Постанова

від 17.02.2012 по справі 2а-2199/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 р.  

Справа № 2а-2199/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Потолової Г.В.

при секретарі –Івановій І.О.

за участю: позивача – не з'явився

      представника відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

З Вищого адміністративного суду України на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу про визнання недійсним рішення останньої № 0001582343 від 28.11.2006 р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6982грн.50коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010 р. частково задоволено касаційну скаргу Центральної МДПІ м.Кривого Рогу, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 р. –скасовані, справа направлена на новий розгляд  до суду першої інстанції.

Позивач у судове засідання не з'явився, до справи надіслав клопотання про її розгляд в порядку письмового провадження. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до справи надіслав клопотання (факсом) розглянути позов без участі представника податкового органу, з урахуванням позиції викладеної в письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень посилається  на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. У запереченнях на позовні вимоги зазначає, що перевірка була проведена податковим органом на підставі належно оформлених направлень та затвердженого плану, відповідно посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки є безпідставними, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, зареєстрований Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, а  також позивач, як платник податків перебуває на  обліку в Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м.Кривому Розі.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як  суб'єкт господарювання, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, 09.06.2006 року працівниками Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області згідно плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій на червень 2006 року, затвердженого 23 травня 2006 року начальником Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, господарської одиниці, а саме –павільйону «Тютюн», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Вечірньокутська, 54, та належить суб'єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 000171 від 09.06.2006р. (а.с.8).

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції НП повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі –РРО) та без видачі розрахункового документу відповідної форми на суму 42,30 грн.; незабезпечення невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, що зазначена в денному звіті РРО, у розмірі 1354,20 грн.

На підставі вказаного акту 28 листопада 2006 року Центральною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001582343 на суму 6982,50 грн. згідно п.1 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що штрафні санкції на загальну суму 6982грн.50коп. безпідставні, оскільки застосовані за порушення, які актом перевірки не встановлені і які не можуть мати до позивача відношення, так як він працює на спрощеній системі оподаткування.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно ч.4 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Також, позивач стверджує, що йому не було повідомлено про проведення перевірки в зазначений строк, про що свідчить відсутність у відповідача підтвердження направлення такого повідомлення позивачу та отримання його останнім у день проведення перевірки.

Позивач звертає увагу, що згідно ч.3 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Тобто, на думку позивача, враховуючи наведену вимогу, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вважаються позаплановими і проводяться за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом, що не відповідає зазначеній перевірці від 09.06.2006 року

Крім того,  позивач посилається на те, що взагалі, вказані відповідачем порушення, а саме: неоприбуткування готівки у день її фактичного надходження на суму 42грн.30кп. –не заперечуються позивачем, однак позивач не погоджується з розміром нарахованих фінансових санкцій. Щодо інших порушень –не визнає, та спростовує наданими до справи документами.

Також, позивач зазначає, що невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному «Х»звіті РРО у сумі  1354грн.20коп. не відповідає дійсності, оскільки 1426грн.97 коп. –сума, яка залишена особисто ПП ОСОБА_1 для розрахунків з постачальниками. Проте фахівцями податкового органу даний факт до уваги не прийнято.

Таким чином, позивач просить визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових)  санкцій від 28.11.2006р. №0001582343 видане Центральною МДПІ у м.Кривому Розі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що податкові органи при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків, а саме вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, провадяться перевірки на підставі Закону України „Про державну податкову службу в Україні” у межах повноважень, наданих зазначеними законами.

Також відповідач у поясненнях зазначає, що порушення, які встановлені в ході проведення перевірки та зафіксовані в аті перевірки, підтверджуються поясненнями продавця ОСОБА_2,  в яких зазначено, що вона здійснила продаж товару на суму 42грн.30коп.. без застосування РРО, оскільки не встигла. А різницю по касі продавець пояснив тим, що на місці проведення розрахунків була наявна сума в розмірі 1400,00грн. передбачена для розрахунку з постачальниками.

Натомість відповідач додає, що позивачем зроблено зауваження до акту перевірки та вказано, що сума в розмірі 1426грн.97коп. знаходилась на місці проведення розрахунків та була передбачена для здійснення розрахунків з постачальниками.

Крім того, відповідач стверджує, що питання організації перевірок щодо контролю за порядком проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, регламентоване відомчими документами ДПА України. Згідно вимог даних документів, перевірки проводяться за окремими планами органів ДПС. З метою підвищення контролю за дотриманням СПД порядку проведення розрахункових операцій проводиться відбір платників податків, на підставі якого складаються щомісячні плани перевірок, які затверджуються керівником податкового органу.

Тобто, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дії про призначенню та проведенню перевірки відповідають вимогам законодавства. Вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято у відповідності з чинним законодавством, тобто позовні вимоги ПП ОСОБА_1 необґрунтовані, просить у їх задоволенні відмовити.

Проте, належних доказів на підтвердження викладеного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п.1.ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу»встановлено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Крім того, Закон України «Про державну податкову службу»у статті 11-2 містить умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Так, відповідно до вказаної норми посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної  перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, із змінами та доповненнями, передбачено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно  пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оприбуткування готівки –проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Так, суд виходить з того, що платника податків в день проведення перевірки  під розписку ознайомлено з направленнями  на перевірку №1124 від 08 серпня 2006 року та № 1123 від 08 серпня 2006 року.

Отже, податковий орган не мав підстав для перевірки дотримання позивачем порядку оприбуткування у касах готівки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції  у розмірі 6982грн.50коп.

Стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

У відповідності ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить з того, що вимога про визнання рішення  владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання рішення протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання нечинним податкового рішення з вимогою про визнання зазначеного податкового рішення протиправним.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Отже, приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення №0001582343 від 28.11.2006р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6982грн.50коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу – Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1, судові витрати у розмірі 85грн.00коп., сплачені платіжними дорученнями №3 від 26.12.2006р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання недійсним рішення –задовольнити повністю. .  

Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу №0001582343 від 28.11.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6982грн.50коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврін»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, буд.58, код ЄДРПОУ 34824825) 03грн.40коп. (три грн.40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя                                                                                          Г.В. Потолова