. Бородянка  

до  ТОВ "Естеір Кепітал", м. Харків  

про стягнення збитків в сумі 445 674,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ" Алюпол" ( позивач) просить суд  стягнути з ТОВ"Естеір Кепітал" (відповідача) збитки в розмірі 445674.62 грн. судовий збір покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на  договір за № 10/0911 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання якого відповідач  зобов*язався надати послуги з пошуку та підбору перевізників, організувати перевезення вантажів найманим або власним автомобільним транспортом та здійснити перевезення алюмінієвих заготовок в кількості 19 938 кг вартістю 55 779,75 доларів США з м.Слатіна (Румунія) до смт. Бородянка Київська обл, Україна. Вантаж доставлений не був а був втрачений. В результаті чого позивачу були завдані збитки в розмірі 55 779,75 дол. СШАщо складаж 445 674,62 грн.  

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить  відмовити відповідачу в повному обсязі з посиланням на ті обставини, що останній не має жодного відношення до організації перевезення вантажу транспортними засобами, договору на перевезення ні від свого ні від імені позивача  з тертіми особами не укладав.  (а.с.82-83).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві  для підготовки  до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 14.02.12 року до 21.02.12 року та  з 21.02.12 року до 28.02.12 року до 10 години.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

22.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 10/0911 про надання транспортно-експедиторських послуг і перевезення вантажів  автомобільним транспортом.  ( а.с.12-13) .Даний  договір визначає порядок взаємовідносин між "Замовником" та "Експедитром" , що виникають під час транспортно-експедиційного обслуговування, під час організації і виконання перевезень у міжміському та внутрішньоміському сполученнях, і розрахунках при цих перевезеннях, у відповідності з діючими законодавчими актами України ( п.1.1 договору). У відпоідності до п. 1.2. договору "Замовник" ( позивач ) доручає "Експедитору " ( відповідачу) за винагороду організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних  та внурішніх сполученнях. Експедитор"  (відповідач) в свою чергу  діє від свого імені і за рахунок і за замовленням "Замовника" ."Експедитор" у межах даного договору, надає послуги з пошуку та підбору перевізників, організовує перевезення найманим чи власним вантажним автомобільним транспортом, а також може залучати інших учасників транспорного процесу відповідно до чинного законодавства України та вимог міжнародних Конвенцій. ( п.1.3. договору).

"Замовник" ( позивача) в свою чергу зобов*язався належно оформити СМR, товарно-транспортні накладні та інші необхідні документти на вантаж, що гарантує безперешкодний проїзд через державний кордон країн відправлення, призначення транзиту. (п.2.1.4).

"Експедитор" ( відповідач) у відповідності до  п.2.2.5 договору несе відповідальність за повну чи часткову втарту вантажу чи його пошкодження,яке виникло в проміжок між прийняттям вантажу до перевезення та його передачі, а також за прострочку доставки.

22.09.2011 року між позивачем та відповідачем була узгоджена заявка № 01/09-2011 на транспортне перевезення, у відповідності до якого була погоджена дата завантаження 26.09.2011 року, вимоги до автомобілю, маршрут перевезення, місце завантаження,  зазначена вартість вантажу,узгоджене місце розвантаження,термін доставки,фрахтова вартість перезення,страхова вартість вантажу,  погоджено держаний номер тягача, причепа, водія .який буде здійснювати перевезення ( а.с.14).

Як пояснив представник позивача, 26.09.2011 року транспорт для завантаження в м. Слатіна (Румунія)  не прибув, а наступного дня представник відповідача повідомив про заміну автомобілю.

28.09.2011 року компанія виробник "АLRO S. A" в м.Слатіна ( Румунія) завантажив автомобіль ВВІ 18 ЕХ/ВВІ 42РМ, що був поданий відповідачем, алюмінієвими заготовками в кількості 19938 кг вартістю 55779,75 дол. США. Водієм були отримані супровідні документи на перевезення : інвойс №180066635 - F11086/4 від 28.09.2011 року. , пакувальний лист 01-01 від 28.09.2011 року, вантажна митна декларація СМR від 28.09.2011 року, супровідний лист № 80111175 від 28.09.2011 року.

На час звернення до суду  вантаж до позивача не прибув.

Вартість вантажу позивачем сплачена , що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 358 від 22.09.2011 року на суму 55953 дол. США  (а.с.17).

Щодо збитків понесених позивачем,  виходячи із змісту положень ЦК України чинним законодавством України встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за завдані учаснику цивільно-правових відносин збитки – це правопорушення, до складу якого входять, зокрема, елементи об'єктивної сторони правопорушення, яка складається із збитків (упущеної вигоди); протиправної поведінки особи, яка порушила зобов'язання та причинного зв'язку між ними; елементи суб'єктивної сторони, зокрема, вини особи, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати  (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо ), понесені   стороною, яка зазнала збитків   внаслідок порушення зобов'язання другою стороною ; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір   збитків,   завданих порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

-          наявність реальних збитків,

-          вина заподіювача збитків,

-         причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Відповідно до ст.ст. 218, 226 ГК України підставою для відшкодування збитків є здійснення учасником господарських правовідносин господарського правопорушення.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ"Естеір Керітал" ( м.Харків, вул.гарибальді,11,кв.199 код ЄДРПОУ 37577790) на користь ТОВ"Алюпол"( код ЄДРПОУ 33283810, Київська обл, смт.Бородянка, вул.Леніна, 28 В) суму  збитків в розмірі 445 674,62 грн. судовий збір 8913,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Лаврова Л.С.

рішення підписане 28.02.12 року.