Постанова

від 29.02.2012 по справі 26/244

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012                                                                                           № 26/244

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:            Поляк О.І.

          Рудченка  С.Г.

при секретарі Чуприні І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за дов. №129-11/Л від 12.01.2012р.;

від відповідачів: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   

Комерційного банку «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду м. Києва

від 10.11.2011р. (дата підписання – 22.11.2011р.)

у справі № 26/244 (суддя – Пінчук В.І.)

за позовом Комерційного банку «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю

до 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-будівельна група»;

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група»;

3. Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 17 696 571,43 грн.

встановив:

У вересні 2011р. Комерційний банк «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Банк, позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів, як солідарних боржників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-будівельна група» (далі - позичальник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група» (далі - майновий поручитель-1, іпотекодавець-1) та Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі – майновий поручитель-2, іпотекодавець-2) заборгованості за укладеним із відповідачем-1 Кредитним договором №11Ю/2008 від 06.07.2007р., шляхом звернення стягнення на переданий майновими поручителями  позичальника предмет іпотеки.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Банк вказував на неналежне виконання позичальником – ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна група» грошових зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 23.09.2010р. кредитна заборгованість позичальника становила 17 696 571,43 грн.,  з яких: 15 338 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 1 537 206,58 грн. – заборгованість по процентам (період нарахування: з серпня 2009р. по січень 2010р.), 568 766,66 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту (період нарахування: з 03.07.2010р. по 23.09.2010р.) та 252 598,19 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (період нарахування: з 01.09.2009р. по 23.09.2010р. за щомісячне прострочення сплати процентів окремо).

У забезпечення належного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна група» передало Банку в іпотеку належне йому нерухоме майно згідно Іпотечного договору б/н від 26.02.2008р.

Крім того, за виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань перед Банком поручилися ТОВ «Українська фінансова група» та ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», тому відповідачі-1,2,3, вказував позивач, відповідають перед Банком як солідарні боржники. Враховуючи зазначене, Банк, окрім заявлених вимог про стягнення кредитної заборгованості із позичальника, у рахунок погашення цієї заборгованості просив звернути стягнення на передане позичальником та його майновими поручителями в іпотеку Банку належне їм нерухоме майно, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №26/244.

Відповідачі письмових відзивів на позовну заяву господарському суду не направили, участі у судових засіданнях місцевого господарського суду не взяли.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі №26/244 (суддя – Пінчук В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Українська інвестиційно – будівельна група» на користь Комерційного банку  «Українська фінансова группа» - товариство з обмеженою відповідальністю 15 338 000,00 грн. суми непогашеного кредиту, 1 537 206,58 грн.  заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з серпня 2009р. по січень 2010р., 821 364,85 грн. пені за прострочення грошових зобов'язань з погашення відсотків за користування кредитом та за несвоєчасне повернення кредиту.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, у грудні 2011р. позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на належні відповідачам об'єкти нерухомого майна, передані позивачу в іпотеку (згідно переліку, наведеному у прохальній частині апеляційної скарги).

Утім, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р. №26/244 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Іоннікова І.А., судді:  Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р., позивач вдруге звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на належні відповідачам об'єкти нерухомого майна, передані позивачу в іпотеку (згідно переліку, наведеному у прохальній частині апеляційної скарги).

Разом із апеляційною скаргою позивач подав заяву про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, який було пропущено із поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. №26/244 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 08.02.2012р.

Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не направили.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 08.02.2012р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 29.02.2012р.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судова кореспонденція, направлена на зазначену у позовній заяві юридичну адресу відповідача-1, повернулася до суду без вручення з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пункту 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          З огляду на те, що вся судова кореспонденція направлялася відповідачу-1 на адресу, вказані у позовній заяві, відомості щодо їх місцезнаходження за іншими адресами в матеріалах справи відсутні, а також з огляду на те, що відповідачі-2,3 причин неявки своїх представників суду не повідомили, судова колегія прийшла до висновку, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2007р. між Комерційним банком «Українська фінансова група» - товариством з обмеженою відповідальністю (далі – Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно–будівельна група» (далі – позичальник, відповідач) був укладений Кредитний договір №11Ю/2007 (далі – Кредитний договір), за умовами якого (з урахуванням змін та доповнень до нього) Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 15 338 000, 00 грн. та терміном кредитування - до 02.07.2010р.

При цьому, відповідно до п.1.3 Кредитного договору кредитна лінія – це форма кредиту, за якою протягом встановленого терміну позичальник має право повністю або частково отримувати кредит в межах максимально дозволеної банком суми (ліміту кредитної лінії). Відновлювальна кредитна лінія передбачає поновлення кредитування в терміни, обумовлені Договором, після погашення кредиту у межах сум, щоб загальна заборгованість не перевищувала ліміту кредитної лінії.

До Кредитного договору сторонами вносились зміни та доповнення №1-16 (а.с.24-39), які стосувались умов забезпечення по кредиту, змін строків сплати нарахованих за відповідний період процентів, розміру плати за користування кредитом.

Належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині надання позичальнику кредитних коштів у розмірі 15 338 000, 00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з позичкового рахунку ТОВ «Українська інвестиційно–будівельна група» (а.с.72-76), відкритого у Банку, а також меморіальними ордерами (а.с.77-81).

27.04.2009р. сторони підписали Договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, в якому погодили, що кредит надається позичальнику із кінцевим терміном погашення не пізніше 02.07.2010р.

Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу відсотки за ставкою в розмірі 20% річних.

Згідно положення п.3.4 Кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості. Однак, в подальшому сторони погодили інші строки сплати нарахованих Банком процентів, а саме, відповідно до Договорів №11, 15,16 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору проценти за січень 2009р. сплачуються не пізніше 16.02.2009р., проценти за користування кредитом у квітні –травні 2009р. сплачуються не пізніше 30.06.2009р., проценти за користування кредитом у червні – липні 2009р. сплачуються не пізніше 31.08.2009р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Утім, з матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, зокрема, проценти за користування кредитом у серпні - жовтні 2009р. на загальну суму 764 003, 29 грн. не сплатив.

Згідно п.5.3.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та/або плат  за надання та управління фінансовим кредитом та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли позичальником порушені умови Кредитного договору.

          Відповідно до п.5.2.7 Кредитного договору позичальник зобов'язувався  достроково виконати свої зобов'язання за Кредитним договором у випадку настання обставин, передбачених п.5.3.4 Кредитного договору і при цьому терміном погашення заборгованості перед Банком визначено 10-й календарний день з моменту отримання позичальником повідомлення Банку.

З огляду на порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом у серпні-жовтні 2009р. на загальну суму 764 003, 29 грн. Банк направив 13.11.2009р. за вих.№01/6-551 направив на адресу позичальника вимогу про дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів та пені за їх несвоєчасну сплату.

          Утім, позичальник вимогу Банку не виконав, кредит у визначені умовами Кредитного договору строки не повернув, проценти за користування кредитними коштами протягом серпня 2009р. – жовтня 2010р. не сплатив.

Перевіривши правильність наданого господарському суду розрахунку процентів у заявленому розмірі – 1 537 206,58 грн. за користування кредитними коштами протягом визначеного Банком періоду з серпня 2009р. по січень 2010р., судова колегія визнала його математично вірним та таким, що відповідає умовам Кредитного договору.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів повернення Позичальником кредиту у розмірі 15 338 000,00  грн. та повної сплати нарахованих Банком процентів за користування кредитом, правомірно покладено в основу висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених Банком вимог щодо примусового стягнення з позичальника 16 875 206,59 грн.

          Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.          

          Відповідно до п.6.2 Кредитного договору при несплаті позичальником у встановлений термін заборгованості по кредиту, а також відсотків за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом, плати за надання та управління фінансовим кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченного платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені до дати припинення цих обставин, та нараховується щоденно.

          Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені у розмірі 568 766,66 грн. за несвоєчасне повернення позичальником кредиту та 252 598,19 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом протягом серпня 2009р. – жовтня 2010р., судова колегія визнала його математично вірним та таким, що не суперечить умовам Кредитного договору, а отже вимоги позову -  такими, що підлягали задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено обгрунтованість заявленої до стягнення кредитної заборгованості позичальника на загальну суму 17 696 571,43 грн., розрахованої кредитором станом на 23.09.2010р.

Належне виконання кредитних зобов'язань позичальника забезпечувалось:

- іпотекою нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна група» на підставі укладеного з Банком Іпотечного договору б/н від 26.02.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №444;

- іпотекою нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ «Українська фінансова група»  на підставі укладеного з Банком Іпотечних договорів (майнове поручительство) б/н від 18.07.2007р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованих в реєстрі за №2646, №2648;

- іпотекою нерухомого майна, належного на праві власності ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» на підставі укладеного із Банком Іпотечного  договору (майнове поручительство) б/н від 06.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №2529.

          18.09.2009р. Банк направив на адресу позичальника та на адресу його майнових поручителів (іпотекодавців) вимогу за вих. №01/6-55, в якій повідомивши про неналежне виконання позичальником своїх  зобов'язань за Кредитним договором, застеріг, що у разі непогашення заборгованості позичальника протягом встановленого законом строку Банк звернеться до господарського суду з позовом про її примусове стягнення за рахунок забезпечувального зобов'язання предмету.

          Утім, претензія Банку залишилась без виконання, кредитну заборгованість ні позичальник, ні його майнові поручителі не погасили.

          Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, - вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні вимог Банку про звернення стягнення на передане йому в іпотеку нерухоме майно, що належить на праві власності позичальнику та його майновим поручителям, місцевий господарський суд вказав, що стягнення заборгованості з позичальника та одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки на всю суму заборгованості за Кредитним договором порушує майнові права як самого боржника, так і його майнових поручителів.

Утім, судова колегія не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить положенням матеріального права в частині солідарної відповідальності боржника та його майнових поручителів.

Так, відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, за змістом ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому, частиною другою ст.543 ЦК України визначено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, при винесенні рішення про стягнення заборгованості із солідарних боржників суд не вправі самостійно визначати, яку долю у виконанні  зобов'язання повинен нести кожен боржник.

Частиною першою статті 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже, жодний солідарний боржник, навіть той, який частково виконав зобов'язання, не вибуває із зобов'язального правовідношення до моменту повного погашення вимог кредитора. Тільки повне задоволення вимог кредитора припиняє зобов'язання між ним та солідарними боржниками.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає хибним і таким, що суперечить ч.1 ст.543 ЦК України, висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості із позичальника та його майнових поручителів (іпотекодавців), оскільки відповідачі відповідають перед Банком як солідарні боржники.

У разі виконання поручителем (іпотекодавцем) перед кредитором обов'язку за боржника (позичальника) до такого поручителя перейде право кредитора, який той мав, поряд з усіма запереченнями, до такого поручителя.

Таким чином, між кредитором та поручителем відбувається уступка вимоги до боржника, поручитель заступає у правовідношення між кредитором та боржником у якості нового кредитора.

Місцевий господарський суд суті правовідносин поручительства (іпотеки) не врахував, а тому у своїх висновках про відсутність підстав звернення кредитора із вимогами до боржника і поручителів, як до солідарних відповідачів одночасно, діяв усупереч змісту ч.1 ст.543 ЦК України.

Господарський суд не врахував і ту обставину, що відмова у задоволенні позову до майнового поручителя та іпотекодавця означає безпідставність заявлених до них вимог, а тому повторне звернення до них кредитора з окремим позовом  матиме наслідком припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки буде вважатися, що господарський суд вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За змістом ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В силу ч.2 ст.43 названого Закону, початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи наведені приписи закону, судова колегія вважає, що вимоги позивача про встановлення способу реалізації шляхом предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Оскільки доказів досягнення між сторонами згоди щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки господарським судам не надано, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, а прийняте місцевим господарським судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки та майна поручителів слід скасувати з прийняттям нового судового рішення у цій частині про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідачів солідарно.

                    Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комерційного банку «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі №26/244 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі №26/244 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

  « Позовні вимоги задовольнити.

     Стягнути солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно – будівельна група» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. М. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 33156214), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 10, код ЄДРПОУ 30603420) та Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Комерційного банку  «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла/Кріпосний Яр, 34/1, літ А; м. Київ, вул. Горького, 48, код ЄДРПОУ 26549574) 15 338 000,00 грн. суми непогашеного кредиту, 1 537 206,58 грн.  заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 568 766,66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 252 598,19 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

     У рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором б/н від 26.02.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованим в реєстрі за №444; за Іпотечними договорами (майнове поручительство) б/н від 18.07.2007р., посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованими в реєстрі за №2646, №2648; за Іпотечним  договором (майнове поручительство) б/н від 06.07.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованим в реєстрі за №2529, а саме:

- на нерухоме майно, передане Банку в іпотеку на підставі Іпотечного договору б/н від 26.02.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №444, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно – будівельна група», а саме: поділена частка нежитлових будівель – казарма літ «Б», загальною площею 2 202,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, пров. Миколаївський, 1-А;

- на нерухоме майно, передане Банку в іпотеку на підставі Іпотечних договорів (майнове поручительство) б/н від 18.07.2007р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованих в реєстрі за №2646, №2648, яке належить на праві власності  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група», а саме: офіс, реконструйований з власного нежитлового приміщення, загальною площею 65,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 11, приміщення 2 та офіс, реконструйований з власного нежитлового приміщення №3, загальною площею 243,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Брайщаків, 7;

- на нерухоме майно, передане Банку в іпотеку на підставі Іпотечного договору (майнове поручительство) б/н від 06.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №2529, яке належить на праві власності Закритому акціонерному товариству  «Українська транспортна страхова компанія», а саме: нежитлову будівлю з цегли - пункт дорожнього сервісу з приналежними до нього спорудами, загальною площею 165,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область., Мостиський район., с. Шегині, вул. Дружби, 199 та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,45га, на якій розташована нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район., с. Шегині, вул. Дружби, 199.

   Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

   Стягнути солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно – будівельна група» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. М. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 33156214), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 10, код ЄДРПОУ 30603420) та Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Комерційного банку  «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла/Кріпосний Яр, 34/1, літ А; м. Київ, вул. Горького, 48, код ЄДРПОУ 26549574) 25 500 грн. державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

4. Стягнути солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно – будівельна група» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. М. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 33156214), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова група» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 10, код ЄДРПОУ 30603420) та Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Комерційного банку  «Українська фінансова група» - товариство з обмеженою відповідальністю (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла/Кріпосний Яр, 34/1, літ А; м. Київ, вул. Горького, 48, код ЄДРПОУ 26549574) 28 230,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5.Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

6. Матеріали справи №26/244 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Рудченко  С.Г.